1. У дисертації наведене теоретичне обґрунтування й узагальнення проблеми вивчення інноваційних процесів у сучасному українському медіатексті. Відповідно до мети дослідження здійснено аналіз новітніх процесів, що спостерігаються в мові сучасних медіа, з’ясовано характер функціонування інноваційної лексики в ЗМІ та сфери її поширення, описано основні експресивні засоби сучасного медіатексту. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першою спробою системного аналізу інноваційних процесів мови сучасних українських друкованих видань. Дев’яності роки ХХ століття стали знаковими для Української держави. Розпад Радянської імперії, проголошення незалежності України докорінно змінили життя українського суспільства. Надзвичайно чутливо на суспільно-політичні, економічні та інші зміни в державі відреагувала мова засобів масової інформації як найдинамічніший підстиль публіцистичного стилю, що зумовлено її тісним зв’язком із навколишньою дійсністю. Про це свідчить передусім словниковий фонд сучасних медіатекстів, який зазнав помітного оновлення в аналізований період. Відбуваються процеси перерозподілу активної і пасивної лексики мас-медіа, розширення сполучуваності слів, поповнення словника новаціями іншомовного походження, детермінологізації спеціальної лексики на сторінках періодичних видань, збагачення мови засобів масової інформації новотворами, активного використання розмовної лексики у сучасному журналістському тексті. 2. Неологічна лексика, що функціонує в мові сучасних українських часописів, поділяється на дві великі групи: запозичення та слова, що виникли на питомому ґрунті. Основним чинником, який упливає на процес запозичення, є словниковий фонд мови, оскільки завдяки йому регулюється надходження іншомовних лексем і визначається їх зміст. Отже, неологізми іншомовного походження, запозичені української мовою переважно з англійської мови, охопили такі сфери суспільного життя, як суспільно-політична, економічна, спортивна, а також лексику з царини культури, мистецтва, побуту. Важливим стимулом активізації засвоєння іншомовної лексики носіями сучасної української мови, її використання в усіх сферах спілкування стали процеси усвідомлення належності України до цивілізованого світу; перевага інтегративних тенденцій над тенденціями протиставлення радянського суспільства, радянського способу життя буржуазним зразкам; переоцінка цінностей; орієнтація на Захід у багатьох галузях життя суспільства (політико-економічного, культурного-мистецького, спортивного та ін.) тощо. 3. Найбільш продуктивними способами творення неологізмів у мові медіатекстів кінця ХХ – початку ХХІ ст. стали суфіксація, префіксація, осново- та словоскладання, семантичний та лексико-семантичний способи словотворення. 4. Мові засобів масової інформації притаманні певні ознаки, що вирізняють її з-поміж інших функціональних стилів сучасної української літературної мови. До її характерних рис, як відомо, належить соціальна оцінність, комунікативна загальнозначимість, загальнодоступність, безпосереднє вираження авторського “я”. Добір мовних засобів у ній здійснюється насамперед з погляду їх оцінних якостей і можливостей, їх здатності ефективно впливати на читача, оскільки в публіцистичному стилі переконання виступає основною функцією мови. Одне з основних завдань засобів масової інформації – формування суспільної думки – неможливе без дієвого, емоційного, виразного, експресивного слова, здатного реально й точно змалювати картину подій, уплинути на свідомість і думки читача, змусити його до рішучих дій, переконати в правильності тієї чи іншої точки зору, позиції. Одним із найяскравіших показників газетно-публіцистичної вправності журналіста є вміле поєднання експресії й стандарту. Типовими лексичними експресивними засобами у мові українських медіатекстів аналізованого періоду є ідеологеми, демінутиви, оказіональна лексика, перифрази, епітети, метафоризація та розмовна лексика. 5. Укладений нами частотний словник уживання актуальної лексики в сучасних українських ЗМІ, що базується на аналізі близько 800 медіатекстів, виявляє високу активність лексем на позначення суспільно-політичних явищ і процесів: Президент /України/ (749), фракція (547), парламент /України/ (301), саміт (320), реформа (209), партія /політична/ (432), інтеграція (149), вибори (117), парламентарій /Укр./ (167), прем’єр-міністр /України/ (113), опозиція (175). З-поміж економічних термінів найбільшою частотою вживання відзначаються слова й словосполучення ринок (428), бізнес (204), інвестиції (165), інвестор (136), кредит (137), підприємець (125), приватизація (124), конкуренція (112), приватний (108), євро (93), бізнесмен (89), комерційний (88). Питому вагу на сторінках опрацьованих часописів складає лексика з негативним забарвленням: війна (177), смерть (120), криза (120), скандал (117), злочин (112), боротьба (113), зброя (109), трагедія (111) тощо. Таким чином, словник засвідчує формування актуальної лексики медіатекстів аналізованого періоду й становлення нового ідеолексикону. Мова засобів масової інформації як виразник еволюції суспільної думки зазнає постійного розвитку. Уплив позамовних та інтралінгвістичних чинників зумовив активізацію інноваційних процесів, спрямованих передусім на оновлення словникового фонду мас-медіа, формування нового ідеолексикону, вдосконалення засобів упливу на реципієнта, що сприяє підвищенню ефективності журналістського тексту. Список опублікованих праць 1. Шаповалова Г.В. Політичні новації в модерному українському публіцистичному тексті (на матеріалі закарпатської реґіональної преси) //Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти України). – Ужгород, 1999. – С. 194-198. 2. Шаповалова Г. До питання про валентність слів у сучасному українському публіцистичному тексті // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти України). – Ужгород, 2000. – Вип. 2. – С. 230-235. 3. Шаповалова Г. Лексичні й семантичні неологізми в мові сучасної української преси // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти України). – Ужгород, 2000. – Вип. 3. – С. 234-239. 4. Шаповалова Г. Модерна політична лексика сучасних українських засобів масової інформації (на матеріалі газет “День” (1998-2000) та “Молодь України” (1998-2000) // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Львів, 2001. – Вип. 21. – С. 465-470. 5. Шаповалова Г. Розмовні лексичні елементи в мові регіональної преси (на матеріалі закарпатської газети “Срібна Земля-Фест”) // Ex professo: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2001. – Вип. 3. – С. 460-465. 6. Шаповалова Г. Про лексичні засоби експресивності в мові сучасної української преси // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти України). – Ужгород, 2002. – Вип. 5. – С. 314-318. 7. Шаповалова Г. Основні тенденції лексичного розвитку мови сучасних українських друкованих ЗМІ // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологічна. – Ужгород, 2002. – Вип. 6. – С. 141-146. 8. Шаповалова Г. Джерела сучасної неологічної лексики іншомовного походження та доцільність її використання // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Львів, 2003. – Вип. 23. – С. 120-124. 9. Шаповалова Г. Абревіація в мові засобів масової інформації // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. праць. – Ужгород: МП “Ліра”, 2001. – С. 480-485. |
