Анотація до роботи:

Федун І.Л. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням формування інноваційної інфраструктури та інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. В роботі узагальнено теоретичну сутність і наведено характеристику інноваційної діяльності в сільському господарстві, висвітлено методичні основи дослідження інноваційного розвитку галузі. Визначено економічну ефективність інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва, обґрунтовано напрями формування його національної інноваційної моделі, визначено механізм державної підтримки інновацій, запропоновано механізм ринкового регулювання інноваційного розвитку сільського господарства.

Вперше здійснено комплексний підхід до обґрунтування сутності інновації і стратегії інноваційного розвитку аграрного сектору економіки. Визначено зміст інноваційної моделі розвитку сільського господарства і державної інноваційної аграрної політики. Розвинуто напрями орієнтації сільського господарства на інноваційну модель розвитку. Визначено складові елементи ринкового і державного регулювання інноваційних процесів економічного розвитку сільського господарства.

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових і методичних проблем інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. Основні наукові та прикладні результати, а також рекомендації щодо їх використання полягають у наступному.

1. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства – це створення відповідної інноваційної інфраструктури, залучення новостворених і вдосконалених конкурентоспроможних технологій, продукції або послуг, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери, здійснення діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, які в сукупності забезпечують підвищення конкурентоспроможності галузі.

2. Сутність державної інноваційної аграрної політики полягає в сукупності форм і методів діяльності держави, зорієнтованих на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції за рахунок створення взаємопов’язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

3. Інноваційна діяльність у сільському господарстві характеризується як комплексний процес створення нових або більш продуктивних високоврожайних сортів, поголів'я худоби, елітного насіння, високопродуктивних сільськогосподарських машин і агрегатів тощо, впровадження прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних й управлінських рішень. Орієнтацію сільського господарства на інноваційний шлях розвитку можна визначити шляхом аналізу спроможності, можливості й готовності підприємства до інноваційної діяльності.

Інноваційний потенціал сільського господарства відображає його здатність виробляти наукоємну продукцію, яка відповідає вимогам світового ринку, характеризує готовність галузі до реалізації програми інноваційних стратегічних змін і залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов діяльності тощо.

5. Обґрунтовано стратегії інноваційного розвитку сільського господарства, побудовані на основі поєднання моделей стратегій перенесення, запозичення, нарощування, які стимулюють реалізацію довгострокової мети – структурну перебудову виробництва на базі високих технологій, скорочення енерго-, матеріало- і трудомісткості виробництва – підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції.

6. Удосконалено методи оцінювання економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, які включають визначення наступних показників: інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості; індексу рентабельності інвестицій; внутрішньої норми рентабельності (дохідності); терміну окупності та межі беззбитковості проекту.

7. Обґрунтовано національну доктрину інноваційного прориву сільського господарства та виходу на європейські соціально-економічні параметри розвитку, в якій визначено шляхи і механізми її реалізації, що передбачають концентрацію на основних напрямах науково-технічного й освітнього аграрного потенціалу країни, інтеграцію в точках концентрації зусиль провідних наукових установ і навчальних закладів на підставах конкурентності, створення національної і регіональних інноваційних інфраструктур, формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку сільського господарства.

8. Розроблено концепцію переходу до інноваційної моделі розвитку аграрної економіки Тернопільської області, яка передбачає: визначення організаційних, фінансових і правових засад створення в регіоні єдиної інноваційної системи, запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю; створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва; механізм функціонування регіональної інформаційно-консалтингової мережі; визначення джерел фінансування процесу створення та функціонування інноваційної системи області. Запропоновано структуру Тернопільського технопарку, яка включає Тернопільський технічний університет ім. Пулюя, підприємства його інфраструктури, інші наукові установи. Технопарк має забезпечувати комерціалізацію науково-технічної діяльності і прискорювати просування нововведень в сфері аграрного і аграрно-промислового виробництва.

10. Обґрунтовано напрями інноваційної політики, пов’язані з розвитком бізнес-інкубаторів, державною підтримкою впроваджувальних фірм, фірм-паростків, обслуговуючих фірм, проектних бригад, венчурних та інжинірингових фірм, інших формувань малого бізнесу, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї.

11. Обґрунтовано складові елементи ринкового регулювання інноваційного розвитку, що включають сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних із просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок, та шляхи і методи реалізації інноваційних проектів.

12. Для підвищення інноваційного потенціалу сільського господарства і посилення ролі науки та наукової діяльності запропоновано здійснювати цілеспрямовану й поетапну державну підтримку інноваційного розвитку не тільки стосовно фінансових потреб науки, але й безпосередньо сільського господарства, залежно від можливостей держави. В основу системи державної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства мають бути покладені принципи відповідності провідних напрямів науково-технічного розвитку основним проблемам і перспективам розвитку галузі.

Публікації автора:

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Федун І.Л. Інноваційно-інвестиційне забезпечення системного оновлення технічного потенціалу // Наукові записки / Зб. наук. праць. – Т.: Вид-во «Економічна думка» ТДЕУ, 2006. – Вип. 15. – С. 218–222.

2. Федун І.Л. Зарубіжний досвід інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 47–54.

3. Федун І.Л. До сутності інноваційної діяльності підприємств // Економіка АПК. – 2006. – №11. – С. 65–69.

4. Федун І.Л. Державна підтримка інноваційного розвитку підприємства // Агроінком. – 2006. – №11–12. – С. 57–62.

5. Федун І.Л. Інноваційний напрям розвитку сільського господарства // Інноваційна економіка. – 2007. – №2. – С. 24–31.

Тези науково-практичних конференцій:

6. Федун І.Л.Особливості розвитку інноваційного підприємництва // Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 14 квіт. 2005 р. – Т.: ТАНГ, 2005. – С. 212–214.

7. Федун І.Л. Оцінка ризиків в інноваційному підприємництві // Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 6 трав. 2005 р. – Т.: ТДЕУ, 2005. – С. 210–217.

8. Федун І.Л. Державне регулювання інноваційної діяльності // Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 21 верес. 2005 р. – Т.: ТДЕУ, 2005. – С. 217–222.

9. Федун І.Л. Необхідність переходу до інноваційної моделі розвитку суспільства // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство/ Зб. тез доп. міжнар. наук.-практ. конф. Тернопіль, 18 трав. 2007 р. – Т.: ТНЕУ, 2007. – С. 261–263.