1. Найважливішою передумовою остаточного подолання наслідків економічної кризи 90-х років, підвищення ефективності суспільного виробництва і досягнення стійкої конкурентоздатності вітчизняних підприємств і економіки України в цілому є інтенсивний і послідовний перехід на інноваційний шлях розвитку народного господарства. Однак, як показало проведене дослідження, за останнє десятиріччя сфера інноваційної діяльності в країні катастрофічно скоротилася практично в усіх напрямках, роль держави у створенні, розвитку й особливо у впровадженні інновацій стала фактично малопомітною і малопродуктивною, визначальний внесок у фінансування інновацій забезпечували підприємства за рахунок власних коштів. 2. Аналіз рівня і динаміки інвестиційної активності промисловості України не тільки по кількості підприємств, що впроваджували інновації, але і за обсягом витрат на інновації, а також врахування реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили вперше зробити висновок про те, що скорочення кількості таких підприємств супроводжувалося одночасним збільшенням середніх масштабів, вартості, ефективності і конкурентоздатності одиничних, окремо узятих, інноваційних продуктів. Даний результат є додатковим аргументом на користь розширення державних асигнувань в інноваційну діяльність і інтеграції індивідуальних капіталів суб'єктів господарювання в рамках добровільних асоціацій з метою освоєння більш великих, складних і значущих інноваційних проектів. 3. Як підтверджують статистичні дані, вирішальною умовою спаду інноваційної сфери стала інвестиційна криза, критично недостатня фінансова забезпеченість інноваційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні. Ця обставина висуває проблему створення й ефективного функціонування інноваційно-інвестиційного механізму на передній план ринкової трансформації економіки України. 4. У зв'язку з тим, що для всього можливого фронту інноваційних робіт фінансових ресурсів не вистачає ні на державному рівні, ні в масштабах окремих підприємств, у дисертації поставлена мета визначення пріоритетів інвестування по окремих інноваційних напрямках і проектах. Дисертант виходив з того методологічного положення, що до інвестиційних пріоритетів належать інноваційні напрямки й окремі проекти, які займають у рейтингу ефективності інновацій провідне місце. 5. Комплексний розгляд напрямків, факторів, умов реалізації інновацій вимагає розширення класифікації інновацій (у порівнянні з описаними в літературі варіантами) за рахунок включення до неї головним чином критеріальних ознак, що відображають комерціалізацію інновацій, а саме їх здатність до масштабного впровадження на ринку, ступінь новизни, здатність ініціювати наступні інновації та інш. 6. Важливою методологічною передумовою забезпечення своєчасного і повного планування інноваційних робіт, встановлення витрат і ефекту від їх реалізації, фінансового забезпечення, створення дієвої системи стимулювання інноваційної діяльності є структуризація інноваційного циклу на два підцикли (створення інновацій і життєвого циклу інновацій) з наступною їх диференціацією на більш дрібні складові – етапи і стадії. Саме ці елементи циклу і повинні бути безпосередніми об'єктами управління. 7. Для підвищення точності й обґрунтованості побудови рейтингів ефективності інноваційних проектів необхідно, на відміну від діючої проектної практики, враховувати при визначенні величини показників ефективності всіх проектів ступінь ризику можливої невірогідності їх розрахункової величини. 8. Дуже плідною передумовою удосконалення аналізу інноваційного процесу, утворення діючого економічного механізму управління ним є обґрунтоване в роботі проведення структуризації інноваційного циклу, що у дисертації підрозділяється на дві органічно взаємозалежних частини – цикл створення інновації і життєвий цикл інновації, що у свою чергу диференціюються на етапи і стадії. Запропонована структуризація інноваційного циклу дозволяє організувати повне і послідовне планування інноваційних робіт, забезпечити найбільш раціональне поетапне і постадійне використання інвестиційних ресурсів і стимулюючих важелів підвищення ефективності та здешевлення інноваційних проектів. 9. Врахування ризику в оцінці ефективності інновацій необхідне не тільки для визначення її об'єктивно зумовленої величини для побудови науково обґрунтованого рейтингу розглянутих інноваційних проектів, але також важливе і для розкриття і мобілізації резервів підвищення ефективності інновацій з урахуванням причин і наслідків випадків ризику ефективності інновацій. 10. Велике значення для розвитку системи організації фінансового забезпечення інновацій має вивчення нагромадженого в цій галузі досвіду економічно розвинених країн, що стосується, зокрема, державного фінансування й оподатковування НДДКР, стимулювання поширення інновацій, використання прискореної амортизації і кредитування витрат на інновації, розвитку венчурного фінансування, залучення до інноваційної діяльності малого бізнесу, створення технопарків і кластерних об'єднань для розробки і реалізації інновацій, стимулювання попиту на інновації, посилення регіональної інноваційної політики, розробки пріоритетних напрямків розвитку інноваційних проектів і т.д. У дисертації розглянуті умови адаптації передового закордонного досвіду до реальних умов України. 11. Дослідження показало, що максимальний ефект від розвитку інновацій досягається в тому випадку, якщо заходи для удосконалення управління інвестиційно-інноваційною сферою реалізуються узгоджено на всіх найважливіших рівнях управлінської ієрархії – на макрорівні, у масштабах галузей і регіонів, на рівні підприємств і окремо взятих інноваційних проектів. 12. Обов'язковим етапом аналізу стану і перспектив розвитку інновацій у країні є визначення й оцінка недоліків і проблем інвестування в інновації, що мають місце в практиці господарювання, що сприяє розробці обґрунтованих заходів щодо удосконалення процесів інвестування і вибору найбільш раціональних напрямків їх застосування в інноваційних процесах. 13. Необхідне створення практично відсутньої в країні системи економічного стимулювання цільового інвестування в інновації, у тому числі збільшення фінансових ресурсів розвитку фундаментальної науки та НДДКР, застосування пільгового оподатковування і кредитування інновацій, застосування додаткових стимулюючих заходів для активізації пріоритетних напрямків інноваційного розвитку та ін. 14. Перспективним напрямком формування в промисловості інноваційно продуктивних структур, що сприяють забезпеченню додатковими інвестиційними ресурсами розробку, реалізацію і поширення інноваційного продукту, є створення на добровільних началах територіально-галузевих асоціацій суб'єктів господарювання (кластерів), доцільність і значення яких досліджені в дисертації. 15. В сучасних умовах назріла нагальна потреба формування нової моделі національної інноваційної системи, що ґрунтується на здійсненні безперервного циклу робіт у межах встановлених державою пріоритетних напрямків розвитку. |