1. На основі експериментального моделювання гострого токсичного гепатиту та цирозу печінки у білих щурів і вивчення патогенезу спонтанної гепатодистрофії та цирозу печінки у корів обґрунтована доцільність використання ін- формативних біохімічних показників стану сполучної тканини (оксипроліну, тирозину, гексозамінів, гексуронових кислот та фракцій глікозаміногліканів у тканині печінки, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів і фракцій глікозаміногліканів у сироватці крові) для диференціальної діагностики гепатодистрофії і цирозу печінки у корів, що є новим розв’язанням одного з найважливіших завдань ветеринарної гепатології. 2. Одноразове введення білим щурам внутрішньочеревинно 50 %-ного олійного розчину карбону тетрахлориду в дозі 0,2 мл спричинює гострий токсичний гепатит, який, порівняно з клінічно здоровими тваринами, характеризується такими змінами: а) у тканині печінки – зниженням умісту гексозамінів на 17,8 % (р<0,001), гексуронових кислот – на 25,1 (р<0,05), сумарного вмісту оксипроліну, тирозину, гексозамінів та гексуронових кислот на 14,0 % (р<0,05); б) у сироватці крові – підвищенням концентрації хондроїтинсульфатів (0,432 ± 0,013 г/л; р<0,01), глікопротеїнів (0,80±0,009 од., р<0,001), активності АлАТ у 2,1 рази (р<0,001) і АсАТ – у 1,19 рази (р<0,01). 3. Після введення білим щурам підшкірно карбону тетрахлориду в дозі 0,2 – 0,4 мл на 100 г маси тіла 2 – 3 рази на тиждень протягом трьох місяців розвивається цироз печінки, який проявляється такими ознаками : а) у тканині печінки – підвищенням вмісту гексозамінів – у 1,28 рази (р<0,001), оксипроліну – 3,35 (р<0,001), тирозину – у 1,25 рази (р<0,01), вмісту сумарної кількості оксипроліну, тирозину, гексозамінів і гексуронових кислот – на 43,5% (р<0,001); б) у сироватці крові –лише значним підвищенням концентрації хондроїтин- сульфатів (на 50,0 %; р<0,001) та активності АсАТ (р<0,001). 4. При клінічному дослідженні корів, хворих на спонтанну гепатодистрофію і цироз печінки, виявляються схожі клінічні симптоми: анорексія, гіпотонія передшлунків, інколи діарея, гепатомегалія (збільшення печінкового поля притуп-лення в 11- му міжреберному проміжку до 12–17 см). 5. Функціональний стан печінки у корів при цирозі, порівняно з гепатодистрофією, вирізняється більш низьким умістом альбумінів (на 21,5 %; р<0,05) та підвищеною кількістю b-ліпопротеїнів (р<0,001). Зміни активності аміно- трансфераз, вмісту сечовини, білірубіну та холестеролу при обох захворюваннях майже однакові (р<0,5). 6. Спонтанна гепатодистрофія корів характеризується підвищенням умісту оксипроліну в тканині печінки на 26,8 % (р<0,01), тирозину – 31,3 (р<0,05), гексозамінів – 34,9 (р<0,001), суми оксипроліну, тирозину, гексозамінів і гексуронових кислот – 30,1 (р<0,001), а також суми всіх фракцій ГАГ на 14,8 % (р<0,001), порівняно з клінічно здоровими коровами. Зміни біохімічних компонентів тканини печінки у корів при цирозі характеризуються більш високим ступенем вірогідності (р<0,001) збільшення вмісту оксипроліну (на 74,4 %), тирозину (56,3), гексозамінів (58,1), гексуронових кислот (51,4) їх сумарної кількості (64,2), а також фракції тканинних ГАГ – гіалуронової кислоти (на 50 %) порівняно з клінічно здоровими коровами. Вміст перерахованих показників сполучної тканини, а також хондроїтинсульфатів у корів, хворих на цироз печінки, був вірогідно більшим (р<0,05–0,001), ніж при гепатодистрофії. 7. У сироватці крові корів при спонтанній гепатодистрофії виявлені зміни окремих показників, що характеризують стан сполучної тканини, а саме: підвищення концентрації глікопротеїнів – на 14,7 % (0,47±0,013 од, р<0,05), хондроїтин-6-сульфату – 27,6 (5,54±0,42 од, р<0,05) та гепарансульфату – на 39,3 % (1,56±0,06 од., р<0,01). При цирозі печінки, на відміну від гепатодистрофії, підвищується рівень усіх показників сполучної тканини в сироватці крові, причому ці зміни характеризуються більш високим ступенем вірогідності (р<0,01–0,001): концентрація хондроїтинсульфатів підвищується у 2,6 рази (0,13±0,006 г/л, р<0,001; при гепатодистрофії вона зменшується); глікопротеїнів – на 46,3 % (0,60±0,022 од., р<0,01), хондроїтин-6-сульфату – 87,8 (8,15±0,38 од., р<0,001), хондроїтин-4-сульфату – на 45,2 % (3,66±0,08 од., р<0,001), гепарансульфату – у 2 рази (2,26±0,08 од., р<0,001). 8. Основними біохімічними показниками сироватки крові, за якими можна диференціювати цироз печінки від гепатодистрофії, є значно виражена гіпоальбумінемія (14,4–27,0 проти 27,2–32,7 г/л) та зміни тестів, що характеризують стан сполучної тканини: збільшення вмісту загальних хондроїтинсульфатів (0,11–0,14 проти 0,03–0,06 г/л), глікопротеїнів (0,55–0,68 проти 0,42–0,51 од.), хондроїтин-6-сульфату (7,0–9,3 проти 4,1–6,5 од.), хондроїтин-4-сульфату (3,5–3,9 проти 2,2–2,6 од.) та гепарансульфату (2,1–2,5 проти 1,4–1,7 од.) 9. Гепатодистрофія у корів, ускладнена розвитком гострого ацидозу рубця, на 1–7-у добу захворювання характеризується підвищенням у сироватці крові активності трансфераз (АсАТ; АлАТ) і вмісту білірубіну, на 14-у добу – зниженням умісту альбумінів і сечовини. Поступове підвищення вмісту глікопротеїнів (0,55±0,06 од.) і хондроїтинсульфатів (0,129±0,004 г/л) з 14–28 доби свідчить про фібротизацію печінки. 10. Дослідженням функціонального стану печінки високопродуктивних корів у зимовий період упродовж трьох років встановлено, що згодовування тваринам несвіжої пивної дробини (10–12 % від поживності), на фоні незбалансованого раціону призводить до розвитку гепатодистрофії з поступовою фібротизацією печінки, на що вказує збільшення вмісту в сироватці крові корів глікопротеїнів на 26,7 % (0,57±0,02 од; р<0,01) і хондроїтинсульфатів у 2,3 рази (0,18±0,009 г/л, р<0,001); патологічні зміни паренхіми печінки підтверджуються підвищенням активності АсАТ і АлАТ та зниженням вмісту загального білка (р<0,01). |