У дисертації отримано наступні наукові результати, які в комплексі вирішують важливе наукове завдання встановлення теоретичних засад та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму зовнішньої торгівлі України у відповідності до завдань збільшення інформаційної компоненти в структурі національного відтворювального комплексу, сприяння інноваційним тенденціям у експортно-імпортній діяльності та реалізації базових національних економічних інтересів в умовах членства України в СОТ. 1. Міжнародний товарообмін за умов інформаційної економіки набув ознак завершальної, результуючої фази інтернаціонально усуспільнених відтворювальних циклів і виступає динамізуючим елементом МПП, втілюючи наслідки функціонування інших форм міжнародного економічного співробітництва. На стабільне, стійке зростання обсягів та на диверсифікацію міжнародної торгівлі на початку ХХІ ст. впливають такі чинники, як НТП та процеси інформатизації, що сприяють оновленню основного капіталу, створенню нових, інформаційно містких та власне інформаційних галузей, прискореній реконструкції, розвитку МПП та інтернаціоналізації виробництва. Причому виникнення нових засобів і методів обробки, обміну, а також споживання економічно значущої інформації не тільки приводять до модифікації й модернізації самого інформаційного виробництва, але й стимулюють структурні зміни в міжнародній торгівлі та в економічній системі загалом. 2. В умовах прискорення НТП та інформатизації, посилення їх впливу на виробництво, передусім на виробництво технічно складних та науково ємких товарів та послуг, зовнішня торгівля набула більш динамічного й багатоваріантного характеру, втративши жорстку прив’язку до структури традиційних порівняльних переваг. Наявність інформації і знань як початкового матеріалу для виробничого процесу постає передумовою міжнародно спеціалізованого інформаційного виробництва, а масиви інформації виступають в якості набутих факторних переваг та набувають якості інструментів глобальної конкурентної боротьби. Зростання ролі та значення міжнародної торгівлі послугами, передусім інформаційної її компоненти, зумовлює посилення позицій провідних ринкових країн, країн-технологічних лідерів у світовій торгівлі взагалі. 3. Важливим компонентом міжнародної торгівлі є комплексний міжнародний технологічний обмін у вигляді торгівлі ліцензіями, «ноу-хау» та ін. Ліцензійний та безліцензійний обмін технологіями не долають контроль з боку технологічного донора, що або чітко й однозначно фіксується у конкретній ліцензійній угоді, де визначаються сфера й межі застосування технології, обсяг прав на використання переданої технології (повний, простий, винятковий), форма розрахунків («роялті» або паушальні платежі), термін дії ліцензійного договору та ін., або виступає «природним» наслідком функціонування певного технологічного продукту, який, будучи наділеним якостями «мета-технології», допомагає реалізовувати функціональний контроль за похідними, експортованими технологіями. 4. Програмно-цільові підходи, які поширюються на міжнародну торгівлю, сприяють максимізації національної частки світового продукту, що перерозподіляється у процесі взаємодії держав. Вдосконалення міжнародної спеціалізації країн відбувається в контексті стратегії формування економіки знань, високотехнологічних виробництв, причому розвиток національного експорту, проникнення на зарубіжні ринки високих технологій, у тому числі й інформаційні, їх завоювання входить і до числа завдань соціального характеру (створення робочих місць в інформаційно місткій сфері, валютні надходження). 5. Розширення СОТ, особливо за умов прогресу інформатизації, не означає послаблення суперечностей міжнародної торговельної системи та уніфікації регулятивних режимів. Для відносно відсталих країн є небезпечним зменшення можливостей використання нетарифних бар’єрів, а для невеликих – застосування режиму найбільшого сприяння у разі прагнення посилити тенденції регіоналізації торгових потоків. Світовий досвід адаптації до правил СОТ, соціально-економічного розвитку після вступу до СОТ, розв’язання проблем геоекономічного характеру свідчить про доцільність низки конкретних заходів із забезпечення конкурентоспроможності національної економіки: використання процесуальних механізмів СОТ, проведення торгових переговорів та врегулювання суперечок, різного роду обмеження. Зростає роль нетарифних методів, які допускаються, або навіть не врегульовуються СОТ, а також інструментів регулювання сфери послуг, передусім інформаційних. 6. Для захисту своїх прав та забезпечення інтересів власних комерційних агентів, національних виробників товарів та послуг, за умов рівного доступу іноземних виробників та постачальників на національний ринок товарів та послуг у процесах взаємодії з країнами – членами СОТ Україна має застосовувати технічні інструменти підвищення міжнародної конкурентоспроможності, модернізації, підвищення інформаційної місткості економіки (стандарти, які слід застосовувати при захисті внутрішнього ринку від низькотехнологічної продукції, стимулюванні інформаційно місткого виробництва, із значними обсягами доданої вартості; обмеження та санкції, пов’язані з проведенням санітарного і фітосанітарного контролю, безпекою національних споживачів, попередженням епідемій, епізоотій). 7. Підвищення ефективності торгово-економічного співробітництва України пов’язано з використанням наявних та набутих конкурентних переваг, досягнень у сфері наукових досліджень і технологічних розробок. Слід відпрацювати систему держпідтримки інформаційно містких експортоорієнтованих та імпортозаміщуючих виробництв, проводити чітку політику регулювання міжнародної торгівлі, державного фінансування, організації страхування комерційної діяльності підприємств, підтримки НДДКР, активізації науки та розробки нових технологій задля поширення інноваційних технологій. Гарантією від негативних наслідків лібералізації торговельного режиму є продуманий інституційний підхід до створення сприятливого клімату для виробників, що повинен мати програмно-цільовий характер. 8. У контексті подальшого розвитку статусу членства України у міжнародних організаціях, структурах, у перспективних міжнародних програмах і проектах необхідно домагатися залучення нашої держави до науково-технічних програм, що здійснюються в рамках відповідних міжнародних організацій або проектів, а також забезпечення національної участі в науково-технічному співробітництві блокових країн, передусім в рамках технологічних, науково-технічних програм ЄС та СНД. 9. Ключовою умовою формування інформаційного профілю в системі сучасної міжнародної торгівлі є організація широкого доступу національних виробників до інформаційних баз, зокрема до даних економіко-технологічного характеру, відомостей про існуючі організаційні, кредитно-фінансові програми стимулювання розвитку експорту, зовнішньої торгівлі, формування інтерактивних інформаційних мереж даних про торгівлю. 10. Необхідно створити інституційну регулятивну систему, за якої суб’єкти комерційної діяльності, і передусім малі та середні підприємства України, мали б можливість користуватися коштами спеціальних кредитних ліній, відкритих в НБУ та у комерційних банках, для сплати кредитів, призначених на закупівлю матеріалів для експортної продукції або для реалізації експортних поставок. Слід диверсифікувати форми фінансування експорту за допомогою як комерційних банків, так і спеціалізованих інститутів. |
