Анотація до роботи:

Шинкарук Антон Любомирович. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена аналізові європейських політичних процесів і впливові інститутів інформаційного суспільства на політичне життя європейських країн. Синергетична парадигма дала можливість розглядати ці процеси в рамках п'яти моделей взаємодії політичного простору й окремих інститутів інформаційного суспільства. Для стійкої групи європейських країн автор виділяє такі особливості даних моделей: надскладна система ЗМІ, активна діяльність політичних лідерів, прагнення створювати явище “натовпу інформаційного суспільства”, явища режиму із загостренням і координація. Для нестабільних моделей характерним є системне проникнення політичних інститутів в інформаційне поле, що обумовлено потенціалом останнього створювати позитивний зворотний зв'язок. Найбільшою мірою така взаємодія виявляється в моделі динамічної нестабільності.

У висновках сформульовано основні підсумки здійсненого дослідження:

1. Нинішнє суспільство характеризується складною поведінкою, активізуванням таких явищ, як нелінійність, зони напруження, біфуркації. Проте соціальна природа подій означає їх незворотність, через те передбачити ступінь впливу середовища на соціальну систему досить складно. Відповідно актуалізується значення методів, які уможливлюють поєднання теоретичних положень з практичними методиками – поєднання синергетичної парадигми та політологічного івент-аналізу.

2. Конфліктність поведінки політичних акторів, цикли діяльності яких часто відбуваються одночасно, свідчить про можливість існування різних станів як на рівні внутрішньої політики, так у взаємодії держав на світовій арені: динамічної стабільності, режиму із загостренням, нестійкої циклічності, локалізації та динамічної нестабільності. Разом з тим, дослідження цих станів вказує на важливість початкових умов, зокрема визначення мети, системних ресурсів та подій-флуктуацій, що супроводжують біфуркаційні явища.

3. Інтеграційні та глобалізаційні процеси обумовлюють необхідність враховувати значення і роль інформаційних інститутів, які формують середовище політичного процесу, чим обумовлена потреба встановлення існування кореляції між політичним дискурсом та характеристиками інформаційного середовища. Скоріше всього, цей зв’язок є досить стабільним, хоча й не безперервним.

4. Оскільки демократичні суспільства є відкритими і прогнозованими, зміни в їх інформаційному середовищі відбуваються переважно за траєкторією “м’яких” біфуркацій. Це дає можливість зберегти геополітичне значення держави, стійкість якої базується на застосуванні принципу “м’якої” влади як на внутрішньополітичному, так і на міжнародному рівнях. Прояви “м’якої” влади означають збільшення динамічності політичних діалогів, через те економія ресурсів та спрямування їх на досягнення політичних дивідендів стають важливим чинником економічних відносин.

5. Складові сучасного “м’якого” політичного процесу – Noo- і Cуberpolitik, таким чином, обумовлюють ймовірність появи в міжнародних відносинах тенденцій встановлення глобальної політичної стабільності з наявністю декількох центрів. При цьому варто зважати, що зазначена тенденція формується в умовах нестабільності (зокрема, пов’язаної з наявністю різної ресурсної бази окремих політичних акторів та недержавних структур). Темпи формування інформаційного суспільства, у свою чергу, узалежнені від нерівномірності поділу ресурсів, що негативно позначатиметься на розвиткові взаємовідносин, зокрема між учасниками Європейського Союзу.

6. Інтеграційні процеси обумовлюють перехід системи на якісно інший рівень. Система приблизно визначає свій аттрактор і формує свою поведінку розвитку. Загальним аттрактором європейського політичного середовища є інтеграція в європейські наддержавні структури – ЄС, ОБСЄ, НАТО тощо, а динаміка досягнення мети визначається наявністю ресурсів та структурними характеристиками політичних систем, особливостями головних політичних агентів.

7. Політична система розвивається в напрямкові переходу до динамічних станів з властивими їм “м’якими” біфуркаційними періодами. Посилення інформаційної складової обумовлює потребу використання інформації для політичного маніпулювання з метою збереження позиції системи в рамках визначеного аттрактора, що потребує від неї більших затрат ресурсів, у тому числі й інформаційних.

8. Залежності політичного процесу від дій інформаційного чинника в досліджуваних системах встановлювалися за відповідними моделями поведінки. Для стабільних суспільств – лідерів ЄС – характерними є чітко визначений аттрактор та наявність необхідної інформаційної бази для політичної поведінки. Це утворює середовище з великою кількістю “малих” подій, які, тільки при потраплянні в центр структури, можуть викликати прискорення процесу. Саме ця умова визначає неможливість виникнення режимів із загостренням у динамічній стабільності, коли система розвивається переважно за “м’яким” сценарієм координації дій політичних акторів, відносини котрих зі ЗМІ та Інтернет можуть мати вирішальне значення.

9. При нестійкій стабільності виникає ймовірність розвитку режимів із загостренням, утворення “керованого хаосу”, що дає можливість вийти на якісно новий структурний рівень при збереженні позицій за умови, що народ є головним джерелом демократії. При цьому зростає роль інформаційних інститутів для підтримки емоційно насиченої кампанії на базі “мережної логіки”, головними прикметами котрої є ініціювання міжособистісного обговорення і закріплення нового статусу внаслідок поступового зниження напруги в суспільстві.

10. Для суспільств перехідного типу характерним є підпорядкування інформаційної системи умовам нестабільності політичних агентів, наприклад, явище локалізації або нестійкої циклічності. При локалізації забезпечується інтегративна функція інформаційної системи суспільства, що формує відповідну кореляцію між політичними агентами та ЗМІ: незацікавленість політичних агентів у різкій некерованій трансформації ЗМІ. Це ґрунтується на вимозі формування ідеології країни-члена ЄС. Досвід “молодих демократій” ЄС дає підстави зробити висновок, що ці відносини формуватимуть політичний капітал для партій та лідерів при членстві в ЄС. Одним з можливих варіантів цього процесу є нестійка циклічність при пошукові зовнішніх ресурсів для інформаційного суспільства.

11. Нестабільність політичного простору також може впливати на його структурування, оскільки слабкість структурних полів означає їх хаотичний рух, що обумовлює потребу жорсткого зв’язку із середовищем для використання його ресурсів, і, передусім, інформаційних. Це дає змогу зберегти позитивний зворотній зв’язок і, головне – владний контроль. Для збереження контролю позиція політичної системи спрямовується на посилення свого значення в Мережі, наприклад, за допомогою законодавчого впливу і виконавчого тиску.

12. З огляду на те, що слабкі політичні поля не можуть активно використовувати кіберпростір, виникають дві ймовірності: по-перше, перехід на використання внутрішніми політичними акторами мережних принципів поведінки; по-друге зростання впливу зовнішніх політичних акторів, які можуть суттєво впливати на інформаційні потоки в міжнародному масштабі. Перша умова пов'язана з ресурсними витратами, що обмежені при хаотичному аттракторі, через те зростає роль зовнішніх джерел енергії, матерії та інформації для визначення поведінки політичної системи. Це обумовлене великою відкритістю нестабільного простору, тобто його вразливістю до зовнішніх впливів.

13. Можливість розвитку європейських варіантів політичного процесу в Україні є незначною. По-перше, динамічна стабільність лідерів ЄС є неможливою через консервативність хаотичного стану. По-друге, органічний зв'язок між інформаційною і політичною сферами означає формування принципів елітизму і корпоративності. Це дає підстави для висновку, що ініціатива формування інформаційного суспільства повинна розглядатися як елемент посилення владних позицій. По-третє, відсутність єдиного геополітичного вектора означає зіткнення глобальних акторів у політичному просторі України, що формує можливі сценарії подальшої поведінки, засновані на пошукові ресурсної бази політичної системи як об’єкта глобалізації. Найбільш ймовірним шляхом розвитку політичної ситуації може бути формування довгих хвилеподібних циклів відносин між ЄС і Росією через трансформацію економічних і політичних систем Росії і України і подальше поступове їх наближення до ЄС.

Публікації автора:

Основні положення дисертації викладено у 9 публікаціях, в тому числі в 7 статтях в наукових фахових виданнях:

1. Шинкарук А.Л. Регіональна ініціатива інформаційного суспільства // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К.: Знання України, 2000. – Вип. 10. – С. 73-77.

2. Шинкарук А.Л. Концептуальні питання якісної взаємодії інформаційної і політичної систем суспільства // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України – К.: Знання України, 2001. – Вип. 18. – С. 109-118.

3. Шинкарук А.Л. Інтернет у динаміці політичних систем Європи (на прикладі Великобританії та Чеської Республіки) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. / Ін-т міжнар. відносин КНУ ім. Т. Шевченка – К., 2002. – Вип. 37. Частина І. – C. 169-175.

4. Шинкарук А.Л. Інформаційна складова зовнішньополітичної динаміки України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. / Ін-т міжнар. відносин КНУ ім. Т. Шевченка – К., 2003. – Вип. 41. Частина ІІ. – C. 103-110.

5. Шинкарук А.Л. Елементи локалізації політичного процесу у Чеській Республіці // Грані. – 2003. – №6(23). – С. 149-153.

6. Шинкарук А.Л. Політичне значення інформаційного суспільства у європейських процесах Португалії // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2003. – Вип. 12. – С. 136-144.

7. Chynkarouk A.L. Internet dans la dynamique des systиms politiques europйens // Les problиmes actuels des relations internationales: Le recueil des travaux scientifiqes. Edition 37 (En deux parties). Partie 2. – K.: IRI, 2003 – P.156-161.

8. Шинкарук А.Л. Нові соціально-інформаційні системи Франції // Політичний менеджмент. – 2004. – №3(6). – С. 143-151.

9. Шинкарук А.Л. Інформаційна складова моделей політичного простору країн Європи // Міжнар. науково-практ. конференція “Моделювання міжнародних відносин”. Тези доповідей. – К.: ІМВ, 2004. – С. 116-118.