1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу являє собою комплекс складових, які включають інформаційно-аналітичну, інформаційно-технічну та інформаційно-комунікативну компоненти. Аналіз кола завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з’ясування сутності окремих його складових та функцій суб’єктів, що беруть участь у цьому процесі, дозволив визначити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як процес одержання, оцінки, зберігання, обробки та систематизації інформації, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів, та забезпечує ефективне використання суб’єктами законотворчого процесу інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій на різних етапах і стадіях законотворчої діяльності. 2. На основі з’ясування ролі інформації в законотворчому процесі зроблено висновок про те, що окрім правової інформації, яка є інструментом, за допомогою якого забезпечується прийняття рішень всіма учасниками законотворчого процесу на різних етапах його розгортання, важливу роль відіграють й інші її види та галузі, зокрема: статистична, соціологічна, політична, економічна, соціальна, екологічна тощо. Це зумовлено спроможністю законотворчого процесу перетворювати зазначену первинну інформацію на нормативно-правову. В свою чергу, враховуючи замкнений цикл законотворчого процесу, його послідовно зорієнтований і цілеорієнтований характер, новостворена нормативно-правова інформація дає поштовх для подальшого вивчення правових потреб суспільства, держави і країни в цілому. 3. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу доведено необхідність: - врегулювання питань інформаційного забезпечення окремим Положенням про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, зважаючи на ту обставину, що воно набуло вагомого значення у законотворчості та стало її невід’ємною складовою. Це Положення могло б бути затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України. Аналогічні положення могли б бути затвердженими й іншими уповноваженими органами державної влади; - розробки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, реалізація завдань якої дозволить піднести рівень та вдосконалити механізм державного управління, послугує підґрунтям переходу до моделі електронного управління (E-Government). 4. Діяльність парламентських аналітичних служб зарубіжних країн, яка супроводжує й забезпечує етапи законотворчого процесу – від прогнозування розвитку законодавства до моніторингу, оцінки ефективності дії чинних законодавчих актів, – безпосередньо пов’язується з підвищенням ефективності роботи законодавчого органу. Такі служби спроможні запропонувати законотворцям альтернативні варіанти рішень загального плану, надати вихідний теоретико-інформаційний та емпіричний матеріал щодо аналізу основних політичних і економічних наслідків прийняття/неприйняття тих чи інших законопроектів, запропонувати парламенту власні бази даних з ключових проблем державотворення, комп’ютерні моделі їх розв’язання, а також здійснити довгострокове інформаційне прогнозування, тобто задовольнити інформаційні потреби парламенту як вищого законодавчого органу країни. Сприяти підвищенню ефективності інформаційно-аналітичної діяльності апарату Верховної Ради України може цілепідпорядкування зусиль, функціональне розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту, посилення їхньої взаємодії при одночасному впорядкуванні засад такої взаємодії, належне фінансування інформаційно-аналітичної діяльності, підбір висококваліфікованих кадрів, впровадження ІКТ у науково-дослідницьку діяльність. 5. Вдосконалення інформаційно-технічного та інформаційно-комунікативного забезпечення законотворчого процесу неможливе поза наділенням органу законодавчої влади новими характеристиками, притаманними відкритому електронному парламенту (E-Parliament), –прозорістю, доступністю, відповідальністю, широким використанням ІКТ. 6. Забезпечення принципу гласності законотворчої діяльності, потребує прозорості в діяльності органів державної влади – суб’єктів законотворчості. Аналіз практики розвинених демократичних країн свідчить, що питання відкритості інформації щодо законотворчого процесу віднесено до пріоритетних напрямів їх державної політики, що забезпечуються різними інструментами: нормативно-правовою регламентацією доступу громадян до публічної інформації; створенням спеціальних інституцій, відповідальних за реалізацію права на доступ до інформації; піднесенням ролі парламентських комітетів та відкритістю їхніх інформаційних ресурсів тощо. У зв’язку з цим в дисертації обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”. 7. Інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів законотворчого процесу в Україні має розглядатися в контексті переходу до інформаційного суспільства, розвитку, що вимагає: підтримки науково-дослідницької сфери, створення спеціального парламентського комітету з питань розвитку інформаційного суспільства, забезпечення ефективної роботи Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства, прискорення темпів впровадження моделі електронного управління державою – E-Government. 8. Верховна Рада України має посилити свій вплив на процеси розвитку інформаційного суспільства, у тому числі шляхом запровадження заходів, що створюють необхідні умови для становлення електронного парламенту в Україні “E-Parliament” як складової “E-Government”. Остання включає всю систему державної влади та місцевого самоврядування, без яких реалізація ідей “електронного управління державою” неможлива. До таких заходів, зокрема, слід віднести: впровадження в електронний документообіг Верховної Ради України системи електронного цифрового підпису; запровадження обов’язкової логіко-лінгвістичної експертизи актів Верховної Ради України із використанням відповідних програмних продуктів (на виконання Рекомендацій парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства, затверджених Постановою Верховної Ради України від 1 грудня 2005 р. №3175-IV); запровадження переведення бібліотечного фонду Верховної Ради України у електронний вигляд з подальшою можливістю вільного on-line доступу до електронних текстів; активізація роботи зі створення системи порівняння законодавства України та законодавства Європейського Союзу; вивчення можливості створення “Системи моделювання наслідків законотворчих рішень”; розширення можливостей інформаційно-пошукової системи “Законодавство”; здійснення заходів із вдосконалення інформаційно-технічного забезпечення Апарату Верховної Ради України; докорінна технічна модернізація веб-сайту Верховної Ради України з вдосконаленням його змістовної частини, зокрема, впровадження: відповідних on-line механізмів комунікації з громадськістю з подальшою інтеграцією їх до автоматизованої системи “Листи та звернення громадян”; системи розширеного пошуку по веб-сайту; форуму для обговорення законопроектів та діючого законодавства у рамках Єдиного законотворчого порталу; інструментів для проведення опитувань відвідувачів веб-сайту з найбільш важливих питань; Інтернет-представництв парламентських комітетів у структурі веб-сайту Верховної Ради України, які б передбачали представницьку, корпоративну, інформативну, комунікаційну та довідкову функції відповідного комітету (у Законі України “Про Комітети Верховної Ради України” замість встановленої можливості Комітетів створювати свої веб-сторінки передбачити обов’язковість їх створення та необхідний перелік розміщуваної інформації); on-line трансляції засідань парламенту; віртуального туру по українському парламенту. 9. Підвищенню ефективності реалізації Верховною Радою України своєї законодавчої функції, вдосконалення якості законотворчості інших органів державної влади має сприяти відповідна професійна підготовка суб’єктів законотворчості, підвищення рівня їхньої правової та інформаційної культури, у тому числі з використанням сучасних методів дистанційного навчання, оскільки професійними здібностями та практичними навичками законотворця обумовлюється можливість ефективного використання наявних у його розпорядженні інформаційних технологій і ресурсів. 10. На ефективність законотворчості значною мірою впливають інформаційні потоки, їх відповідна обробка та використання, що обумовлює прийняття оптимального рішення у законотворчому процесі. 11. Основними смислоутворювальними компонентами поняття “інформаційний фактор” є інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційні технології, інформаційні відносини, інформаційне середовище та інформаційна діяльність суб’єктів законотворчого процесу. Вплив зазначеного фактору на законотворчий процес дає підстави для виділення окремого принципу законотворчості – інформаційного. Його сутність полягає в забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною та актуальною інформацією, її обробці на всіх етапах законотворчої діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. 12. Системне забезпечення ефективності роботи парламенту на кожному етапі законотворчого процесу з урахуванням інформаційної компоненти передбачає: створення в межах Єдиного законотворчого порталу повнотекстової мережевої бази даних з розширеними пошуковими можливостями, яка б об’єднала в собі всі інформаційні ресурси суб’єктів законотворчого процесу; забезпечення взаємодії парламенту та органів судової влади щодо налагодження оперативного інформування парламенту про виявлені недоліки та протиріччя у законодавстві в процесі правозасточовчої практики. Це питання уявляється доцільним розглядати в комплексі із заходами щодо запровадження системи електронного судочинства (E-Court); створення повної інформаційно-пошукової електронної бази рішень Європейського суду з прав людини, перекладених українською мовою; впровадження пошукової системи матеріалів стенограм пленарних засідань; забезпечення повноти наповнення бази законодавства, що розміщена у вільному доступі на веб-сайті парламенту; можливість надання веб-сайту Верховної Ради України офіційного статусу джерела оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів України. | 