1.Проведений аналіз методів організації і керування дорожнім рухом показав, що зниження концентрації автомобільних потоків і зв’язаних з ними економічних втрат , кількість дорожньо-транспортних пригод, транспортного шуму, забруднення довколишнього середовища, можливо за рахунок розподілу транспортних потоків по ділянкам вулично-дорожної мережі, Для цього необхідно визначити закономірності розподілу потоків транспортних засобів у містах. Аналіз закономірностей розподілу транспортних потоків у містах дозволив зробити висновок, що основним фактором у формуванні транспортних потоків на ділянках вулично-дорожньої мережі є час руху. 2. Тому при побудові алгоритму оптимального розподілу транспортних потоків на ділянках мережі, необхідно вказувати гранично допустимк на них інтенсивність руху та максимально дозволену швидкість. 3. Виявлено, що зміна фактичної швидкості руху транспортних засобів на ділянках маршруту , її середньоквадратичного відхилення і тривалості перетину перехресть на маршруті слідування можливо описати нормальним законом розподілу. 4. Проведені дослідження дозволили встановити закономірності функціонального впливу параметрів транспортних засобів, траси маршрута слідування, водія на середню швидкість руху автомобілей на ділянці маршрута між перехрестями, її середньоквадратичне відхилення і час перетину перехресть вулично-дорожньої мережі. 5. Розроблена імітаційна модель руху транспортних засобів по вулично-дорожній мережі дозволяє оцінити їх час руху між районами міста. 6. Величина транспортної кореспонденції між районами міста, що реалізується на кожному із можливих шляхів слідування, обернено пропорціональна часу руху між цими районами. 7. Величина транспортної кореспонденції між районами міста з достатньою точністю описується лінійним регресійним рівнянням, в якому в якості змінних використовуються параметри відправлення, прибуття і маршрута слідування, який забезпечує мінімальний час руху. |