Результати дисертаційного дослідження щодо шляхів стримання інфляції та можливостей управління інфляційними процесами дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково-практичного спряму-вання. У дисертації обґрунтовано теоретичне узагальнення, а також запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо шляхів стримання інфляції в Україні з урахуванням кількісних та якісних економічних параметрів. Проблеми, які безпосередньо стосуються сутності формування, розгортання та посилення інфляційних процесів, залишаються остаточно не з’ясованими. Багаторічне протистояння теорії державного регулювання та монетаризму не призвело не тільки до узгодження цього питання на рівні економічно-соціальної діяльності, воно навіть не визначило основні акценти в межах економічної теорії. Максимально наближені до істини, жодна з цих теорій не враховує ані психологію поведінки людини в економічному просторі, ані філософію буття людини як частини всесвітнього соціуму. Проблема, яка формується одночасно у трьох площинах (економічній, психологічній та філософській), не може бути вирішена тільки за рахунок економічних важелів. Тим більше вона не може бути вирішена або тільки шляхом державного регулювання, або тільки шляхом використання монетарних важелів. У кожний момент часу одна зі складових інфляції обумовлює іншу, посилюючи її або стримуючи. Кожне рішення, яке приймається у країні й має бути спрямоване на досягнення економічної рівноваги та економічного розвитку, є водночас і об’єктивним, і суб’єктивним і має свої наслідки, які, на жаль, не завжди наближають до поставленої мети. Подолання такого стану речей вимагає з’ясування існуючих проблем на загальнотеоретичному та практичному рівнях, що є можливим шляхом застосування математичного апарату, зокрема кореляційного методу дослідження щодо існування зв’язків між рівнем інфляції та окремими економічними показниками. Головні висновки, отримані в результаті дослідження, полягають у наступному: 1. Доведено, що суперечність, на якій побудовано протистояння кейнсіанської та монетаристської теорій, полягає лише у визначенні факторів, що спричиняють інфляцію. Усі фактори, які прийнято відносити до немонетарних, є якісно-монетарними факторами, на відміну від кількісно-монетарних, які зазвичай ми розглядаємо в якості суто монетарних факторів. Процес узгодження кількісно- та якісно-монетарних факторів унаслідок їх дії на різних рівнях (внутрішньому та зовнішньому відносно інфляційного коридору) має врешті-решт подолати протистояння між кейнсіанською та монетаристською теоріями, принаймні, стосовно природи та можливих напрямків розвитку інфляції. Тільки таке узгодження дає можливість всебічно дослідити та проаналізувати інфляцію як явище, а також визначити шляхи щодо її стримування, а у разі необхідності – пристосування до неї. Водночас, якими б важливими та численними не були якісно-монетарні фактори, саме внаслідок їхньої природи та складності регулювання ними, визначальна роль залишається за кількісно-монетарними факторами. 2. Шляхом впливу на кількісно-монетарні фактори, і в першу чергу через обмеження надлишкової грошової емісії, можна створювати „коридор”, у межах якого будуть відбуватися інфляційні коливання, спричинені впливом якісно-монетарних факторів. А вже від рівня регулювання в межах якісно-монетарних факторів буде залежати величина тиску на стіни такого „коридору”. Основна небезпека зазначеного тиску полягає в тому, що в першу чергу він буде спрямований на соціально незахищені та матеріально незабезпечені верстви населення. Саме вони відчують на собі весь тягар вкрай соціально несправедливого перерозподілу грошових ресурсів у країні, який може відбуватися на фоні загального економічного зростання та економічної стабільності. 3. Проведений аналіз стосовно характерних рис та особливостей формування інфляційних процесів в Україні дозволяє дійти висновку, що інфляція, сформувавшись на базі виникнення грошей, продовжує існувати у грошовому просторі і є соціально-економічним явищем, пов’язаним з постійно існуючим і так само постійно зростаючим попитом на гроші з боку держави, суб’єктів господарської діяльності та населення. Існування підвищеного попиту на гроші в умовах контрольованої їх пропозиції призводить лише до інфляційного коливання, яке на відміну від інфляції є явищем тимчасовим і може бути за певний період часу самоврегульованим. 4. Грошові фактори у довгостроковому періоді зберігають за собою провідну роль щодо впливу на рівень інфляції. Надлишкова кількість грошей в обігу є практично єдиною перешкодою на шляху стримування інфляції, звичайно, за умов налагодженого процесу державного регулювання у сфері проблемних питань: податкової системи, бюджетного процесу, наявності монополій, структурних перекосів в економіці, потужної тіньової економіки, корупції та політичної нестабільності. Обсяги емісії грошей мають бути прив’язані до обсягів валового внутрішнього продукту, що виробляється у країні, і не можуть бути зорієнтовані на існуючий незадоволений попит на гроші як з боку держави, так і з боку суб’єктів господарської діяльності та населення. 5. Доведено, що існують економічні показники, які, перебуваючи з рівнем інфляції у незначному кореляційному зв’язку, не втрачають своєї актуальності щодо проблеми стримування інфляційних процесів, бо саме вони створюють умови для їхнього посилення. Насамперед це стосується бюджетного дефіциту, особливо враховуючи те, що для його покриття найлегшим шляхом залишається надлишкова грошова емісія, яка у свою чергу перебуває у максимально високому прямо пропорційному кореляційному зв’язку з рівнем інфляції. Тобто, бюджетний дефіцит призводить до дії грошові чинники, а саме грошову емісію. Покриття бюджетного дефіциту шляхом залучення кредитних ресурсів, залучає до дії механізм інфляції, який базується також на переповненні грошових каналів країни і посиленні невідповідності між кількістю товарів і кількістю грошей в обігу. Безперечно, вирішення проблеми бюджетного дефіциту не обмежується сферою бюджетної політики. Воно вимагає комплексного підходу щодо загального врегулювання економічного стану в країні. Особливо це стосується удосконалення податкової політики та, як наслідок, поступового обмеження обсягів тіньової економіки. 6. Ураховуючи незадоволеність попиту на вітчизняному ринку на товари непродовольчої та особливо продовольчої сфер, у найближчий час необхідно подолати структурні перекоси в економіці, які Україна спочатку отримала у спадщину від соціалістичної економіки, а потім не тільки не подолала, а й ще навіть посилила внаслідок відсутності необхідних умов для подальшого і додаткового розвитку виробничої сфери, оскільки незадоволеність попиту була і залишається однією з провідних причин зростання цін і відповідно подальшого посилення інфляційних процесів. 7. Зростання грошових доходів населення як одного з основних джерел інфляції пропозиції вимагає особливої уваги. Їх збільшення, з одного боку призводить до зростання виробничих витрат і, як наслідок, до підвищення споживчих цін, а з іншого – посилює попит, що зі свого боку теж призводить до зростання цін. Такий подвійний негативний ефект є досить суттєвим підґрунтям до збільшення обсягів заборгованості з виплати заробітної плати як на приватних підприємствах, так і на державних. Але обмеження рівня грошових доходів населення взагалі та заробітної плати зокрема, особливо в умовах соціальної незахищеності більшості українського населення, є абсолютно неприпустимим. Одним із можливих засобів вирішення цієї проблеми може бути розширення обсягів безготівкових розрахунків із заробітної плати з населенням (не тільки під час її сплати), а також залучення до безготівкових форм розрахунків усе більшої кількості платежів у споживчій сфері та при сплаті різноманітних послуг, зокрема комунальних та інших. 8. Запроваджено коефіцієнт інфляційного навантаження Кін(ІСЦ, Fn)період, значення якого за відповідними кількісно-монетарними факторами перевищує за певний період часу 0,9 або суттєво до нього наближується, має визначати на перспективу економічні фактори, які вимагають підвищеного контролю на шляху стримання інфляційних процесів. 9. Доведено, що на сучасному етапі вирішальна роль на шляху стримування інфляційних процесів залишається в першу чергу за інституціональними факторами. Такі проблемні питання, як боротьба з монополіями, удосконалення податкової системи, досягнення політичної стабільності, покращання екології, збільшення частки економічно активного населення, надання Національному банку України відповідної незалежності, за умов якої стає можливим упровадження режиму інфляційного таргетування, та ще багато інших проблем можуть бути вирішені лише засобами державного регулювання. 10. Ураховуючи багаторічний позитивний досвід багатьох країн світу, які досягли певних успіхів щодо стримання інфляції шляхом застосування режиму інфляційного таргетування, запропоновано впровадження зазначеного режиму в Україні як одного з базових заходів антиінфляційної політики. Боротьба з інфляцією як з багатофакторним явищем вимагає комплексного підходу, що має поєднати в собі вирішення економічних, монетарних, фіскальних, інституціональних та соціальних питань водночас. Саме вони визначають основні напрями дії на шляху досягнення економічного та соціального добробуту в Україні. |
