1. Аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення впливу індивідуально-особистісних особливостей досліджуваних показує, що негативні фактори мають відстрочену природу і можуть проявлятися після виконання діяльності у вигляді постстресової симптоматики різної природи. Теоретичний аналіз професійної діяльності рятувальників засвідчує, що остання відбувається в умовах дії на особистість та її психіку різноманітних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що призводить до погіршення функціонального стану психічних функцій, розвитку негативних посттравматичних наслідків під впливом великих фізичних та емоційних перевантажень, супроводження професійної діяльності постійними стресовими факторами, що негативно впливає на працездатність і потребує ефективних заходів психологічного забезпечення та корекція пост травматичних зрушень психічного здоров’я рятувальників. 2. Спираючись на процесуально-динамічний підхід до вивчення пост- стресової симптоматики, діагностика її повинна бути комплексною з використанням методик, які відображають об’єктивні та суб’єктивні критерії і відповідають характеру професійної діяльності. Відповідно до цього, дослідження особливостей прояву стресових впливів на психіку рятувальників проводилось на різних рівнях її прояву і включало: об’єктивні критерії (успішність діяльності; різноманітні поведінкові прояви; показники результативності праці); оцінку суб’єктивних показників феноменологічної репрезентації (самооцінки, самовідношення; особливостей психічних переживань); оцінку емоційної сфери; оцінку особистісних властивостей. 3. Проведене дослідження підтвердило наявність посттравматичних стресових розладів у рятувальників, що брали участь в ліквідації наслідків аварії. При цьому виявлені кількісні прояви типових симптомів, характерних для посттравматичного стресового синдрому і доведено, що вони залежать від індивідуально-психологічних і адаптивних особливостей особистості. В системі зв’язків між складовими особистості, що відображені шкалами 16 PF після виконання завдань спостерігаються порушення в емоційно-вольовій (фактори: C, O, Q3, Q4, G ) і в комунікативній сферах (фактори: A, H, Q2, E, F) особистості; збільшується жорсткість системи зв’язків в цілому так, що зміна однієї характеристики детермінує більшість інших характеристик; порушується збалансованість системи особистості і пов’язаними виявляються властивості, поєднання яких перешкоджає адаптивній поведінці. 4. Використання особистісних опитувальників для оцінки суб’єктивних феноменів показує, що психіка зазнає зміни у всіх рятувальників, хто брав участь у ліквідації аварії тривалий час (більше місяця). У прибулих з відрядження були виявлені симптоми гіперактивації, що виражаються в підвищеному рівні збудливості, посиленні агресивності, дратівливості, появі психосоматичних розладів у вигляді функціональних та органічних захворювань шлунково-кишкового тракту (функціональна диспепсія, синдром подразненого кишечнику), нейроциркуляторної дистонії (кардіального, гіпертензивного та змішаного типу), уражень шкіри( дерматит). Виявлені зміни в психіці рятувальників виявляються також в зниженні рівня поведінкової регуляції, відсутності адекватної оцінки власних дій і відповідного сприйняття дійсності. Саме посттравматичні стресові розлади лежать в основі дезадаптивної поведінки рятувальників, що повернулися з відрядження. Вивчення рівня самооцінки досліджуваних свідчить, що у останніх після повернення із зони стихійного лиха та надзвичайних ситуацій суттєво знижується рівень самоконтролю, підвищується залежність від зовнішніх обставин, досліджувані переживають астенізацію і тривожність. Значно зростає критичне ставлення до себе, невдоволеність власною поведінкою, рівнем особистих досягнень, спостерігається значне зростання інтровертованості, пасивності та загальмованості. Таким чином, під час тривалого перебування рятувальників під впливом екстремальних ситуацій для моніторингу їх психічного здоров’я, доцільно досліджувати показники особистісних характеристик, суб’єктивного стану, емоційної сфери, міжособистісної взаємодії та фізіологічної реактивності. 5. Отримані результати порівняльного аналізу контрольної та експериментальної груп, після проведення психокорекцій цих процедур, свідчить про наявність достовірних відмінностей за низкою показників у досліджуваних групах. Так, у рятувальників, що пройшли корекційцний курс навчання значно покращилися показники оцінки впливу травматичних подій на психіку (симптоми гіперзбудження і уникнення); відбулася оптимізація емоційної сфери, насамперед за параметрами інтересу до життя, відчуженості, імпульсивності, агресивності, нав’язливості переживань; суттєво покращилися показники загального здоров’я досліджуваних – зниження показників депресивності та соматичних проявів, дещо гірша динаміка спостерігалася для показників тривожності. При цьому визначена категорія рятувальників по закінченню занять не відмічала у себе виражених порушень сну і апетиту і відмічалась кращим суб’єктивним самопочуттям. 6. З метою психологічної корекції відповідних труднощів, які можуть виникати в екстремальній ситуації, достатньо ефективним засобом є застосування тренінгових програм особистісного розвитку. Враховуючи вимоги до розвитку особистісних властивостей, вимоги до професійного середовища, які впливають на психологічну підготовленість, доцільно для її формування використовувати методи групової роботи, які були б спрямовані на розвиток комунікативних здібностей персоналу, рефлексивних навичок, уміння адекватно сприймати себе і навколишніх, оволодіння навичками психічної саморегуляції в психологічно складних ситуаціях. Доведено, що прояв виявлених посттравматичних стресових розладів у обстежених осіб можна ослабити, загальмувати і корегувати, застосовуючи тренінг “Стрес-менеджменту” і здійснюючи заходи посттравматичної реабілітації. Використання психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників дає можливість підтримувати оптимальний рівень їх функціонального стану та працездатності в період реадаптації. Психокорекційні процедури з використанням психологічного тренінгу “Стрес-менеджменту”, який використовувався нами як основний релаксуючий метод, виявилися ефективними, що дало змогу суттєво оптимізувати значну кількість психічних характеристик рятувальників. 7. Для психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників та послаблення посттравматичної симптоматики, розроблені необхідні практичні рекомендації щодо використання тренінгу „Стрес-менеджмент”, як на етапі підготовки рятувальників, так і після їх повернення із зон стихійного лиха. Впровадження даних рекомендацій дасть змогу більш ефективно проводити аварійно-рятувальні роботи та своєчасно надавати психологічну та медичну допомогу як рятувальникам, так і постраждалому населенню, у ході довгострокового перебування у зоні надзвичайних подій. Застосування рекомендованих методик щодо комплексного проведення психофізіологічного обстеження та професійного добору рятувальників показали на практиці, що після дотримання їх вимог коефіцієнт готовності аварійно-рятувальних підрозділів до дій в екстремальних ситуаціях значно підвищиться, а психогенні та травматичні втрати будуть зведені до мінімуму. Напрямками подальшого дослідження можно вважати: проведення прикладних психологічних досліджень, пов’язаних з контролем, прогнозуванням та оптимізацією професійного становлення і адаптації рятувальників. |
