1. Аналіз спеціальної літератури, присвячений проблемам психологічного клімату як багаторівневого й багатоаспектного явища, дозволив установити існування різних концептуальних підходів до дослідження цього феномена й виявити відсутність єдності в методології й методах його вивчення. 2. Визначено, що психологічний клімат – це відносно стійке налаштування команди, що пронизує всю систему діяльності й сформувалося на підставі суб'єктивного задоволення характером міжособистісних стосунків спортсменів. Структура психологічного клімату багаторівнева й багатоаспектна і є взаємозв'язком базових компонентів, які є індикаторами його динаміки. Найбільш вивченими є: потреби, мотиви, настрої, загальне судження, традиції, звички та соціальні норми поведінки спортивних команд. 3. Експериментально виявлено й науково обґрунтовано індикатори психологічного клімату спортивної команди, що дозволяють оцінити його динаміку на підставі аналізу ставлення спортсменів до навчально-тренувальної та змагальної діяльності; особистісних якостей спортсменів; психологічної сумісності в системах «спортсмен-спортсмен», «тренер-спортсмен», стилю керівництва тренера і кліматичних збурювань. 4. Встановлено, що психологічні якості, котрі характеризують спортсмена як члена команди, визначають його взаємовідносини із іншими спортсменами та виступають найбільш чутливим індикатором аналізу клімату. Так, для «успішних» спортсменів властиві високі показники за факторами: «А» - невимушеність, «Е» - наполегливість, «L» - лагідність, «Q» - умотивованість, «F4» - ініціативність. Для «неуспішних» характерні розслабленість, відсутність сильних спонукань і бажань (фактор «Q4»), залежність від групи (фактор «Q2»), консерватизм (фактор «В»), ригідність мислення (фактор «А») тощо. 5. Виявлено, що істотне значення для індикації психологічного клімату має вивчення самооцінки спортсменів. Її завищене значення супроводжується марнославством, вибагливістю, що викликає неприйняття оточуючих; занижене – не ініціює спортсмена на зміну статусу в команді. Регуляція клімату в команді повинна йти в напрямку формування адекватності самооцінок спортсменів через реалістичну оцінку їх фізичних, технічних і психічних якостей. 6. Емпірично встановлено, що стиль керівництва й особистісні якості тренера, виступаючи індикаторами психологічного клімату, свідчать про те, що ситуаційний стиль керівництва є найбільш прогресивним, позаяк саме він припускає комбінацію стилів залежно від стадії розвитку команди, врахування конкретної ситуації, особистісних якостей тренера, спортивних досягнень і ставлення спортсменів до тренера. 7. Підбір гравців в ланки й лінії висуває особливі вимоги до формування команди за індикатором міжособистісної сумісності. Виявлено, що підбір партнерів за цим показником, знижує до 18-23% часові витрати на відпрацьовування взаємодій в ігрових ланках і лініях. Коефіцієнт погодженості думок, що свідчить про наявність соціальної сумісності в підгрупах «успішних» і «неуспішних» футболістів, був у межах від 0,66 до 0,92 і від 0,77 до 0,91 відповідно. 8. Аналіз поведінки спортсменів у різних ситуаціях дозволив знайти ймовірний предмет конфліктів між членами команди (суб'єктивна оцінка футболістами рівня техніко-тактичної підготовки товаришів у команді, а також різне ставлення до тренувальної та змагальної діяльності), а також визначити, між якими саме членами такі конфлікти можливі, тобто з’ясувати потенційні конфліктуючі групи. 9. Встановлено, що відсутність динаміки зростання результатів призводить до негативної оцінки не тільки професійних, але й особистісних якостей тренера з боку футболістів. Неподоланий конфлікт призводить до появи корпоративності в команді, виникнення угрупувань, кожне з яких має свій мікроклімат, що або доповнює загалькомандний, або виступає як самостійна категорія. 10. Виявлено, що домінуючою стратегією поведінки футболістів команди в конфліктній ситуації є запобігання прямого конфлікту й відкритого протистояння. У даній команді існують досить небезпечні стосовно конфліктності три діади, які складають одну мікрогрупу з одним лідером. 11. Результати проведених досліджень показали, що локалізація «кліматичних збурювань» – необхідний процес, у якому безпосередньо беруть участь як тренер, так і всі члени команди. Він може йти такими шляхами: самооптимізації, оптимізації з елементами регуляції й комплексної оптимізації, що вміщує два попередні напрямки. 12. Визначено, що тренінг-корекція – основна форма опанування зовнішніх і внутрішніх змін, спрямованих на гармонізацію міжособистісних стосунків, зміни своєї поведінки з метою оптимізації психологічного клімату спортивної команди. Аналіз впливу спеціально організованого тренінгу на динаміку настроїв футбольної команди дозволив установити, що до його завершення відбувається статистично достовірне (Р<0,01) підвищення настрою у всіх членів футбольної команди. 13. Розроблено алгоритм процесу регуляції психологічного клімату спортивної команди, що вміщує комплексне вивчення його об'єктивних і суб'єктивних факторів; збір, обробку та інтерпретацію інформації про мотивуючі, мобілізуючі, орієнтуючі та інші впливи на спортсменів, а також вибір оптимального рішення щодо корекції взаємин у команді. Дисертаційне дослідження не є вичерпаним. Оскільки у футбольних командах існують ігрові амплуа, подальші дослідження можуть іти шляхом вивчення їхньої ролі й впливів на психологічний клімат, а також особливостей взаємин спортсменок у жіночих спортивних командах. |