1. Аналіз світової літератури і одержаного нами експериментального матеріалу щодо теорії вертикальної та горизонтальної стійкості рослин до хвороб і свідчить про те, що горизонтальної стійкості пшениці до збудника бурої іржі у тій інтерпретації, яку вона одержала в роботах Я. Ван дер Планка, в межах активного фізіологічного імунітету не існує, оскількі відсутні докази принципової відмінності між фізіолого-біохімічними механізмами, що детермінуються “великими” та “малими” генами. Тому активний імунітет рослин, інтерпретований Ван дер Планком як горизонтальна стійкість, потребує глибоких генетичних і фізіолого-біохімічних досліджень, розробки методів виявлення та ефективного використання в селекційному процесі, починаючи з ранніх його етапів. Доцільним є збереження терміну “горизонтальна стійкість” відносно категорії пасивного імунітету, природа якого досить добре вивчена, розроблені достовірні методи його виявлення і контролю в селекційному процесі. 2. В популяції Puccinia recondita f. sp. tritici на території України, вірулентність якої до середини 90-х рр. характеризувалась досить високою стабільністю, починаючи з 1994 р. спостерігається різке зниження кількості ізолятів раси 77 у загальному процентному їх співвідношенні на всіх районованих і перспективних сортах і одночасне наростання кількості рас з низьким рівнем вірулентності (1, 6, 162, 179, 149, 192, 61, 144), що свідчить про загальну тенденцію до зниження рівня вірулентності патогену. Відбувається поступова заміна раси 77 на менш вірулентні раси. Спостерігається також тенденція до зменшення присутності в популяціях патогену вірулентних до Lr26 біотипів 15 і 20 раси 77, які до середини 90-х рр. складали їх основу і збільшення кількості авірулентних до нього біотипів 8, 9 і 14, що свідчить про зниження вірулентності цієї раси. 3. Районування сортів Альбатрос одеський, Донецька 46, Донецька 48, Юна і ін. на деякий час може спричинити певні зміни у співвідношенні біотипів раси 77 з різним рівнем вірулентності, але до кардинальних змін вірулентності у бік її підсилення не призведе. Головною причиною цього є те, що більшість районованих і перспективних сортів сприйнятливі до збудника бурої іржі. Це не сприяє різким еволюційним змінам в популяціях патогену, які змогли б призвести до появи високовірулентних та високоагресивних рас. Тому випробування вихідного та селекційного матеріалу слід проводити до рас 1, 6, 162, 179, 149, 192, 61, 144, домінуючих на даний час біотипів 8, 9 і 14 та біотипів раси 77, загроза яких для нових сортів в перспективі не виключена. 4. Більшість відомих генів стійкості пшениці до P. recondita f. sp. tritici (Lr-генів) неефективні відносно основної частини популяції патогену на території України. Вони, в основному, не використовувались в селекційній практиці колишнього СРСР, у т.ч. і України, тому не спричиняли спрямованої дії на еволюцію патогену. Ті ж з них, що використовувались, зокрема Lr3, повністю втратили ефективність і не являють собою селекційної цінності. 5. Надійний захист нових сортів пшениці від P. recondita f. sp. tritici на даний час і в найближчі 10-15 років можуть забезпечити гени Lr9 i Lr19 в комплексі з іншими генам. За 25 років досліджень нами не виявлено в популяціях патогену ізолятів, здатних подолати їх дію. Незважаючи на появу ізолятів, вірулентних до Lr23, цей ген зберігає достатньо високий рівень ефективності. На даний час достатньо ефективними залишаються і гени Lr24 i Lr26. Ефективність останнього різко зростає в зв’язку із зниженням рівня вірулентності раси 77. 6. Спектр вірулентності P. recondita f. sp. tritici і тенденції до її зміни в результаті рекомбінацій при статевому процесі на проміжних рослинах-живителях (видах Thalictrum spp.) не має істотних якісних відмінностей з тим же на районованих і перспективних сортах озимої пшениці. Як в природних, так і в штучних еціопопуляціях патогена не виявлено генотипів з більш високим рівнем вірулентності, ніж на основному живителі. 7. Спектр генотипів вірулентності в природних еціопопуляціях значно вужчий, ніж в штучних і представлений більшим відсотком ізолятів з високим рівнем вірулентності. В природних і штучних еціопопуляцій відсутні ізоляти патогену, вірулентні до Lr9, Lr9 і Lr23, авірулентні до Lr3, а переважають авірулентні до Lr26 генотипи. Як в природних, так і в штучних еціопопуляціях на обох видах рутвиці відбулась заміна найбільш вірулентного генотипу р9,р19,р23/р3,р24,р25,р26,р30 на найменш вірулентний р9,р19,р23,р24,р25, р26,р30/р3 патогену. 8. Незважаючи на наявність у домінуючих тривалий період у 80-ті роки біотипів раси 77 (9, 15, 20, 36) 7-8 генів вірулентності, генетичний потенціал їх вірулентності невисокий, оскільки в його спектр не входять ефективні на даний час гени Lr9, Lr19 i Lr23 і подолати їх ефективність шляхом рекомбінацій в результаті статевої гібридизації патоген, як і прогнозувалось нами, не зміг. Свідченням чого є, навпаки, суттєве зниження вірулентності популяцій P. recondita f. sp. tritici. У 90-х рр. Таким чином, на даний час проміжні рослини-живителі - види рутвиці не є джерелами нових вірулентних та агресивних рас збудника бурої іржі пшениці. 9. В результаті вивчення імунологічних властивостей 637 сортозразків озимої і 266 сортозразків ярої пшениці різного еколого-географічного походження відносно збудників бурої іржі, борошнистої роси і частково септоріозу і їх господарсько-біологічних показників виділено понад 50 перспективних донорів стійкості. На їх основі створені імунологічніо однорідні лінії та гібриди, які використані в селекційному процесі. Кластерний аналіз 162 сортозразків озимої пшениці дав можливість класифікувати їх за трьома досліджуваними параметрами (стійкістю до збудників бурої іржі, борошнистої роси та септоріозу). Внаслідок аналізу виділено два кластери, що включають перспективні за сукупністю всіх досліджуваних параметрів сортозразки як джерела та донори для селекції на групову стійкість пшениці до хвороб. 10. В результаті вивчення генетичних основ стійкості 10 донорів до збудника бурої іржі пшениці встановлено наявність у них високоефективних генів, здатних надійно захистити майбутні сорти від патогену впродовж всього вегетаційного періоду. Розроблена методика ізоляції генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі в бекросових лініях. Встановлені етапи селекційного процесу, на яких можливі добори гомозиготних за стійкістю сімей в самозапильних поколіннях гібридів як при простих, так і більш складніших генетичних основах стійкості. Остаточна стабілізація імунологічних властивостей і фенотипових ознак гібридів настає у F6-F7. 11. На основі розроблених і вдосконалених нами теоретичних і методичних засад вперше сформульовані і оприлюднені у вигляді методичних рекомендацій науково-методичні основи створення банка генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі, які включають: контроль за станом патогенних властивостей популяцій збудника хвороби і тенденціями їх зміни у просторі і часі, створення банку генів вірулентності патогену; вивчення ефективності відомих генів стійкості; пошук джерел стійкості з ефективними генами серед рослинних ресурсів різного еколого-географічного походження; створення імунологічно однорідних ліній джерел стійкості; аналіз генетичних основ стійкості джерел цієї ознаки ідентифікація генів стійкості; розробка методики ізоляції генів стійкості від джерел з різною генетичною основою. Їх можна трансформувати з певними уточненнями до будь-якої системи взаємовідносин рослина-живитель - патоген, в першу чергу, до зернових культур з їх патогенами. Результатом їх реалізації є створення на основі сорту Миронівська 808 ізогенних лінії Lr9, Lr19, Lr23, Lr26 та інших високоефективних неідентифікованих генів, які використовуються в імунологічних дослідженнях і рекомендовані як донори стійкості для використання в селекційних програмах. Впровадження результатів наукових досліджень 1. Лабораторії селекції озимої пшениці Донецької обласної сільськогосподарської дослідної станції (на даний час Донецький інститут агропромислового виробництва УААН) передано: – виділені нами імунологічно однорідні лінії 34-х сортозразків озимої пшениці, які використані для створення донорів стійкості і залучені до селекційного процесу; – 19 донорів з ідентифікованими нами генами стійкості до збудника бурої іржі пшениці, які використані в селекційному процесі для створення стійкого до хвороби селекційного матеріалу; – 38 комбінацій створених нами гібридів озимої пшениці з участю джерел стійкості, в результаті використання яких в лабораторії створено перспективний для селекції на імунітет до головніших хвороб матеріал; – методичні рекомендації для створення банку генів стійкості пшениці до головніших хвороб. 2. Відділу імунітету рослин Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва УААН передані: – ізогенні лінії Lr9, Lr19, Lr23, Lr26, які використовуються для вивчення вірулентності популяції збудника бурої іржі пшениці; – методичні рекомендації для створення банків генів стійкості різних культур до головніших хвороб. |