1. Імуногенетичним аналізом трансплантації шкіри встановлена мінливість озерної, ставкової жаб та їх міжвидового гібриду. Найвищий рівень мінливості за антигенами гістосумісності у озерних жаб. 2. Серед трьох генетичних форм гібриди характеризуються максимальним ступенем міжпопуляційної мінливості початку відторгнення. 3. Гібридні особини в популяціях REL типу із Середнього Придніпров’я і RE типу з Нижнього Дунаю відстають за темпами реакції від відповідних батьківських видів, тоді як у популяціях LE типу із Середнього Придніпров’я, реакції гібридів, навпаки, випереджають батьківський вид. 4. Неоднозначність відторгнення алотрансплантатів у гібридів доводить їх різноякісність і, відповідно, неможливість надання гібридній формі єдиного таксономічного статусу. 5. Одностатеві гібридні популяції Закарпатської низовини, які складаються виключно із самок, не тільки не мають клонової структури, але й виявляють рівень мінливості локусу гістосумісності не менший, ніж у гібридів із змішаних з особинами батьківських видів популяцій, що однозначно відхиляє гіпотезу про можливість природного партеногенезу в цих незвичайних поселеннях. 6. За особливостями проходження реакцій ало- і ксенотрансплантацій очевидна віддаленість озерної жаби від ставкової і гібридів, що узгоджується з більшою подібністю останніх на морфо-фізіологічному рівні. 7. Реципрокні пересадки ксенотрансплантатів показали, що тканинні антигени озерних жаб мають вищу імуногенність, ніж гібридів і ставкових жаб, а гібридів відповідно вищу, ніж ставкових. |