В дисертації виявлено актуальність і значимість вивчення електорального вибору та розробки шляхів ефективного впливу на його формування. На основі аналізу зарубіжних та вітчизняних джерел доведена необхідність грунтовної розробки методик впливу на виборців з метою створення цілісної теорії електорального вибору, що полегшить завдання формування партією оптимальної іміджевої стратегії. У відповідності до поставлених в дисертації завдань можна зробити наступні висновки: 1. Здійснено комплексне дослідження раціональних та ірраціональних складових електорального вибору. З’ясувавши суть різних підходів до аналізу виборчих переваг, в дисертації доведено провідну роль іміджу політичної партії при формуванні прийняття електорального рішення під час голосування. Зокрема, удосконалено класичну модель “вирви причинності” Е. Кемпбелла заміною партійної ідентифікації як визначального чинника електорального вибору іміджем політичної партії. 2. Логічним розвитком сильних сторін класичних напрямів аналізу електорального вибору стало застосування автором політико-психологічного підходу, враховуючи його високий практичний потенціал під час розробки партійної стратегії передвиборної кампанії. Політико-психологічний підхід дає можливість конструювати цілісний позитивний імідж політичної партії, з врахуванням ірраціональних аспектів формування виборчих переваг, що збільшує ефективність передвиборної кампанії партії. Імідж партії розглядається автором як чинник, що об’єднує в собі дію всієї сукупності інших факторів утворення електорального вибору. 3. Запропоновано застосування психологічного аналізу електорального вибору та конструювання відповідного виборчим очікуванням іміджу політичної партії. Це дозволяє визначити стан і рівень впливу існуючих соціально-політичних образів і стереотипів на прийняття елективних рішень. 4. Основою для створення концепції формування електорального вибору стали висновки дослідження колективного несвідомого К.Г.Юнга. Встановлено, що імідж політичної партії спроможний забезпечити ефективний результат під час виборів за умови його попереднього конструювання на основі пануючих у суспільстві архетипів колективного несвідомого та усталеного комплексу образів політичних партій. 5. Досліджено провідні технології конструювання іміджу політичної партії, розроблені в межах американського та французького партійного іміджмейкінгу та доведено можливість їх інтегративного застосування у вітчизняних технологіях, з врахуванням реалій політичних процесів в Україні. 6. Підтверджено, що іміджева стратегія партії не може бути зведена до логічно послідовної раціональної матриці, яку можна застосовувати на рівні теоретичного осмислення та практичної реалізації. Її використання під час передвиборної кампанії вимагає творчого підходу та постійного ситуативного корегування засобами політичної реклами. 7. Доведено, що будь-які заходи політичної реклами партії повинні жорстко підпорядковуватись визначеній іміджевій стратегії. Значно полегшує ефективність її дії “поляризоване” ідеологічне позиціювання, що дозволяє зайняти чітку електоральну “нішу” і забезпечити прихильність виборців до тієї чи іншої партії. Цьому сприяє використання негативної складової політичної реклами, обсяг і характер якої залежить від тих умов, що диктуються політичною ситуацією. 8. Виявлено, що сучасний стан розвитку громадянського суспільства та засобів масової комунікації вимагає втілення “м’якої” методики іміджевої пропаганди, в ході якої партія персоналізує власний образ у образі харизматичного лідера, який відповідає усталеному колективному архетипу ідеального політика. 9. З’ясовано, що ефективне проведення передвиборних кампаній та досягнення довготривалих позитивних електоральних результатів вимагає від партії розробки грунтовної тематичної складової іміджевої стратегії, враховуючи тенденцію зменшення ролі іміджу лідера при зростанні рівня інформаційної насиченості каналів комунікації. | 