Дубовик Наталія Анатоліївна. Ідеї консенсусу в концепціях політичих еліт: дисертація канд. політ. наук: 23.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Дубовик Н.А. Ідеї консенсусу в концепціях політичних еліт. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню становлення та розвитку ідеї консенсусу політичних еліт в історії світової політичної думки. Розглянуто сутність недемократичного консенсусу, який розглядається у ряді праць зарубіжних та вітчизняних авторів. Здійснено порівняльний аналіз демократичного та недемократичного консенсусу. На цій основі обгрунтовано необхідність поєднання принципів демократії та консенсусу в теорії політичних еліт. Визначено засади становлення і розвитку ідеї консенсусу політичних еліт в історії та теорії політичної думки й практики України. Встановлено потребу синтезу кращих надбань світової елітології з вітчизняною традицією політичної науки.
Виходячи з поставленої мети, у дослідженні обґрунтовано необхідність досягнення ідеї консенсусу політичних еліт як умови забезпечення їх взаємодії, що виступає чинником стабільності демократії. Найбільш важливими є наступні результати дослідження:
На основі аналізу ідей, що містяться в працях Конфуція, Платона, Н. Макіавеллі та інших мислителів Стародавнього світу та Нового часу, доведено необхідність пошуків та знаходження ідеї консенсусу в процесі формування та функціонування політичних еліт. З’ясовано історичну еволюцію терміну “консенсус” починаючи з праць Н. Макіавеллі, його використання в демократичних і недемократичних концепціях політичних еліт. Аргументовано, що історичні умови спонукали попередників сучасного дослідження політичних еліт до обґрунтування недемократичного консенсусу, який містив у собі потенційно широкі можливості для панування диктаторського політичного режиму.
У дослідженні ідей класиків концепції політичного елітаризму – В. Парето, Г. Моски, Р. Міхельса простежено логічний розвиток ідей правлячої верхівки Платона і Н. Макіавеллі, проте вказано на небезпеку використання їх ідей для обгрунтування різних форм тоталітаризму, з’ясовано хибність відмови від використання в елітарних концепціях демократичних принципів.
Підкреслено різницю між головними течіями сучасного бачення місця і ролі у суспільному житті політичних еліт, здійснено оцінку внеску концепції демократичного елітизму Й. Шумпетера в остаточний злам протистояння елітизму і демократії у політичній науці. Поглиблено аналіз трьох провідних концепцій політичних еліт сучасної світової політичної думки: плюралізм еліт в концепції соціальної згоди А. Лейпгарта, теорію поліархії Р. Даля, критичну концепцію еліт Т. Дая, Х. Зіглера. Запропоновано рекомендації використання їх ідей відповідно до вітчизняних реалій політичної дійсності.
Обґрунтовано значення ідеї консенсусу політичних еліт у контексті розгляду концепцій представників франкфуртської філософської школи, зокрема, автора теорії комунікативної дії Ю. Хабермаса. Аргументовано, що сучасні концепції політичних еліт значну увагу приділяють основам досягнення консенсусу в політичній комунікації і це може бути запорукою становлення міцної, стабільної політичної системи держави. Так, в її межах поступово сформовано усвідомлення важливості ролі політичної еліти в демократичному суспільстві, стверджено необхідність розвитку незалежних соціальних груп інтересів, що є запорукою неможливості узурпації влади будь-якою меншиною. Така перспектива має спонукати громадськість до утворення незалежних об’єднань на основі відстоювання своїх соціальних інтересів.
Досліджено становлення ідеї консенсусу у вітчизняній політичній думці. Поглиблено аналіз положення консервативної моделі консенсусу політичних еліт В. Липинського про необхідність елітотворення серед усіх соціальних верств з майбутнім узгодженням власних інтересів на основі пріоритету інтересів держави.
Визначено, що серед сучасних концепцій політичних еліт доцільно використовувати ідею класократичного консенсусу В. Липинського з адаптованими до вітчизняних реалій принципами формування демократії соціальної згоди А. Лейпгарта, в якій використано досвід досягнення консенсусу провідних політичних еліт розвинених країн та основами досягнення політичного дискурсу Ю. Хабермаса.
Публікації автора:
Елітизм і популізм у контексті розвитку демократії // Нова політика. – 2001. - №1. – С. 46 - 48.
Консенсус політичних еліт в умовах демократії // Політологічний вісник. - 2001. - № 9. – С. 58 - 63.
Український елітизм в історичній ретроспективі // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2002. - № 41. – С. 267 - 271.
