Теологічна ідея трансцендентного, що має значну кількість прикладів реалізації у музичному мистецтві різних часів, може бути виражена у музичному творі на всіх його рівнях. Стаючи основною ідеєю твору, вона «обирає» його жанрову ознаку, впливає на сценарій драматургійного розвитку, форму-композицію частин та цілого, змальовує «абрис» образів у їх співвідношенні, вибудовує знакову систему. Одну з основних ролей під час розгляду музики, пов'язаної з теологією, грає контекст її написання: епоха, культурна та релігійна ситуація, особистість самого автора і, нарешті, реалії музичного тексту в їхній взаємодії. І Й.-С. Баха, і А. Г. Шнітке можна вважати «провідниками» Божественних ідей та сенсів (не лише з точки зору ідейно-образної наповненості їхніх творів, але й з особливо дбайливого та чуйного ставленнядо музичного висловлювання). Адже у творах цих композиторів діє дуже багато подібних знаків, що відображають релігійні уявлення про світ і співвідносяться із загальною теологічною ідеєю трансцендентного. На підставі здійсненого порівняльного аналізу творів Й.-С. Баха і А. Г. Шнітке наведемо приклади втілення часом парадоксальних образів трансцендентного за допомогою використання виразних музичних знаків (символів, індексів, іконів), що реалізуються в інтонації, мелодиці, гармонії, метроритміці, фактурі та динаміці музичної тканини. Три трансцендентні іпостасі — Отець, Син та Святий Дух — характеризуються в теології безліччю епітетів, кожен з яких відкриває додаткову змістову сферу (ідею, семант; інколи вони наділені графічними символами-супутниками) щодо головного образу: Вічний Невимовний коло, спіраль Безмежний таємниця коло, ефект нескінченної лінії, спіралі Благий ОТЕЦЬ Істинний любов, благодать світло Всюдисущий Початковий, Єдиний світло, промінь Подібний джерело спіраль Месія Містичний Розп’ятий хрест Коханий Окрилений таємниця хрест СИН наречений крила, політ СВЯТИЙ ДУХ Люблячий Воскреслий Невидимий любов життя незримість, повітря Кожна змістова сфера у музиці Й-С. Баха та А. Г. Шнітке має свої певні (іноді похідні) музичні еквіваленти: Вічний — інтонаційний або ритмічний абрис кола, композиційні повтори, повернення до витоку, початку, відсутність регулярної метрики та ритміки (А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1 /circulatio/; Й.-С. Бах. Кантата BWV 31 № 8); Безмежний — вибудовування «нескінченної» лінеарної горизонталі (А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1 /circulatio/;Й.-С. Бах. Меса BWV 232 /образ благодаті/); Істинний, Явлений, Який дарує світло — нова «освіжаюча» гармонія в оточенні дисонантних, оркестрові засоби виразності (дзвінкі труби, мерехтливі скрипки), ефект пронизувального променя — «розпилення» одного оркестрового штриха (або мотиву) на декілька інструментів (А. Шнітке. Закінчення Афоризму № 1 циклу «П'ять афоризмів»; Й.-С. Бах. Кантата BWV 31 № 8; BWV 106, 2с; Меса BWV 232 («Gloria», «Cum sancto» «Et resurrexit», «Sanctus», «Osanna»); Єдиний — «розростання» звукового простору (фактури) з одного звука, потім — «згортання» вертикалі в єдиний звук або консонантну структуру, — образ «живої матерії», здатної поєднуватися в єдину «крапку» і розростатися до нескінченності (А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1 /використання породжуючої інтонації/; Й.-С. Бах. Месса BWV 232 /«Et expecto»/); Початковий — ефект «подібності» досягається прийомами імітаційної поліфонії, повторністю (Й.-С. Бах. Меса BWV 232 /«Christe eleison»/); Всюдисущий — фактурні і поліфонічні засоби під час використання яких один мотив звучить у різних акустично-просторових варіантах; використання ефекту «відлуння» (А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1); Благий — ладо-тональні й оркестрові засоби виразності, що передають ніжність почуттів, ритмічна та інтонаційна витонченість; створення ефекту «пульсуючої» енергії, що «прибуває», за допомогою фактурних і ритмічних ресурсів (Й.- С. Бах. Меса BWV 232 /«Christe eleison», «Dona nobis pacem»/); Невимовний — поява несподіваних співзвуч і тональних співвідношень, як правило, супроводжується зміною темпу, паузуванням (Й.-С. Бах. Меса BWV 232 /«Qui sedes», «Confiteor»/, Кантата BWV 106, 2c); Месія, Розп’ятий, Воскреслий — інтонаційно стала фігура хреста (поєднання чотирьох або п’яти звуків, відстань між якими включає, як правило, секундові інтервали); зворотний мелодійний рух інтонації хреста символізує спокуту людських гріхів; монограма BACH; числовий код /4, 5, 14, 41/ (чотиричастинність Хорового концерту А. Шнітке;Й.-С. Бах. Меса BWV 232, Кантата BWV 106 /безліч номерів/, органна хоральна обробка № 1 BWV 599 тощо); Прийшлий, Розіпнутий — низхідні ходи (мелодійні, фактурні); рух униз, що супроводжуєтьсядодатковими «знаками смерті» — catabasis’ом, секвенцією «Dies irae», ритмічним гальмуванням тощо (Друга симфонія-меса А. Шнітке /«Crucifixus»/; Й.-С. Бах Меса BWV 232 /«Et incarnatus», «Crucifixus»/); Воскреслий; Той, Хто вознісся та перетворився — висхідний мелодичний або фактурний рух, «прояснення» оркестрових тембрів (Друга симфонія-меса А. Шнітке і Й.-С. Бах Меса BWV 232 — «Et resurrexit»; Хоровий концерт А. Шнітке, 4 ч.); Коханий та Люблячий — у контекстній ситуації (при згадці імені Христа) «висвітлення» тонального плану, прозорість фактури, теплі тембри, примхлива ритміка, юбіляційні інтонації (Й.-С. Бах. Меса BWV 232 /«Christe eleison»/); Містичний, Невидимий — паузування, «жваве дихання» пауз; гальмування руху та «зависання в повітрі» ширяючого тону (Й.-С. Бах Меса BWV 232 /«Agnus Dei»/; Кантата BWV 106, 1, 2d, 3a). Також можна виявити і деякі музичні еквіваленти символів світу небесного і земного, їх зближення та єднання: Небесний світ Ангели, їх рухи, голоси, пурхання — низхідний або «окрилений» рух, доручений інструментам з «легкими» тембрами, дрібна тривалість; хоральна фактура у високому регістрі, використання тембрів труби і скрипки (Й.-С. Бах Меса BWV 232(«Cloria»); Кантата BWV 19 № 4, 5, 6); Рай, ворота в Рай, таємниця, світло — «аркоподібний» інтонаційний рух, за яким, як правило, слідує новий, стосовно попереднього, музичний матеріал; використання несподіваних, незвичайних гармоній; фактура частіше прозора, високі регістри струнних і дерев'яних духових (Й.-С. Бах Меса BWV 232 /«Qui sedes»/; Кантати BWV 19 № 7, BWV 106 № 5; А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1). Земний світ Гріх, суєта, смерть як трагедія — використання catabasis’у, дисонантних нагромаджень, хроматизації, «змієподібних» інтонаційних рисунків, звукових «вихорів»-вирв, нарочитої жанровості (Й.-С. Бах Меса BWV 232 («Crucifixus»). Кантата BWV 31; А. Шнітке. Хоровий концерт, ч. 1, 3). Зближення світів Відчуття таємниці, волання, молитва, одкровення; сходження, явленість, Божественне Око, всетрансцендуючі енергії — любов та благодать — «мерехтлива» ритміка і гармонія, несподівані колористичні ефекти; висхідні мотиви вигуку, прохання (частіше секундові); поступове інтонаційне або тональне сходження; акордова і оркестрова потужність, яскрава консонантна структура; високий звук з його тривалою фіксацією; хвилеподібні лінії, які починаються з єдиного звука або вузького інтервалу, поліфонічна насиченість і переплетення, інколивідчуття нескінченності ліній за відсутності регулярності метра та ритму (Й.-С. Бах Меса BWV 232 /«Kyrie», «Qui tollis», «Agnus Dei»/; А. Шнітке. Хоровий концерт,ч.3). Єднання світів Синергія або екстаз, вершина, народження, смерть як перехід — моменти кульмінацій, вирішальні, підсумкові смислові вузли; досягнення крайньої високої точки діапазону, оркестрове «осяяння», ритмічна пульсація (А. Шнітке Хоровий концерт, ч. 4, Друга симфонія-меса «Et resurrexit», останні такти Афоризма № 1; Й.-С. Бах. Меса BWV 232 «Et resurrexit», містерії смерті, які здійснюються у кантатах). Теологічна ідея трансцендентного «простромила» собою століття, залишившись незмінним стрижнем духовної музики, однак кожна епоха, в особі багатьох композиторів-адептів, знаходила щоразу свою власну музичну мову для її відображення. |
