У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми – грошово-кредитного регулювання в перехідній економіці України, що виявляється у розробленні теоретичних засад дослідження методів грошово-кредитного регулювання національних економічних систем за умов ринкової трансформації задля підвищення добробуту населення, а саме збільшення обсягів виробництва, забезпечення високої зайнятості та стабілізації цін. Дисертаційне дослідження дає змогу сформулювати такі висновки та пропозиції: 1. Аналіз грошово-кредитного регулювання в європейських країнах та США свідчить про існування низки загальних закономірностей у формуванні напрямів і важелів впливу на економіку з боку держави. До них слід віднести широке використання грошово-кредитного регулювання для стабілізації ділового циклу та стимулювання стійкого економічного зростання. При цьому використовуються як кейнсіанські, так і монетаристські концепції впливу на грошово-кредитну сферу залежно від стану економіки та особливостей її розвитку. Загальною тенденцією останніх десятиліть є зростання ролі непрямих методів грошово-кредитного регулювання, що забезпечують його більшу гнучкість і відповідність високій динамічності процесів в економіці. Сучасна практика грошово-кредитного регулювання передбачає застосування традиційних методів, що набувають нового звучання і вирішують актуальні проблеми економіки, в комплексі з новими підходами для ефективного впливу на тривалі та короткострокові тенденції на грошовому ринку та в реальному секторі економіки. Важлива роль відводиться вирішенню проблем часової неузгодженості та посиленню впливу монетарної політики внаслідок підвищення ступеня її прозорості і послідовності, а тому набувають поширення змішані стратегії грошово-кредитного регулювання, що здійснюються на основі правила. 2. Досвід використання різноманітних монетарних стратегій висвітлює переваги кожної з них і обмеження, що знижують їх ефективність за конкретних економічних умов. Так, націлювання на показники грошової маси доцільне за умов стійкого попиту на гроші, стабільної швидкості грошового обігу та щільного зв’язку між реальним і грошовим секторами, розвиненим фінансовим ринком і стійкою валютою. У разі відсутності деяких з цих умов монетарне таргетування втрачає свою ефективність. Це слід враховувати при формуванні грошово-кредитної стратегії в країнах з перехідною економікою. 3. Активне поширення стратегії таргетування інфляції як у країнах з розвиненою економікою, так і в трансформаційних економіках зумовлене її чіткістю, ясністю та стабільністю, що суттєво сприятливо впливає на стабілізацію очікувань економічних суб’єктів, активізацію товарно-грошового обігу, зумовлює підвищення довіри до держави в поєднанні з можливістю громадського контролю за дотриманням проголошеної монетарної політики. 4. У процесі грошово-кредитного регулювання країни з перехідною економікою активно використовують обов’язкове резервування. На відміну від розвиненої ринкової економіки, де роль цього важеля зі зміцненням грошових систем поступово падає, в країнах постсоціалістичного простору встановлення норми обов’язкових резервів є інструментом активного оперативного впливу на пропозицію грошей, а також засобом запобігання інфляційного тиску. Загальною тенденцією є поглиблення диференціації норми обов’язкового резервування залучених банківських ресурсів і поступове їх зниження, передусім з метою розширення кредитної бази і переорієнтації кредиту на підтримку малого бізнесу та довгострокового інвестування. Факторами, що знижують ефективність впливу обов’язкового резервування в перехідній економіці, виступають надлишкові резерви комерційних банків, що не контролюються центральними банками і не піддаються їхньому впливу. 5. З розвитком фінансового ринку все більшого значення в країнах з перехідною економікою набуває дисконтна політика, що передбачає використання опосередкованих інструментів грошово-кредитного регулювання дисконтної ставки та ставки рефінансування. Обмеженість кредитної бази, необхідність забезпечення позитивного значення реальної відсоткової ставки та запобігання посиленню інфляції зумовили високий рівень облікової ставки та ставки рефінансування в більшості країн з перехідною економікою. 6. Одним з найбільш перспективних методів грошово-кредитного регулювання в перехідних економіках є купівля–продаж цінних паперів. Ефективність його використання в ході економічних реформ обмежується недостатнім розвитком фондового ринку та його спекулятивною природою. Створення повноцінного ринку державного кредиту виступає передумовою вдосконалення структури фондового ринку. 7. Стратегічною метою грошово-кредитної політики в перехідній економіці є досягнення стабільності національної валюти, що передбачає динаміку валютного курсу, яка ефективно узгоджена з процесами на товарному, кредитному та грошовому ринках і забезпечує підтримку реальної вартості грошей. Водночас коло цілей грошово-кредитного регулювання розширюється за рахунок їх спрямування на забезпечення реального економічного зростання. Це вимагає переосмислення мети та визначення оптимальної структури інструментів грошово-кредитного регулювання. 8. Умовою підвищення ефективності грошово-кредитної політики є переорієнтація на якісні показники стабільності грошового ринку, зокрема структуру грошової маси, її відповідність потребам розвитку економіки, на підвищення рівня монетизації. Особливого значення набуває зменшення частки готівкової маси в грошовому обігу та зниження обсягів “тіньового” грошового обігу. Проблемою всіх країн з перехідною економікою є необхідність посилення взаємодії грошово-кредитної, фіскальної та соціальної політики, узгодження їх спрямованості. 9. Одним з основних напрямів підвищення ефективності трансмісійного механізму грошово-кредитного регулювання є посилення прозорості та послідовності дій держави. Стимулятивну роль у цьому відіграє перехід на грошово-кредитне регулювання на основі правила, передусім, таргетування інфляції. За умов української економіки оптимальним є розгорнене таргетування інфляції, коли обмеження показника зростання рівня цін використовується в щільному зв’язку з регулюванням валютного курсу та відсоткових ставок. | 