Отже, дисертація розв’язує важливу та актуальну проблему – окреслює місце і роль видатного українського вченого і політика, діяльність якого мала вагомий вплив на перебіг суспільно-політичних процесів в Україні. Робота є комплексним та всеохоплюючим опрацюванням національної, політичної та культурної спадщини С. Шелухіна, що тривалий час не була залученою до наукового обігу і стала повністю доступною лише після проголошення незалежності України. Здійснена її систематизація за тематичною спрямованістю і хронологією. Встановлено, що праці С. Шелухіна тривалий час залишалися поза увагою науково-історичних студій і були недостатньо дослідженими та репрезентованими з ідеологічних міркувань. Науковий доробок С. Шелухіна є вагомою часткою національної спадщини. В українознавчому контексті праці С. Шелухіна посідають важливе місце для вивчення українського політичного процесу доби визвольних змагань та еміграції у міжвоєнний період. При розробці проблеми широко використані матеріали архівів, частина яких була введена до наукового обігу вперше. До найбільш важливих результатів досягнутих у дисертації можна віднести наступні: репрезентовано громадсько-політичну діяльність С. П. Шелухіна та тлі епохи кінця ХІХ – першої третини ХХ століття, зокрема його участь в просвітницькому русі, членство в УРДП та УПСФ, роботу в урядових інституціях, еміграційних товариствах і організаціях; реконструйовано життєвий, професійний і творчий шлях С. П. Шелухіна, заповнено суттєві прогалини у його біографії, а саме його внесок в організацію та поширення самостійницьких ідей в Одесі; провідна роль у переговорному процесі Української Держави з Радянською Росією у 1918 році, участь у Ризькій конференції та підготовці офіційних документів української сторони до Паризької мирної конференції, головування у ВНДС та політичних емігрантських установах; простежено вплив суспільно-політичних, ідеологічних, культурних та інших чинників на формування С. П. Шелухіна як політика, так і вченого-правника. Формуванню його самостійницьких ідеалів сприяли родинні традиції, приятелювання з видатними діячами українського національного руху - І.Франком, М.Міхновським, І.Луценком, І.Липою та ін.; глибоке знання української історії та права; вивчення та аналіз праць вітчизняних та зарубіжних авторів у цих галузях. проаналізовано науково-творчу спадщину С. П. Шелухіна, здійснено її класифікацію за 1) тематичною спрямованістю: наукові розвідки з історії та походження України-Русі, історії українського права, політології, природничих наук, публіцистики та літератури; 2) за хронологією: ранні наукові праці, роботи періоду національно-визвольних змагань, найчисленніші дослідження в еміграції; досліджено внесок С. П. Шелухіна у розвиток правознавства та юриспруденції, про що свідчать численні розробки в галузі карного, цивільного, міжнародного та конституційного права, перевірені його багаторічною адвокатською та судовою практикою. Серед найважливіших висновків, зроблених С.Шелухіним – є обгрунтування легітимності права українського народу на відновлення незалежної самостійної держави; Аналіз величезного творчого доробку С.Шелухіна дозволяє зробити висновок, що він вдало поєднав у собі талант непересічного політичного і громадського діяча, а також науковця, публіциста та популяризатора самостійницької ідеології, які не втратили своєї актуальності й сьогодні. |