Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки: Суттєві зміни цивілізаційного розвитку, які будуть визначать головні напрямки його розвитку, пов’язані із зміною усталених Вестфальських принципів міжнародних відносин (суверенітет держав, недоторканість кордонів, невтручання у внутрішні справи інших держав) на нові (підтримка демократії та утвердження прав особистості у будь-якій країні чи частині світу), більш адаптовані до навколишнього простору безпеки. Вважаючи простір безпеки однією з основних потреб людської життєдіяльності, остання досліджена в дисертації як процес формування української політичної нації. На відміну від існуючих концепцій нації в роботі цей феномен досліджено як об’єктивну реальність, визначальним чинником формування якої є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно тієї спільноти, яку вона вважає простором свого існування та розвитку. Виділяючи націю як окремий суб’єкт міжнародних відносин, поняття «політична нація» визначаємо як спільноту особистостей, що формується шляхом свідомого вибору ринкової моделі розвитку соціально-економічних відносин, органічного поєднання етнокультурних надбань, громадянських прав і свобод, ефективного вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних та інших проблем в інтересах усього населення країни. В дисертації обґрунтовано поняття ідентичності як складного багаторівневого особистісного утворення. Це пов’язано з трьома основними рівнями аналізу людської природи: індивідуальним, особистісним, соціальним. На індивідуальному рівні ідентифікація відбувається як результат усвідомлення людиною власної часової тяглості, впродовж якої відбувається сприйняття себе як людини того чи іншого фізичного вигляду, темпераменту, задатків, з певним минулим і прагненням майбутнього. На особистісному рівні ідентичність визначається як відчуття людиною неповторності себе й свого життєвого досвіду, базованому на вмінні поєднати всі ідентифікації з розумовими здібностями, зі сприятливими можливостями, пропонованими соціальними ролями. На соціальному рівні ідентичність можна визначити як особистісний конструкт, що відображає внутрішню солідарність людини з соціальними, груповими ідеалами і стандартами, які сприяють людській визначеності щодо поділу світу на собі подібних і не схожих на себе. Аналізуючи феномен глобалізації як визначального чинника зміни не тільки особистісної ідентичності, а і держав та регіонів, в дисертації підкреслюється роль та місце власного життєвого досвіду у формуванні соціокультурної визначеності індивідів. Спільнота особистостей, сформована на основі свідомого прагнення єдності і спільності дій, здатна забезпечити позитивний ефект націєтворення та націєрозвитку за рахунок толерантності, солідарності, лояльності тощо, але при неприйнятті, осудженні і відверненні від ксенофобії та шовінізму. Тому в епоху глобальних змін превалюють ті типи ідентичностей (етнічна та регіональна), які забезпечують самототожність розвитку спільнот. Тобто у позиціонуванні «ми-вони» визначальною тенденцією постає, таким чином, соціокультурна самототожність спільноти, а не її відношення до інших спільнот, виокремлення своєї окремішності. В дисертації показано також як системна трансформація сучасного українського суспільства в напрямку побудови ринкової економіки та стабільної демократії супроводжується фундаментальною зміною культурної парадигми суспільства, що, в свою чергу, призводить до поляризації, або маргіналізації суспільства, до поляризації ідентичностей. Громадянська консолідація, в такому випадку, виступає тим симбіозом, що забезпечує цілісність суспільства. Держава, в якій існує така консолідація, спроможна стати визначальним чинником нарощування потенціалу власного добробуту та суб’єктом геополітичного, геоекономічного і геокультурного розвитку. Формування громадянської ідентичності є умовою формування самототожності громадян та конкретної суспільної реальності, що допоможе: уникнути, або хоч знизити рівень національного протистояння в поліетнічних суспільствах; не допустити крайнього радикалізму; знизити рівень соціальної і психологічної маргінальності. Громадянська ідентифікація є вагомим чинником формування громадянського суспільства і державницької свідомості, модернізації культури, основою становлення політичної нації в Україні та гарантією безпеки держави. |