У дисертації подано вирішення актуальної наукової задачі зіставлення граматичних особливостей перекладу українською мовою англомовних науково-технічних та художніх текстів. Дослідження дозволило дійти таких висновків. 1. Закономірності співвідношення граматичних форм і конструкцій мов оригіналу та перекладу найяскравіше виявляються саме в зіставленні текстів різних функціональних стилів, зокрема науково-технічної та художньої літератури. Переклади граматичних форм та конструкцій в зіставленні з їхніми оригіналами дають багатий матеріал для теоретичних узагальнень щодо прийомів відтворення засобами цільової мови граматичних явищ у перекладі науково-технічної та художньої прози. 2. Серед морфологічних труднощів перекладу науково-технічних та художніх текстів значної уваги заслуговують особливості відтворення форм числа іменників, передачі значень означеного та неозначеного артиклів, відтворення прислівників на -ly та форм наказового способу дієслова. Синтаксичні особливості перекладу англомовної науково-технічної та художньої літератури доцільно аналізувати окремо на рівні словосполучень (препозитивних дво- та багатокомпонентних атрибутивних груп) та речень (синтаксичних структур, зокрема речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів, каузативних конструкцій, абсолютних зворотів та емфатичних конструкцій). 3. Співвідношення форм однини та множини іменників у мовах оригіналу та перекладу не є однаковим при зіставленні науково-технічних та художніх текстів. У більшості досліджених випадків форми числа англійських та українських іменників збігаються, причому в науково-технічному перекладі відсоток збігу вищий, ніж у художньому перекладі. У випадках незбігу форм числа іменників перекладачеві художніх творів, на відміну від перекладача науково-технічних матеріалів, слід враховувати більшу кількість особливостей, зокрема частішу необхідність використання індивідуально-перекладацьких рішень, що зумовлено характером текстів художньої літератури, в яких, крім логіко-поняттєвої основи – фактуальної інформації, є ще й емоційно-експресивний складник – художньо-естетична інформація. 4. При відтворенні контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів у ролі українських еквівалентів артиклів, крім випадків, коли вони в перекладі вилучаються, застосовуються такі мовні засоби: синтаксичні (порядок слів – препозиція і постпозиція підмета стосовно присудка), морфологічні (заміна форм однини англійських іменників формами множини українських іменників) та лексико-граматичні (займенники, числівники, прикметники тощо). Неозначений та означений артиклі в більшості досліджених випадків перекладу безпосередньо не перекладаються, що є частішим у перекладі науково-технічних текстів (на 15,9% та 3,0%, відповідно). Значення артикля передається здебільшого за допомогою зміни порядку слів. Підмет з означеним артиклем в українській мові зазвичай передається його препозицією стосовно присудка (на 9,8% частіше в науково-технічному перекладі), а підмет з неозначеним артиклем – його постпозицією (на 15,7% частіше в перекладі художньої прози). Проте виявлено, що за допомогою постпозиції можна передати також й означений артикль, коли він вживається для позначення новизни іменника. Неозначений артикль також може бути переданий препозицією підмета (частіше на 16,6% у науково-технічному перекладі). Синтаксичним засобом, властивим лише художньому перекладу, є передача неозначеного артикля за допомогою зміни порядку слів у словосполученні (Adj + N N + Adj). Встановлено, що такий морфологічний засіб, як заміна форми однини формою множини іменника, вживається для передачі в перекладі не тільки неозначеного артикля (частіше в науково-технічному перекладі), а також й означеного артикля, що також частіше відбувається у перекладі науково-технічних текстів. Найуживанішими лексико-граматичними засобами відтворення в українському перекладі значень означеного артикля є займенники “цей”, “такий” (частіше використовуються в перекладі науково-технічних текстів) та займенник “всі” (частіший у художньому перекладі). Вказівний займенник “такий” може виступати також і відповідником неозначеного артикля, що частіше спостерігається в перекладі художньої літератури. Для відтворення неозначеного артикля частіше перекладачем художнього твору використовуються неозначені займенники “будь-який”, “якийсь” та прикметники “певний”, “новий” тощо. Присвійні займенники є частотнішими в художньому перекладі при передачі значень обох англійських артиклів. 5. Переклад прислівників на -ly становить певні труднощі, зумовлені проблемою визначення їх функції у реченні – детермінанта чи обставини. Встановлено, що найпоширенішим способом перекладу прислівників-детермінантів є їх відтворення парентетичним словом (висловом). Головним безособовим реченням у складі складнопідрядного передається більше таких прислівників у перекладі художньої прози. Деякі прислівники-детермінанти в науково-технічних текстах відтворюються українськими прислівниками та іменниковими словосполученнями. Умовні підрядні речення складають незначний (2,8%) відсоток випадків передачі прислівників-детермінантів у перекладі науково-технічної літератури. Морфологічні трансформації та описовий переклад застосовуються в перекладі таких прислівників в обох видах перекладу, але частіше (на 16,0%) у художньому перекладі. Дещо відмінними від прийомів перекладу прислівників-детермінантів є способи перекладу прислівників-обставин, що передаються, здебільшого, відповідними українськими прислівниками. Українське іменникове словосполучення частіше (на 4,5%) вживається як відповідник англійського прислівника-обставини в науково-технічному перекладі. Описовий переклад прислівників-обставин більше властивий художньому перекладу. Прислівник-обставина частіше замінюється українським прикметником у науково-технічному перекладі. У перекладі художньої прози можливо передавати значення прислівника у функції обставини дієсловом, дієприслівником, двома прислівниками тощо. 6. Спільними для обох видів перекладу є такі українські відповідники англійських синтетичних форм наказового способу дієслова-присудка: 1) форма першої особи множини наказового способу (із значною різницею в 38,7% на користь науково-технічного перекладу); 2) форма другої особи множини наказового способу (більше в художньому перекладі); 3) індивідуально-авторське рішення (частіше в перекладі художніх текстів). Українську форму другої особи однини наказового способу доцільно вживати в перекладі художніх творів, а форму першої особи множини майбутнього часу – в перекладі науково-технічних текстів. Художньому перекладу властиве вживання форми другої особи майбутнього часу, форми другої особи множини теперішнього часу дійсного способу, форми умовного способу дієслова та форми наказового способу з інтимізуючою часткою -но. Для відтворення форм наказового способу англійського дієслова в науково-технічних текстах використовується сполучення “слід” + неозначена форма дієслова” та неозначено-особова форма дієслова на -ся. Перекладачі художніх творів, за неможливості вживання традиційних прийомів перекладу, використовують засоби лексичної компенсації та вдаються до прагматичних трансформацій. Аналітичні форми наказового способу англійського дієслова відтворюються українською переважно формами першої особи множини наказового способу (на 10,2% частіше в науково-технічному перекладі), першої особи множини майбутнього часу (також частіше (на 24,8%) у перекладі науково-технічних текстів), за допомогою сполучень “(не)хай” + форма майбутнього часу дієслова” (частіше в науково-технічному перекладі), “давай(-те)” + форма майбутнього часу дієслова” (частіше в художньому перекладі), за допомогою частки “нумо” (однаково рідко). Переважно в художньому перекладі доцільно використовувати форму другої особи множини наказового способу та форму інфінітива минулого часу, сполучення “дозвольте” + неозначена форма дієслова”, “слід/треба”+неозначена форма дієслова”, форму наказового способу з інтимізуючою часткою -но та вдаватися до індивідуальних перекладацьких рішень. 7. Серед прийомів перекладу двокомпонентних атрибутивних груп частотнішими в науково-технічному перекладі є перестановка означального та означуваного компонентів, компресія та декомпресія, а частотнішими в художньому перекладі – морфологічні трансформації, перестановка членів означального компонента, іменникове словосполучення, прикладка, аналогічна атрибутивна група, дієприкметниковий зворот, підрядне означальне речення, описовий переклад. Прерогативою науково-технічного перекладу є використання калькування та транскодування. Лише художньому перекладу властиве відтворення двокомпонентних груп за допомогою переносу означення. Переклад атрибутивних словосполучень з внутрішньою предикацією, властивих лише англомовним художнім творам, відбувається за допомогою вищезазначених прийомів перекладу. Набір прийомів перекладу трикомпонентних атрибутивних груп, подібний до прийомів перекладу двокомпонентних словосполучень, є спільним для науково-технічного та художнього перекладу, але частотність їх використання варіюється в залежності від норм цих функціональних стилів та характеру завдань, що стоять перед перекладачем науково-технічного або художнього тексту. Відтворення багатокомпонентних словосполучень становить більші труднощі, зумовлені надзвичайною складністю їх синтаксичної структури та міжкомпонентних зв’язків. Атрибутивні групи, що складаються з чотирьох, п’яти, шести та більше компонентів, можуть підлягати порівнянню у науково-технічному та художньому перекладі лише з огляду на їх структурні моделі: аналіз кількісних характеристик способів перекладу таких груп неможливий через виявлення неоднакової кількості багатокомпонентних словосполучень в обстежуваному масиві науково-технічних та художніх текстів. Прийомами, найпоширенішими при відтворенні багатокомпонентних атрибутивних груп в англомовних художніх текстах, є компресія та декомпресія атрибутивних словосполучень, перестановка компонентів групи, використання прикладки, аналогічної препозитивної атрибутивної групи, підрядного означального речення, описового перекладу та ін. Науково-технічний переклад характеризується також і вживанням прийменниково-іменникового словосполучення та дієприкметникового звороту. 8. В обох видах перекладу переважна більшість англійських речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, відтворюється без зміни їх синтаксичної структури. Українським реченням з ідентичною структурою передається більше таких речень у перекладі науково-технічних текстів. Без синтаксичних змін, але із заміною дієслова, передається більше таких речень у науково-технічному перекладі. Особливістю художнього перекладу є відтворення подібних речень із заміною англійського дієслова українським дієсловом з емоційнішим забарвленням. Спільною рисою науково-технічного та художнього перекладу є заміна в перекладі агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, підметом, вираженим іменником-істотою. Тільки в перекладі художньої літератури англійське дієслово-присудок при агентивному підметі, вираженому іменником-неістотою, може замінюватися українським фразеологічним дієсловом. Синтаксична трансформація в українську обставину англійського агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, частіше (на 11,5%) здійснюється в перекладі науково-технічних текстів, а трансформація підмета в додаток – частіше в перекладі художніх творів. Описовий переклад більше використовується перекладачами художньої літератури. 9. Певні проблеми викликає переклад суб’єктно-предикативних інфінітивних зворотів у науково-технічному та художньому перекладі, залежно від форми (активної чи пасивної) дієслова-присудка. Аналіз перекладів дозволяє рекомендувати як найчастотніший спосіб перекладу речень з пасивною формою дієслова використання складнопідрядного речення, що ним зазвичай більше (на 23,6%) користуються перекладачі науково-технічних текстів. До заміни пасивної форми англійського дієслова активною формою українського дієслова, а також заміни конструкції складним дієслівним присудком частіше вдаються в перекладі художньої прози. Характернішим для науково-технічного перекладу є прийом відтворення суб’єктно-інфінітивних зворотів з пасивною формою дієслова-присудка за допомогою різних за семантикою українських парентетичних слів (виразів). Прерогативою науково-технічного перекладу є прийом внутрішнього членування речення. Встановлено, що найчастотнішими способами перекладу суб’єктно-інфінітивних конструкцій з активною формою дієслова-присудка в обох видах перекладу є їх відтворення за допомогою парентетичних слів, словосполучень і речень та за допомогою складнопідрядних речень. Частіше в науково-технічному перекладі використовуються такі українські відповідники цих зворотів, як неозначено-особові речення з простим (складним) модальним присудком, морфологічні трансформації, в перекладі ж художньої прози переважають простий дієслівний присудок, модальні частки та частіше виникає необхідність застосування перекладачем суто індивідуальних перекладацьких рішень. 10. Спільними для видів науково-технічного та художнього перекладу є такі способи перекладу українською мовою англійських каузативних конструкцій: 1) подібною каузативною конструкцією, що частіше (на 52,8%) використовується в науково-технічному перекладі; 2) частиною складнопідрядного речення, що частіше вживається перекладачами художніх текстів; 3) за допомогою синтаксичних трансформацій членів каузативної конструкції, частотніших у перекладі художніх творів; 4) іменником або іменниковим словосполученням, що переважає в перекладі науково-технічних текстів; 5) за допомогою індивідуально-авторських змін у структурі речення, що частіше використовуються у науково-технічному перекладі. Встановлено, що прийомами, властивими лише художньому перекладу, є: 1) відтворення каузативних зворотів за допомогою простого дієслівного присудка; 2) заміна дієслова в англійській каузативній конструкції адекватнішим українським дієсловом; 3) за допомогою формотворчої частки “хай” (“нехай”); 4) внутрішнє членування речення; 5) описовий переклад. 11. До спільних для порівнюваних видів перекладу належить переклад і ініціальних, і прикінцевих абсолютних конструкцій з дієприкметником І українським підрядним обставинним реченням. Значна перевага цього відповідника (з різницею у 42,9% та 39,9% – ініціальні та прикінцеві конструкції, відповідно) у перекладі науково-технічних текстів зумовлена широкою наявністю причинно-наслідкових зв’язків у реченнях цього типу текстів. Підрядні означальні речення, характерні для відтворення лише прикінцевих зворотів в обох типах перекладу, частотніші в перекладі науково-технічної літератури. Сурядні речення переважають в українському перекладі англійських конструкцій обох структурних підтипів у художніх творах (з різницею у 54,4% та 30,8% випадків перекладу ініціальних та прикінцевих конструкцій, відповідно). Українське прийменниково-іменникове сполучення використовується для передачі ініціальних конструкцій саме в перекладі науково-технічних текстів, що зумовлено наявністю в українській науковій мові їх сталих відповідників. У перекладі художньої прози відповідниками ініціальних абсолютних зворотів цього типу є дієприслівниковий зворот та прислівник. Прийом зовнішнього членування, спільний у відтворенні англійських прикінцевих конструкцій для обох порівнюваних видів перекладу, переважає в художньому перекладі. Абсолютна конструкція може мати декілька рівноеквівалентних відповідників, але у випадку, коли вона виражає окрему думку, її краще відтворювати окремим реченням для запобігання переобтяження синтаксису перекладу надмірною кількістю складних речень. Індивідуальні зміни структурі речення здійснюються перекладачами обох порівнюваних стилів, але частіше перекладачами художньої прози. Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції з дієприкметником І передаються переважно прийомами, характерними для ініціальних та прикінцевих зворотів цього типу, але, завдяки своєму розташуванню в реченні, є експресивнішими, що зумовлює більшу частотність останніх у художньому перекладі. При відтворенні абсолютних конструкцій з дієприкметником ІІ український дієприслівниковий зворот залишається прийомом, найбільш вживаним перекладачами і науково-технічних, і художніх текстів. Підрядні обставинні речення в обох порівнюваних видах перекладу є другим за частотністю вживання прийомом перекладу ініціальних та прикінцевих конструкцій цього типу. Прийменниково-іменникові словосполучення використовуються саме у науково-технічному перекладі при відтворенні українською мовою англійських препозитивних абсолютних конструкцій. Лише в цьому виді перекладу перекладачі вдаються до заміни суб’єкта абсолютної конструкції суб’єктом або об’єктом головного речення. Як відповідники англійських абсолютних конструкцій цього типу можна використовувати в українському перекладі сурядні та самостійні речення, а також підрядні означальні речення при відтворенні прикінцевих конструкцій в обох видах перекладу, які також можуть передаватися за допомогою дієприкметникових зворотів або описово. Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції передаються в перекладі українською відокремленою прикладкою. Найпоширенішим прийомом перекладу препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково-технічному перекладі є використання українського дієприслівникового звороту, який, проте значно менш (на 31,9%) частотний у перекладі художніх творів. Щодо постпозитивних та інтерпозитивних конструкцій такого типу, то цей прийом використовується переважно в художньому перекладі. Українські підрядні та сурядні речення, а також іменникові словосполучення можуть використовуватися при передачі англійських ініціальних та прикінцевих абсолютних номінативних конструкцій в обох видах перекладу. Ці прийоми характерні також і для перекладу англійських інтерпозитивних конструкцій. Прийом зовнішнього членування використовується, як правило, лише при відтворенні англійських кінцевих номінативних конструкцій в обох порівнюваних видах перекладу. 12. Стилістично значуща в перекладі текстів обох стилів англійська фразопочаткова інвертована обставина в більшості випадків перекладу зберігає свою позицію на початку речення. У решті випадків її доцільно переносити в позицію після присудка. Лексичні засоби при цьому більше застосовуються перекладачами художніх текстів. Інверсію додатка в англійському реченні можна відтворювати в аналогічній початковій позиції, що частіше спостерігається в перекладі науково-технічної прози, у решті випадків інвертований додаток звичайно переноситься в позицію після присудка. Інверсія предикатива складного номінативного присудка передається в українському перекладі із збереженням порядку слів оригіналу (більше на 32,4% у науково-технічному перекладі), а зі змінами в порядку слів – більше (на 23,3%) у художньому перекладі. Індивідуальні зміни структури речення властиві переважно художньому перекладу. Найуживанішими засобами передачі емфатичних конструкцій моделі “It is … that…” та її різновидів “This is… why…”, “It was not until…that…” є лексичні засоби (“саме…(і)”, “якраз…(і)”, “ось”; “лише”, “тільки”, що частіше використовуються в науково-технічному перекладі. Спільними для обох видів перекладу є засоби відтворення значень конструкцій за допомогою прислівників “саме…(і)”, “якраз…(і)”, “ось” (частіші на 40,6% у науково-технічному перекладі), “лише”, “тільки” (частіші в художньому перекладі). Інші лексико-граматичні засоби (частки, сполучники, вказівні займенники тощо) властиві художньому перекладу. Синтаксичні засоби є менш поширеними у відтворенні значень англійських конструкцій логічної емфази у цих видах перекладу (частіші в художньому перекладі). Перестановка реми в кінець речення здійснюється в обох видах перекладу (частіше в художньому перекладі), але рема може залишатися у початковій позиції тільки в перекладі художньої літератури, якій, на відміну від науково-технічної літератури, також властиве й індивідуально-авторське введення протиставлень. І в науково-технічному, і в художньому перекладі стилістично нейтральною українською конструкцію можна передавати значення англійської емфатичної конструкції лише тоді, коли це не призводить до перекручення змісту оригінального речення. 13. Подальшою перспективою наукового пошуку в обраному напрямку може бути дослідження особливостей відтворення в українських перекладах англійських герундіальних конструкцій, суб’єктно-предикативних та об’єктно-предикативних дієприкметникових зворотів, речень з груповим і розщепленим підметом та інших граматичних явищ, що становлять найважливіші проблеми перекладу текстів науково-технічної та художньої літератури. Основні положення роботи відображені у таких публікаціях: |