1.Оцінка ефективності використання 4-х методів відбору корів української чорно-рябої молочної породи за екстер’єрно–конституціональними типами показала, що найбільш доцільним є метод, запропонований М.О. Шалімовим. Він дозволяє за об’єктивними параметрами (лінійними промірами і живою масою) розділяти корів на типи (ейриморфний, трансгресивний і лепто мор-фний), які достовірно відрізняються між собою за основними господарсько-корисними ознаками. 2. Метод візуальної оцінки екстер’єрно–конституціональних типів за Інструкцією по бонітуванню великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід (1993) дозволяє отримати дещо більшу різницю за ознаками, зокрема за надоєм, між контрастними типами, він є суб’єктивним і залежить від кваліфікації зоотехніка-бонітера. 3. Найбільш зручним і об’єктивним для диференціації корів на екстер’єрно-конституціональні типи, є метод відхилення основної ознаки (надою) кожної тварини на 0,4 від її середнього значення по обстеженій групі. Він базується на закономірностях нормального розподілення особин в межах варіаційного ряду і поділяє їх на три більше або менше однакові за чисельністю типи, тварини яких достовірно відрізняються між собою за основними ознаками. 4. Обстежені корови різних екстер’єрно-конституціональних типів суттєво відрізняються за ознаками молочної продуктивності та характером взаємозв’язку між ними. Кращими за цими ознаками є корови ейриморфного типу. Вони достовірно (Р<0,01-0,001) переважають тварин лептоморфного типу за надоєм (на 719 кг), кількістю молочного жиру (на 27,2 кг) та відносною молочністю (на 58 кг). Це свідчить про доцільність розведення в господарсько-кліматичних умовах зони Полісся тварин цього екстер’єрно-конституціонального типу. Корови трансгресивного типу за цими ознаками займають проміжне положення. 5. Корови ейриморфного типу характеризуються найбільшими лінійними і масовими габаритами. При відносно невеликих індексах високоногості і формату вони достовірно за цими ознаками (крім обхвату грудей) переважають тварин інших 2-х типів. У корів цього типу спостерігається криволінійний характер зв’язку між надоєм і живою масою. Це свідчить про доцільність розведення в поліській зоні України тварин чорно-рябої породи широкотілого молочно-м’ясного типу з добре розвинутими лінійними габаритами тулубу. 6. Обстежені корови ейриморфного типу є кращими за морфо-функціональними параметрами вим’я: його розмірами, умовним об’ємом, формою і консистенцією та властивостями молоковіддачі, при достовірній у більшості випадків різниці у порівнянні з тваринами лептоморфного типу. Корови трансгресивного типу за параметрами вим’я і молоковіддачі посідають проміжне місце між крайніми типами. Отже, тварини ейриморфного типу найкраще пристосовані до механічного доїння. 7. Підвищення частки спадковості голштинської породи супроводжується покращенням молочної продуктивності. Найбільш чітко ця тенденція виражена у тварин ейриморфного типу. Тому за умови достатньої годівлі (40-45 і більше центнерів кормових одиниць на середньорічну корову) подальшу консолідацію поліської популяції української чорно-рябої молочної породи за основними селекційними ознаками слід здійснювати шляхом розведення висококровних за поліпшуючою породою тварин ейриморфного типу. 8. Дослідженями встановлені суттєві відмінності за основними селекційними ознаками між тваринами різних ліній та різних екстер’єрно–конституціональних типів внутрі кожної лінії. Причому різниця між типами однолінійних корів у більшості випадків переважає міжлінійні відмінності. Тому орієнтація на теренах України на розведення тварин традиційних голштинських ліній, без урахування екстер’єрно-конституціональних типів, є неперспективним заходом, оскільки ці лінії є чисто формальними, а їх теперішні представники знаходяться від родоначальників ліній в 6-8 поколінні. 9. Дочки різних екстер’єрно-конституціональних типів оцінених бугаїв-плідників помітно відрізняються за молочною продуктивністю, живою масою, лінійними габаритами, морфо-функціональними властивостями вим’я. Кращими за цими ознаками є нащадки ейриморфного типу. Тому при проведенні перевірки плідників за якістю нащадків слід враховувати не лише середні показники, але й екстер’єрно–конституціональний тип їх дочок. Це дасть можливість раціонально використовувати для підвищення генетичного потенціалу тварин поліського типу і породи в цілому не лише бугаїв – поліпшувачів, але й кращих потомків менш цінних плідників. |