Представлено теоретичні узагальнення та результати комплексних досліджень флори водойм і перезволожених територій Придніпровської височини. 1. Встановлено таксономічний склад гідрофільної флори Придніпровської височини, виявлено особливості її структури, тенденції і напрямки антропічних змін, розроблено наукові основи охорони і збереження, а також методичні рекомендації щодо використання декоративних видів у зеленому будівництві. 2. Геоморфологічні та кліматичні особливості Придніпровської височини і розвинена гідрологічна мережа (0,28 км/км2) зумовили функціонування різноманітних екосистем водойм і перезволожених територій, а також багатство гідрофільної флори, яка налічує 348 видів судинних рослин, що належать до 152 родів, 63 родин і трьох відділів. 3. Показники систематичної та географічної структур свідчать про генетичні зв’язки дослідженої флори Придніпровської височини з гідрофільними флорами бореальної флористичної області. У біоморфологічному спектрі переважають гемікриптофіти (33,34 %) та гелофіти (14,94 %), що зумовлено більшою різноманітністю екосистем перезволожених територій. Аналіз екологічної структури виявив багатство екоморф, що є наслідком диференціації екосистем водойм і перезволожених територій. 4. Найбільшим флористичним багатством – 155 видів (44,54 %) – характеризуються екосистеми водойм природного походження, серед них екосистеми рукавів (121/34,77 %) і перезволожених територій з періодичним підтопленням, серед них болотні (120/34,48 %), болотисто-лучні (102/29,31 %) та заплавно-лісові (72/20,68 %). 5. Гідрофільна флора включає 61 синантропний вид. Співвідношення суми видів апофітної та адвентивної фракцій складає 1 : 0,36, що менше, ніж в інших флорах, і свідчить про консервативність досліджуваних екосистем, зокрема водойм. Розподіл видів за ступенем гемеробії та співвідношення показників апофітизму (43,39 %) і натуралізації (56,61 %) вказують на найбільше посилення процесів синантропізації у болотисто-лучних і болотних екосистемах. 6. Встановлено збільшення гігромезофільних і зменшення гігрофільних елементів у складі флори екосистем перезволожених територій. Провідними чинниками впливу є надмірний випас та сінокосіння у центральній і північній частинах регіону. 7. Сучасні зміни гідрофільної флори проходять у напрямку скорочення місцезростань стенотопних і раритетних видів, а також її подальшої синантропізації. Більш значні зміни відбуваються на територіях перезволожених екосистем, що зумовлено їх надмірною трансформацією. 8. Існуюча природно-заповідна мережа не забезпечує ефективну охорону гідрофільної флори. Вона характеризується відносно невисокими показниками флористичної рідкісності (48,54 %) та флористичної репрезентативності (53,44 %). 9. У складі флори виявлено 103 види раритетної фракції. З них 7 видів охороняються на європейському, 18 – на національному і 32 – на регіональному рівні, 50 видів пропонуються до регіональної охорони. В існуючих природоохоронних об’єктах популяції лише 23 видів (22,33 % кількості видів раритетної фракції) забезпечені охороною повністю, 27 видів (26,21 %) – частково, решта – 53 види (51,46 %) – не охороняються. 10. Для оптимізації природоохоронної мережі регіону запропоновано створення шести природоохоронних об’єктів загальною площею 425 га та розширення територій існуючих об’єктів природно-заповідного фонду на 650,1 га. 11. Запропонована система активної охорони включає конкретні заходи з відновлення гідрологічного режиму, регулювання нагромадження фітомаси водної і болотної рослинності, обмеження рекреаційного впливу, сінокосіння і випасання. 12. Встановлено декоративний потенціал гідрофільної флори (48,28 % загальної кількості видів), виділені групи найперспективніших (22,02 %), перспективних (61,91 %) і менш перспективних (16,07 %) для використання в озелененні видів. Розроблено методичні рекомендації щодо використання їх в озелененні екосистем водойм і перезволожених територій на прикладі дендропарку “Софіївка” НАН України. |