1. Процес розширення, тобто проникнення у геополітичний простір інших держав і закріплення в ньому дістав назву геополітичної експансії. Таке просторове розширення все більше виявляє себе як засіб реалізації національного інтересу і національної безпеки. Геополітична експансія – постійний фактор розвитку людства, змінюється лише роль ресурсів, форм і засобів її здійснення. Експансія є процесом, явищем, що має чіткі стадії розвитку від неполітичних до політичних, що збігається зі стадіями розвитку людства, з вичерпанням колишніми формами своїх можливостей. Глобалізація суттєво впливає на динаміку і форми здійснення геополітичної експансії. Сам термін “геополітична експансія” описується через такі універсальні поняття як “геополітика”, “простір”, “геополітичний простір”, “кордон”, “територія”, “національний інтерес”, “національно-державний розвиток”, “національна безпека”, “геостратегія”. 2. Суб’єктами здійснення геополітичної експансії виступають не тільки держави. У сучасний період це також різні недержавні актори: глобальні корпорації, неурядові організації некомерційного характеру, навіть тіньові структури як економічної, так і політичної спрямованості, які володіють значним економічним потенціалом. Проте, держава продовжує залишатися основним геополітичним актором. Це пояснюється тим, що саме держава має такий спектр і таку комплексність ресурсів здійснення експансії, якими не можуть володіти ніякі інші актори геополітичного розширення. У залежності від своїх ресурсів суб’єкти здійснення геополітичної експансії мають різну потужність. Тому за обсягом впливу держави поділяють на наддержави, великі, регіональні і малі. Найбільшою здатністю до здійснення експансії володіють великі держави і наддержави. Регіональні держави реально і постійно впливають на хід розвитку держав конкретного географічного регіону. Геополітична експансія малих держав обмежена. 3. У геополітичній боротьбі виграє та держава, що має найбільший обсяг ресурсів, як природних, так і соціальних. Роль сировинних ресурсів завжди визначала геополітичну виживаність держав, хоча з плином часу значення сировинних ресурсів утрачало самодостатній характер. Хоча відбуваються і нині війни за ресурси (наприклад, за нафту, чисту воду, відновлення риби тощо), більш важливою стає проблема не стільки їх наявності, як оптимальності використання і особливо контролю за ними. І все ж, сьогодні для геополітичного виживання усе більшого значення набувають не природні ресурси, а особливо ментальні. Відповідно зростає і геополітичне значення ідеологічного простору. У постіндустріальному суспільстві він стає основним. Державі, що зневажає ресурси освоєння ментального (ідеологічного) простору, загрожує контракція. З цієї причини сучасна держава, якщо вона претендує на статус великої чи регіональної держави, не може собі дозволити ігнорувати потреби розвитку науки, культури, освіти, не враховувати динаміку міграційних потоків населення. Особливого значення у геополітичному розширенні набуває інтегративний (сукупний) ресурс держави, головними складовими якого є: воєнна сила, економічна потужність, інформаційна й ідеологічна спроможність. 4. Геополітична експансія здійснюється в різних типах просторів не лише у фізичному просторі, але й в економічному, інформаційному, ментальному (ідеологічному) просторі. Природно, кожен тип простору вимагає застосування адекватних форм здійснення експансії. Так, наприклад, силове захоплення використовується для контролю фізичного простору, чутки – для експансії в ідеологічному просторі, програмний продукт – для контролю інформаційного простору, а кредити – для експансії в економічному просторі. Так само, навпаки, силове захоплення безглузде як форма контролю інформаційного простору, а кредити – як форма безпосереднього контролю ідеологічного простору. Та або інша форма застосовується відповідно до конкретних обставин розвитку процесу експансії у відповідному типі геополітичного процесу. У майбутньому роль простору буде зростати в зв’язку із зростанням населення Землі і необхідністю забезпечувати його зростаючі потреби в харчуванні і комфорті. Відповідно ще більше зросте значення експансії як форми освоєння геополітичного простору. 5. Убезпечення від геополітичної експансії є метою і пріоритетом національної безпеки, а її видимим результатом – добре облаштований кордон. Кордон не лише фізичного простору, й інші його види (економічний, інформаційний, ідеологічний). Глобалізаційні метаморфози, а також виклики, що постали перед Україною, надали принципового значення питанням про стратегію, зміст, ресурси та особливості забезпечення національно-державного розвитку, тому що майже всі проблеми геополітики тісно чином пов’язані з безпекою суспільства і держави. Місце України в геополітичному просторі формується за притаманними ознаками (розташуванням, природними і людськими ресурсами) і набутими ознаками (політика держави внутрішнього та зовнішнього характеру у сфері економіки, оборони та культури). За першими ознаками Україна посідає одне з чільних місць у європейському геополітичному просторі. За другою групою ознак її статус не настільки оптимістичний. Геополітична невизначеність (між Сходом і Заходом), затяжна криза політичної системи, корупція у владних структурах, клановий перерозподіл бізнесу, “прихватизація” власності, економіки, відсутність інвестицій, невідповідність стандартам ЄС за багатьма критеріями тощо – робить її вразливою. Через відсутність в Україні, як у політикумі, так і у суспільстві, загальновизнчених зовнішньополітичних орієнтирів, держава не мала протягом більш ніж п’ятнадцяти років незалежності чіткої геополітичної стратегії, так само як і стратегії убезпечення від шкідливого геополітичного впливу інших суб’єктів. Сьогодні розробка і реалізація таких стратегій є життєвою необхідністю і невід’ємною складовою державотворчих процесів, що тривають в Україні. Набуття Україною ознак суб’єкта геополітики цілком відповідає її потенційним можливостям і забезпечить виживаність її як держави у сучасному світі. |
