Анотація до роботи:

Цуркан О.І. Геоекологічна адаптивність природно-господарських територіальних систем (на прикладі приморської території басейну Григорівського лиману). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2006.

У дисертаційній роботі розглянуті теоретико-методичні основи оцінки геоекологічної адаптивності господарської і природної підсистем у рамках ПГТС на прикладі приморської території басейну Григорівського лиману. Уперше розроблена методика напівавтоматизованої системи оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС. В основу оцінки покладена геоекологічна адаптивність ПГТС за компонентною структурою ландшафту, яка полягає у врахуванні ступеня відповідності властивостей компонентів ландшафту і структури ландшафту існуючим у даному регіоні видам природокористування. Оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС зводиться до врахування здатності ландшафту до самоочищення в залежності від рельєфу, а також, як обов'язкові її елементи виступають нормативні обмеження (водоохоронні і санітарно-захисні зони). Оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС реалізована на прикладі приморської території басейну Григорівського лиману і на її основі розроблені й обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ступеня геоекологічної адаптивності ПГТС в умовах різноманітних форм господарювання.

Дисертація є науково-дослідною роботою, в якій вперше подано вирішення науково-практичного завдання розробки напівавтоматизованої системи оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС і практичної її реалізації на прикладі приморської території басейну Григорівського лиману.

Теоретичні

1.У даний час термін «адаптація» набуває загальнонаукового значення. Поняття «адаптація» (adapto - пристосовую), «коадаптація» (coadaptatio) як і "sustainability", спочатку виникли в біології і відображали різні сторони процесу пристосування організмів один до одного і до довкілля. У стратегії сталого розвитку (sustainable development) застосовується термін «коеволюція». У географічних науках активно використовуються такі поняття, як адаптивна географія, адаптивно-ландшафтне землеробство (або ландшафтно-контурна система землеробства), коадаптація, коадаптивна парадигма природокористування.

2.Основним поняттям дисертаційної роботи приймається поняття «геоекологічної адаптивності», під яким розуміється сумісність, узгодженість господарської і природної підсистем у просторовому аспекті в межах ПГТС, а також всієї ПГТС із довкіллям. Адаптивність – це існуючий результат сумісності, узгодженості господарської підсистеми з природною, тобто структура, яка склалася в просторі, характеризує різний ступінь адаптивності. Уперше вводиться поняття «ступінь геоекологічної адаптивності», під яким розуміється кількісний або якісний показник, який відображає реальний рівень сумісності, узгодженості ПГТС в заданому просторово-часовому інтервалі і визначається за формулою:

, де

– ступінь геоекологічної адаптивності ПГТС; – ступінь геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту; Р – потенціал самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу; – нормативні обмеження (водозахисні і санітарно-захисні зони). Кількість критеріїв оцінки може збільшуватися залежно від рівня знань.

3.Теоретичні основи геоекологічної адаптивності ПГТС, розглядаються виходячи з розуміння цілісності ПГТС; ґрунтуються на представленні предмета геоекології, вирішального питання сумісності природи і суспільства; на ландшафтному підході, а також на коадаптивній парадигмі природокористування, яка активно розвивається.

4.Доповнена генетична класифікація ПГТС. Виділені типи, класи, підкласи і види ПГТС. Типи ПГТС встановлюються залежно від ступеня і спрямованості господарської дії. Клас господарських структур визначений категорією земель, відповідно до відомчої приналежності, господарського (функціонального), правового режиму використання. Виділені наступні класи ПГТС: сільськогосподарський, селітебний, промисловий, військовий, транспортний, енергетичний, середовищеформуючий. Класи ПГТС залежно від основного цільового призначення земель, спрямованості господарського використання розбиваються на підкласи. Визначення видів ПГТС відбувається відповідно до функціональної однорідності природокористування, обумовленої технології антропогенної дії на природну підсистему.

5. Оцінка геоекологічної адаптивної ПГТС спирається на існуючу нормативно-правову базу, і проводиться за допомогою врахування режиму природокористування в межах так званих зон екологічних обмежень (буферних зон): санітарно-захисних, водозахисних зон тощо.

Методичні

1.Напівавтоматизована система оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС проводилася з використанням ГІС-пакету Mapinfo, а також додатково Surfer, Іdrіsі, РСRaster і стандартного набору офісних програм. Оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС здійснювалася в масштабі 1:25000, із використанням наступних електронних шарів: генетико-морфологічна ландшафтна карта; цифрова модель рельєфу (похідна від неї карта ліній току); карта господарської підсистеми (землекористування); карта природно-господарських територіальних систем; карта геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту під існуючі види природокористування (сільськогосподарський, селітебний, промисловий, транспортний і ін.); карта потенціалу самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу; карта нормативних обмежень.

2.Уперше розроблена методика напівавтоматизованої системи оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС. Методика є системою, яка включає просторову (картографічну) і атрибутивну (тематичну) бази даних і реалізацію її за допомогою виконання наступних блоків оцінки: геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту; потенціалу самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу; нормативних обмежень; комплексної геоекологічної адаптивності ПГТС.

v Уперше розроблена методика оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту. Методика зводиться до оцінки геоекологічної адаптивності господарської і природної підсистем у межах об'єктів існуючих видів природокористування та полягає у врахуванні ступеня відповідності властивостей компонентів і структури ландшафту існуючим у даному регіоні видам природокористування. Етапи оцінки наступні: характеристика властивостей компонентів ландшафтних виділів (ОТО) і вибір показників для подальшої оцінки; оцінка окремих показників властивостей компонентів ландшафтних виділів у межах ОТО за умови потенційного використання ландшафтних контурів під сільськогосподарський, селітебний, промисловий, транспортний і ін. види природокористування, виражена в балах; інтегрована оцінка показників властивостей компонентів ландшафтних виділів у межах ОТО за умови потенційного використання ландшафтних контурів під ті ж види природокористування, виражена в балах; оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту під існуючі види природокористування (сільськогосподарський, селітебний, промисловий, транспортний і ін.).

3.Підсумком напівавтоматизованої системи оцінки є карта геоекологічної адаптивності ПГТС. На базі карти геоекологічної адаптивності ПГТС розробляються рекомендації спрямовані на підвищення ступеня адаптивності, відповідні до критеріїв сталого розвитку території.

Регіональні

1.Уперше, для приморської території басейну Григорівського лиману, складені з використанням ГІС-технологій карти: цифрова модель рельєфу і похідна від неї карта ліній току; генетико-морфологічна ландшафтна карта (геологічна, ґрунтова карта); господарської підсистеми; природно-господарських територіальних систем.

2.Ландшафти досліджуваної території характеризуються достатньо складною структурою і різноманітністю, яка зумовлює різні види природокористування. На ландшафтній карті М 1 : 25 000 виділений один степовий тип ландшафту і 2 підтипи – середньостепові і південностепові причорноморські степи, а також 36 урочищ і підурочищ.

3.Уперше для приморської території басейну Григорівського лиману складена карта ПГТС на основі проведеної класифікації ПГТС із виділенням типів, класів, підкласів, видів.

4.У межах приморської території басейну Григорівського лиману проведений аналіз рівня забруднення атмосферного повітря, вод лиману і прилеглої акваторії Чорного моря, ґрунтів. У забрудненні атмосферного повітря спостерігаються перевищення ПДК_б/р. за пилом карбаміду, двоокису азоту, сірчистому ангідриду, аміаку, бензолу і окислу вуглецю; у водах Григорівського лиману – за оксидами азоту, літію, фосфору, нітратів і зваженими речовинами. На вододільних плато, поверхнях схилів характерно підняття рівня ґрунтових вод першого водоносного горизонту до 6-4 м. Основні забруднювачі ґрунтів – цинк, хром.

5.Подана медико-географічна характеристика приморської території басейну Григорівського лиману на підставі аналізу даних із захворювання органів охорони здоров'я: Одеської обласної лікарні, Комінтернівської районної лікарні, Сичавської, Новобілярської, Чорноморської, Першотравневої лікарень. Населення приморської території басейну Григорівського лиману виділяється підвищеним ступенем захворюваності у порівнянні з Комінтернівським районом і Одеською областю, що багато в чому визначається екологічним станом території. Найгостріше стоїть проблема хвороб органів дихання і системи кровообігу.

6.Уперше для приморської території басейну Григорівського лиману складені: карта геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту під існуючі види природокористування (сільськогосподарський, селітебний, промисловий, транспортний); карта потенціалу самоочищення ландшафту в залежності від рельєфу; карта нормативних обмежень; карта геоекологічної адаптивності ПГТС приморської території басейну Григорівського лиману.

7.Уперше, на підставі розробленої автором методики, проведена напівавтоматизована оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС приморської території басейну Григорівського лиману: території з високою геоекологічною адаптивністю ПГТС займають площу 62,2 км² (30,9 %); із середньою – 40,2км² (20 %); із низькою – 87,3 км² (43,4 %); із дуже низькою – 6,3 км² (3,1 %); із незадовільною – 5,2км² (2,6 %). Одержана оцінка ґрунтується на напівавтоматизованій оцінці геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту, а також нормативних обмеженнях і відповідає екологічному стану і якості здоров'я населення.

Уперше, на підставі розробленої автором методики, проведена напівавтоматизована оцінка геоекологічної адаптивності ПГТС за компонентною структурою ландшафту приморської території басейну Григорівського лиману: території з високою геоекологічною адаптивністю ПГТС за компонентною структурою ландшафту займають площу 117,4 км² (58,3 %); із середньою – 72,3 км² (36 %); із низькою – 11,5 км² (5,7 %).

8.Одержані результати оцінки ступеня геоекологічної адаптивності ПГТС приморської території басейну Григорівського лиману узгоджуються з результатами аналізу екологічного стану і медико-географічною характеристикою території.

9.Уперше, на основі оцінки геоекологічної адаптивності ПГТС, для приморської території басейну Григорівського лиману складена карта рекомендацій щодо підвищення ступеня геоекологічної адаптивності. Розроблені рекомендації згруповані за 17 напрямами.

Публікації автора:

1. Безверхнюк Т.Н., Цуркан О.И. Районирование природно-хозяйственных территориальных систем для целей управления // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Сер. География. – Симферополь. - Том 14 (53), №1. – 2001. – С. 18-21.

2. Цуркан О.И. Ландшафтная структура прилиманной территории (на примере Малого Аджалыкского лимана) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Сер. География. – Симферополь. - Том 16 (55), №1. – 2003. – С. 135-139.

3. Г.И. Швебс, С.А. Антонова, В.И. Игошина, О.И. Цуркан, Г.И. Эсаулов, Н.И. Игошин Охрана почв от эрозионного разрушения в бассейнах рек и водоемов Украины // Вестник ОНУ. Серия география и геология. – 2003. - С. 102-114.

4. Цуркан О.И., Позаченюк Е.А. Полуавтоматизированная система экспертной оценки коадаптивности хозяйственной и природной подсистем (на примере бассейна Григорьевского лимана) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Сер. География. – Симферополь. - Том 17 (56), №2. – 2004. – С. 141-148.

5. Цуркан О.И. Использование ГИС-технологий при проведении геоэкологических исследований. Матеріали ІХ з’їзду Українського географічного товариства // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. 4. – 2004. - С. 175-176.

6. Цуркан О.І. Методика побудови комп’ютерних карт рельєфу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Сер. Географія. – Тернопіль. - № 2. – Ч. 1 – 2004. – С. 57-62.

7. Цуркан О.І. Сумісність господарської підсистеми з природною в межах об’єкта природно-господарської територіальної системи // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. Вип. 49. – С. 197-201.

8. Цуркан О.І. Методика побудови комп’ютерної моделі господарських структур приморської території басейну Григорівського лиману // Вісник ОНУ. Геол.-геогр. науки. – 2005. – Т. 10. – Вип. 6. – С. 94-99.

9. Цуркан О.И. Вопросы функционального зонирования прилиманных территорий степной зоны Украины (на примере Малого Аджалыкского лимана) // Географічні проблеми розвитку півдня України у ХХІ столітті: Збірник наукових праць Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова та Мелітопольського державного педагогічного університету. Частина 1. – Одеса-Мелітополь, 2000. – С. 56-60.

10. Цуркан О.И. Методика построения компьютерной модели карты потенциала самоочищения ландшафта (на примере бассейна Григорьевского лимана) // Материалы Международной научной конференции «Геополитические и географические проблемы Крыма в многовекторном измерении Украины». – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2004. – С. 277-279.