Анотація до роботи:

Шекера Я.В. Генеза та функціонування художніх образів у китайській поезії доби Тан (VII-X ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню джерел та еволюції художніх образів у китайській поезії доби Тан (618-907), а також розкриттю сутності й специфіки образу як такого в естетичній системі та літературній думці давнього Китаю. На основі вивчення танської поезії в контексті системи світосприйняття давніх китайців розкриваються сутність художнього образу в китайській літературі та особливості образного мислення китайських поетів.

За допомогою контекстно-описового методу філологічного аналізу (головним чином) аналізується функціонування образотворчого інструментарію танської поезії (метафора, гіпербола, градація, алегоричний зачин тощо), розглядається специфіка зображення пейзажу й вираження почуттів у китайській ліриці дотанського періоду, визначаються особливості зародження пейзажної лірики (IV ст.) та її подальшого розвитку до танської доби включно, висвітлюється вплив даоського і буддійського віровчень, а також концепції простору на танську поезію, простежується еволюція основних образів природи у пейзажній ліриці доби Тан. Шляхом дослідження генези художніх образів визначаються спільні та відмінні риси образотворення й образних конотацій поезії дотанського і танського періодів.

Побутування художнього образу в китайській літературі зумовлене підсвідомим прагненням повернутися до того стану єдності з природним середовищем, що існував за міфологічного періоду і від якого людина відійшла внаслідок суспільного прогресу. Художні образи наближають до природного ототожнення усього з усім, розмиваючи межі між поняттями “істота – неістота”, “людський – рослинний / тваринний світи”, “суб’єкт – об’єкт” тощо. Як показав аналіз ліричних творів від найдавніших часів до доби Тан включно, предметно-чуттєве начало відіграє визначальну роль у творенні літературно-художнього образу.

Сутність світобачення і світосприйняття китайців полягає в тому, що модель всесвіту закладена в кожній окремій природній реалії; аналогічно одиничні образи людей, предметів та явищ довкілля ведуть до розуміння вічних і космічних архетипів китайської культури. Модель великого в малому – загальний принцип художньої образності китайської поезії. Природа уявляється “річчю-для-нас” (на відміну від “речі-в-собі” у західній літературі): будь-яке явище чи предмет зображуються з метою віддзеркалення особливостей внутрішнього світу людини. На Сході спостерігається розмитість між світом людини і світом природи, що зумовлено інтровертивністю світосприйняття й мислення (на Заході – екстравертне).

Загальна образність ліричних творів зумовлена особливостями їх побудови, поступовим розгортанням образної картини. Здебільшого вірш починається описом природи, який створює певну настроєвість, і подальший опис відбувається або в руслі зачину, або, навпаки, в контрасті до нього. Кінцівка найчастіше дає змогу читачеві зрозуміти приховане значення вірша, а отже, й ідеї, закладеної в конкретно-чуттєвих реаліях твору.

На початку зародження китайської поезії природні реалії не були самостійними об’єктами споглядання і замилування, а лише виконували роль метафоричних посилань на предмети чи явища довкілля. Кожна природна реалія виступала певним символом, образною асоціацією основного предмета зображення у вірші; об’єкти і явища природи не цінувалися як такі, не акцентувалося на їхній естетичній цінності.

Зародження у IV-V ст. школи пейзажної лірики ознаменувалося появою в суспільстві особливого прошарку інтелігенції, так званих “знаменитостей” (мінши – ). Ці митці жили у стилі “вітру й потоку”, що відбилося на образній системі віршів “гір і вод”. З’являються фантастичні й монументальні образи природи, величні описи пишних імператорських будівель, що гармонійно поєднувалися зі змалюванням небесних палат, осель безсмертних у далеких і дивних горах. Природні реалії набувають філософсько-естетичної значущості і стають об’єктами замилування й самостійними предметами зображення в поезії.

Пейзажна лірика увібрала в себе традиційні мотиви та образність поезії “мандрів до безсмертних”. Із розвитком поезії відбувається поступовий відхід від надприродного, від втручання вищих сил у життя людей, тому спостерігається не таке яскраве зображення незвичайних (міфічних) подій та явищ у житті ліричного героя. Натомість поетична свідомість якщо й повертається до міфологічного світосприйняття і, відповідно, втілення його в поезії, то робить це за допомогою символів, а не прямого зображення, як було раніше.

Особливість художньої образності пейзажної лірики – яскрава персоніфікація природних реалій, у чому відчувається великий вплив даосизму (концепція всепроникності дао). Природний закон дао зумовлює безперервний плин речей, їх взаємну перетворюваність, взаємопородження і змінність, що знайшло вияв у танській ліриці. Реальний світ “слідів” зображується витончено й детально, у ньому завжди присутня тінь істинного творця речей. натомість одним із основних мотивів буддійських віршів є осягнення суті природи (раптове осяяння, пробудження від мирського сну і постійної метушні).

Художній хронотоп давньої й ранньосередньовічної китайської поезії алегорично поєднує в собі реальні й міфічні географічні об’єкти, що зумовлено розвиненою просторовою свідомістю китайців. Згадка про давнину повертає реципієнта з описуваного часу в давні та кращі (з погляду державного устрою) часи, неначе порівнюючи минуле з теперішнім і тим самим докоряючи сучасності. Розгортання просторової картини від малого до великого передає прагнення ліричного героя поезії до духовних висот і самовдосконалення, а також пізнання світу, який починається з малого елемента пейзажу і завершується неосяжністю. Згортання простору, тобто процес зображення поетичних реалій від великого до малого, символізує занурення ліричного героя у власний внутрішній світ, проникнення у найпотаємніші глибини як самого себе, так і світоустрою. Таке відчуття простору є чуттєвою формою життєвої свідомості китайців.

Більшість художніх образів китайської поезії (часопросторові, онтологічні й антропологічні, рослинного і тваринного світу) тісно пов’язана з природою – головним і часто єдиним об’єктом зображення. Образи багатоаспектні – з конкретно-чуттєвої даності одного й того ж предмета зображення залежно від контексту може народжуватися кілька ідей, що підтверджено аналізом архетипів природного походження на позначення плину часу, образів птахів, небесних світил та води у різноманітних їхніх виявах і варіаціях.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

у фахових виданнях:

1. Шекера Я.В. Генеза та функціонування образів на позначення часу у давній та середньовічній китайській поезії // Сходознавство. – 2005. – № 29-30. – С. 141-150 (0,6 др. арк.).

2. Шекера Я.В. Деякі аспекти генези образу птахів у творчості Тао Юань-міна і танській поезії // Вісник КНУ. Східні мови та літератури. – 2005. – Вип. 10. – С. 48-51 (0,4 др. арк.).

3. Шекера Я.В. Концепція простору в давній китайській поезії // Східний світ. – 2003. – № 2. – С. 45-48 (0,4 др. арк.).

4. Шекера Я.В. Образ води в давній китайській поезії // Вісник КНУ. Східні мови та літератури. – 2004. – Вип. 9. – С. 59-62 (0,5 др. арк.).

5. Шекера Я.В. Художні засоби танської поезії CHNTU, TNGGN ТА QXNG // Літературознавчі студії.– К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – Вип. 10. – С.345-349 (0,3 др. арк.).

Положення дисертації викладено в таких публікаціях у інших виданнях:

1. Шекера Я.В. Даоський світогляд давніх китайців та поезія доби Тан // Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 18-19 квітня 2003 р.) – К.: Фенікс, 2004. – С. 141-144 (0,25 др. арк.).

2. Шекера Я.В. Деякі буддійські постулати в філософії давніх китайців та їх вплив на поезію доби Тан (618-907) // Мова. Культура. Бізнес. – К.: Правові джерела, 2004. – Вип. 2. – С. 118-125 (0,5 др. арк.).

3. Шекера Я.В. Поетичний світ та мова віршів Ду Фу // Всесвіт. – 2003. – № 7-8. – С. 156-161 (0,6 др. арк.).

4. Шекера Я.В. Своєрідність художніх засобів танської поезії // Мова і культура. – К.: Вид. дім Д.Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т. VII/1.– С.190-194 (0,3 др. арк.).

5. Шекера Я.В. Сутність та витоки художньої образності китайської поезії // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Матер. наук. конф. (Київ, 15 червня 2005 р.) – К.: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2005. – С. 100-105 (0,5 др. арк.).

6. Шекера Я.В. Чаньские биномы “движение – спокойствие” и “пустота – наполненность” в пейзажной лирике Ван Вэя (700–761) // Проблемы литератур Дальнего Востока: Сб. матер. 2-й Междунар. науч. конф. (СПб., 27 июня – 1 июля 2006 г.): В 2 т. – Т. 2. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2006. – С. 129-140 (0,5 др. арк.).

Додаткові публікації:

1. Мурашевич К.Г., Шекера Я.В. Особливості використання перифразу у творчості Лі Бо // Східний світ. – 2005. – № 3. – С. 116-120 (0,5 др. арк.).

2. Шекера Я.В. Порівняльна характеристика антитези й паралелізму в танській і давньокитайській поезії та українській народнопісенній творчості // VІІ сходознавчі читання А.Кримського. Тези доп. Міжнар. наук. конф. (Київ, 4-5 червня 2003 р.) – К.: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2003. – С. 185-186 (0,25 др. арк.).

3. Шекера Я.В. Прикметник як епітет у китайській поезії // Вісник КНУ. Східні мови та літератури. – 2005. – Вип. 8. – С. 45-48 (0,6 др. арк.).

4. Шекера Я.В. Специфіка художньої образності давньокитайської поезії // ІХ сходознавчі читання А.Кримського. Тези доп. Міжнар. наук. конф. (Київ, 1-2 червня 2005 р.) – К.: Вид-во Інституту сходознавства НАН України, 2005. – С. 129-131 (0,1 др. арк.).

Теоретичні положення реалізовані у власних перекладах:

1. Ду Фу. Поезії // Всесвіт. – 2001. – №5-6. – С. 110-119.

2. Ду Фу. Поезії // Безкоровайний Г.Є., Щавурський Б.Б. Зарубіжна література для 8-го класу. – Тернопіль: “Богдан”, 2005. – С. 46-49.

3. Ду Фу. Поезії // Висоцька Н.О., Пацанівська Л.І., Фесенко В.І. Зарубіжна література для 8-го класу. – К.: Т-во “Навчальна книга”, 2005. – Ч.1. – С. 51-56.

4. Ду Фу. Поезії // Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія / Упор. Л.В.Грицик. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – С. 608-610.

5. “Книга пісень”, Цюй Юань, юефу, Цао Цао, Тао Юань-мін та ін. // Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія / Упор. Л.В.Грицик. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – С. 590-601.

6. Лі Бо. Поезії // Висоцька Н.О., Пацанівська Л.І., Фесенко В.І. Зарубіжна література для 8-го класу. – К.: Т-во “Навчальна книга”, 2005. – Ч. 1. – С. 48.

7. Лі Бо, Ду Фу, Ван Вей та ін. Поезії // Шекера Я.В. А небо журавками вишите. Поезії. – К.: Задруга, 2000. – С. 25-30.

8. Лі Бо, Ду Фу, Ван Вей. Поезії // Радосинь: Антологія / Упор. Д.Чередниченко. – К.: Задруга, 2004. – С. 481-482.

9. Танське небо: китайська поезія доби Тан. – К.: Задруга, 2003. – 64 с.