У дисертації наведені теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо встановлення генетичної природи ознаки самофертильності у кормових буряків. Отримані нові лінії та донори само- фертильності, а також лінії з високою здатністю до кросбридингу. Доведено, що самонесумісність у кормових буряків контролюють дві генетичні системи. 1. Виявлено, що лінії, взяті для вивчення, мають мутацію само- фертильності, яка успадковується в ряді інбредних поколінь. Отримані лінії з високими показниками самофертильності (значення самофертильності становило більше 50,0%). Добір високосамофертильних рослин призводить до поступового підвищення середнього рівня самофертильності лінії. 2. Встановлено, що в отриманих нами ліній кормових буряків мутація самофертильності виникає лише в одному з локусів несумісності. Підтвердженням цього є постійне вищеплення при самозапиленні самонесумісних форм. Така мутація стійко підтримувалась впродовж 5-7 поколінь інбридингу. 3. Доведено, що між рівнем самофертильності вихідних рослин та їхніх інбредних нащадків не існує залежності. Для створення ліній можна використовувати форми як з низьким, так і з високим показником самофертильності. 4. У ліній, що пройшли один цикл помірного інбридингу, тенденція до зниження кількості утворених плодів з кожним наступним поколінням самозапилення зростає, в порівнянні з лініями, які мали два цикли помірного інбридингу. 5. Створення ліній у кормових буряків необхідно проводити шляхом чергування самозапилення з сибсовим розмноженням: порівняльний аналіз самофертильності рослин лінії 211 при самозапиленні та при парних схрещуваннях показав, що в першому інбредному поколінні здатність до самозапліднення проявили 71,1% рослин, у яких середній показник самофертильності становив 27,2%. При застосуванні парних схрещувань в прямій і зворотній комбінації у цієї лінії всі нащадки були самофертильними, а рівень самофертильності в середньому складав відповідно 46,5 і 42,6%. 6. В селекційній роботі для створення високосамосумісних ліній досить одноразової інтрогресії гена Sf від донора самосумісності (лінії 1288), оскільки його частка у нащадків гібрида зростає спонтанно за рахунок вибірковості пилку з геном Sf, що веде до гомозиготації ліній за геном самосумісності. 7. Встановлено, що життєздатність насіння у ліній після самозапилення не змінюється і знаходиться, в середньому, на рівні 30,0%. В залежності від генотипу ліній, дегенерація зародків становить від 19,0 до 84,0%. 8. Доведено, що між рівнем самофертильності рослин і життєздатністю насіння не виявлено чіткої кореляційної залежності, що свідчить про їхню різну генетичну обумовленість. Це дає підстави стверджувати, що в кормових буряків самонесумісність контролюють дві генетичні системи (дворівневий контроль реакції несумісності): система S-генів і система зиготичних субвітальних генів, що забезпечує виживання самозапліднених насінних зародків. 9. Встановлено, що для підвищення прояву самофертильності ліній, необхідно проводити одночасний добір за двома показниками: рівнем утворення плодів та життєздатності насіння. 10. Показано, що самофертильні лінії кормових буряків зберігають задовільну здатність до кросбридингу, це дозволяє використовувати їх в реалізації програм гетерозисної селекції. 11. Встановлено, що тривале самозапилення мало негативні наслідки на більшість господарсько-цінних ознак ліній кормових буряків: довжина, маса, ширина коренеплоду та маса гички. Посилення від’ємного зв’язку між масою коренеплоду та вмістом у ньому сухих речовин, на наш погляд, є важливою передумовою проведення добору біотипів, які б поєднували максимальне значення цих ознак. РЕКОМЕНДАЦІЇ СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ В результаті проведеної роботи отримані лінії, які представляють собою новий вихідний матеріал кормових буряків. Інбредні лінії з високим ступенем самофертильності та життєздатності насіння, а також лінії з високою здатністю до кросбридингу, пропонуються для використання в методичних та селекційних програмах по використанню гетерозису. Згідно з результатами нашої роботи ми рекомендуємо: 1. При створенні ліній враховувати дворівневий контроль реакції несумісності та проводити добір за двома показниками: рівнем утворення плодів та життєздатністю насіння. 2. Для отримання ліній чергувати строгий (самозапилення) та помірний (сибсове розмноження) інбридинг. Доцільно також проводити два цикли помірного інбридингу. 3. Залучати в селекційні програми лінії з високим ступенем самофертильності та життєздатності насіння (101, 199, 201, 205, 209, 210, 211, 2601). 4. При одержанні гібридів використовувати лінії з високою здатністю до кросбридингу: 224, 227, 230, 231. | 