На підставі проведеного дослідження функціонування та розвитку ринку м’ясного скотарства виконано ряд завдань та запропоновано вирішення наукових і виробничих проблем на перспективу. 1. На основі інтерпретації існуючих в науковій літературі трактувань запропоновано визначати ринок продукції м’ясного скотарства як складову частину продовольчого ринку, що являє собою сукупність соціально-економічних відносин, які виникають у процесі виробництва, переробки, збуту і споживання яловичини та телятини. Критерієм ефективності його функціонування може бути забезпечення максимально можливих обсягів виробництва високоякісної і, за можливості, якнайдешевшої яловичини для наповнення нею ринку відповідно до попиту споживачів. 2. Оцінка стану галузі м’ясного скотарства свідчить про скорочення поголів’я великої рогатої худоби на відгодівлі у всіх категоріях господарств. Основною причиною такої негативної тенденції є збитковість м’ясного скотарства. Дослідження її причин показало найвагоміший вплив чинника продуктивності тварин, а також собівартості продукції. У свою чергу вони залежать від породного складу тварин, рівня годівлі, якості кормів, затрат праці, рівня механізації трудомістких процесів на фермах. Пропозиція всіх видів м’яса на ринку за останні п’ять років має стійку тенденцію до її зростання – на 14-15 %. В цей же час, обсяги пропозиції яловичини залишаються майже незмінними. Останнє пов’язане з тим, що сільськогосподарські підприємства зменшили на 44-45 % виробництво яловичини, компенсуючи обсяги виробництва м’ясом птиці. Тому основне її виробництво зосередилось в господарствах населення. Попит на м’ясо обмежений, насамперед, фінансовими можливостями споживачів. Він зріс за досліджуваний період лише на 8,1 %. Рівень споживання на душу населення поки що не досяг навіть мінімальної фізіологічної норми. 3. Проведені дослідження свідчать, що кормова база є одним із вагомих чинників, формуючих розвиток м’ясного скотарства. Львівська область має реальні потенційні можливості для її стабільного розвитку у вигляді наявних 447,7 тис. га природних кормових угідь, які незмінно протягом останніх шести років займають 35-36 % від площі сільськогосподарських. Посіви кормових культур зменшились на 42,9 % за порівняно адекватного скорочення поголів’я тварин. Недоліками тут є зменшення витрат кормів на одну умовну голову тварин з одночасною розбалансованістю в їх структурі. Проблемним також залишається питання низької урожайності кормових культур і продуктивності пасовищ. 4. Доведено, що невід’ємною умовою ефективного господарювання в м’ясному скотарстві є активне використання переваг ринкових відносин і результатів маркетингових досліджень. Використання в практиці м’ясного скотарства маркетингової інформації дозволяє створити реальну основу для розробки пропозицій щодо подолання економічного і технологічного відставання галузі, опрацювати стратегічний план розвитку її підприємств. Цьому сприятиме створення маркетингової служби на кооперативних засадах у межах адміністративного району. 5. Встановлено, що виробничо-економічні зв’язки у м’ясному підкомплексі АПК виступають як результат взаємопогодженої співпраці на стадіях виробництва сировини, переробки та споживання готової м’ясної продукції. Проте мають місце деякі суперечності у відносинах товаровиробників і переробників, спричинені недосконалістю законодавства про приватизацію, диспаритетом цін на сировину і продукти її переробки. Як спосіб виходу з цієї господарської ситуації пропонуємо створення інтегрованих систем у рамках м’ясопродуктового підкомплексу на основі договірних засад. Економічні та виробничі зв’язки між їх учасниками доцільно формувати у напрямах створення асоціацій, концернів та інших структур. Такі інтеграційні формування виступатимуть чинником стримування цін кінцевого продажу, сприяючи підвищенню купівельної спроможності завдяки оптимізації розмірів сировинних зон переробних підприємств, транспортних потоків сировини і технологічних відходів переробки, поліпшенню використання побічної продукції, поглибленню спеціалізації й посиленню кооперації, підвищенню продуктивності праці. 7. Доведено, що у практиці функціонування ринкових відносин обґрунтованим є зменшення прямого продажу сировини переробним підприємствам до 60,5 % на користь міських споживчих ринків і спеціалізованих магазинів, які мали б забезпечити до 24,0 % обсягів продажу. Недостатньо використовуються можливості біржових торгів щодо продажу продукції м’ясного скотарства на наявних 11 біржах області. 8. У найближчій перспективі – до 2010 р. – переважаючу роль у постачанні сировини продовжуватимуть відігравати господарства населення. Для активізації їх діяльності розроблено схему дрібногуртового ринку з продажу продукції м’ясного скотарства, що сприятиме оптимізації взаємовідносин між партнерами і забезпечить економічно обгрунтовані ціни. 9. Вимоги національної безпеки, необхідність гарантування належного рівня життя народу за умов ризиків нестачі продовольства спонукають до державної підтримки ринкового розвитку м’ясного скотарства. Серед рекомендованих заходів на першому місці є пропозиції щодо стимулювання вітчизняного товаровиробника, в т.ч. й дотування пряме та у вигляді доплат до цін. Окремий напрям державної підтримки – підвищення платоспроможного попиту населення за рахунок регулювання структури доходів, що дозволило б підвищити річний сукупний споживчий попит на яловичину у Львівській області на 70,9 млн. грн. 10. Обґрунтовано і запропоновано раціональні параметри розвитку ринку яловичини на перспективу до 2010 р. і 2015 р. з урахуванням виявлених у процесі дослідження негативних чинників, причин занепаду скотарства, а також позитивних тенденцій, підтверджених даними соціологічних опитувань. На їх основі і за результатами проведених розрахунків встановлені раціональні параметри структури стада, де 55-60 % займає поголів’я корів, що дозволить збільшити обсяги виробництва м’яса. Для перетворення галузі на прибуткову найприйнятнішим шляхом є зростання продуктивності тварин. Лише за умови досягнення середньодобового приросту у межах 600-650 г м’ясне скотарство зможе перетворитись у рентабельну галузь. Більш повне і раціональне використання наявних у регіоні ресурсів дозволяє досягнути 12-13 %-го рівня рентабельності виробництва продукції скотарства. |
