Результати проведених досліджень дають реальні підстави для того, щоб зробити наступні висновки: 1. У нових умовах господарювання, зумовлених вступом України до СОТ, підвищення ефективності сільського господарства у сільськогосподарських підприємствах як основного чинника розвитку її сільських територій закономірно стає одним із основних пріоритетних напрямів її розвитку на шляху підготовки до майбутньої євроінтеграції. 2. Головним шляхом реалізації пріоритетних напрямів розвитку сільського господарства і села в цілому об’єктивно може бути зрівноважений розвиток сільських територій, що дозволяє в комплексі і в органічному взаємозв’язку вирішити проблеми економічного, екологічного і соціального характеру, наявність яких є наслідком дії великої сукупності чинників – об’єктивних, об’єктивно-суб’єктивних, суб’єктивних. 3. Вживання терміна “зрівноважений розвиток сільських територій” є більш виправданим, ніж усіх інших, що часто використовуються (наприклад, “сталий розвиток”), оскільки він більше відповідає змісту ідеї “sustainable development of rural areas”, покладеної в основу “Декларації з Ріо” як результату ІІ конференції ООН “Середовище і розвиток”, що відбулася у червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро. 4. Зміст поняття “сільська територія” слід розуміти як багатофункціональну природно-соціально-виробничу структуру, складовими елементами якої є: власний ресурсний потенціал, сільський населений пункт, наявне сільське населення, місцеві громадські інституції, органи місцевого самоврядування, соціальна та виробнича інфраструктури, сільськогосподарські підприємства та інші види підприємств з виробництва, переробки продукції, торгівлі чи надання послуг, господарства населення, об’єкти рекреації тощо. 5. Зміст поняття “зрівноважений розвиток” слід розуміти як екологічно, економічно та соціально збалансований процес розвитку сільської території на основі синергічного ефекту від максимально ефективного використання наявних на ній ресурсів як бази для забезпечення підвищення добробуту сільського населення, що є основною метою цього розвитку. 6. Для здійснення об’єктивної оцінки рівня розвитку сільських територій доцільно використати розроблену в процесі дослідження методику визначення інтегрального показника такої оцінки, що ґрунтується на результатах системного аналізу динаміки соціально-економічних явищ та процесів, які у них відбуваються, і дозволяє ідентифікувати адміністративні райони високої, середньої та проблемної (депресивної) результативності регіональної політики з метою її вдосконалення. 7. У регіонах з вищим рівнем інтегральної оцінки розвитку їх сільських територій має місце й інтенсивніший рівень розвитку сільського господарства саме у сільськогосподарських підприємствах. 8. Здійснена в ході недостатньо науково обґрунтованого реформування сільського господарства реорганізація сільськогосподарських підприємств, що зумовила практично повну ліквідацію їх крупних форм, спричинила деградацію соціальної інфраструктури села і, відповідно, погіршення умов проживання на сільських територіях та рівня життя сільського населення, внаслідок чого відчутно зросли масштаби його масової міграції у пошуках заробітків в інші регіони країни та за кордон. Масовий виїзд робочої сили із села загострив соціально-демографічну ситуацію і значно порушив баланс життєвих пріоритетів на сільських територіях. 9. Низький рівень розвитку сільських територій у Львівській області спричинив переважання природного скорочення населення над його відтворенням, що призводить до вимирання великої кількості сіл. За 1991-2007 роки чисельність сільського населення Львівської області зменшилась на 84,3 тис. осіб, природний приріст населення почав зменшуватися з 1995 року і триває донині. 10. Виправити ситуацію можливо тільки за рахунок розвитку у сільських територіях крупних сільськогосподарських підприємств, яких на сьогодні є ще явно недостатньо, а рівень ефективності їх господарювання настільки низький, що не дозволяє їм займатись вирішенням проблем розвитку соціальної інфраструктури села і, тим більше, питаннями екології навколишнього середовища сільських територій, які, зрештою, чисто об’єктивно завжди залишались у прерогативі держави. 11. Основою формування перспективи села України повинна бути оптимізація пріоритетних напрямів зрівноваженого розвитку сільських територій в умовах подальшого реформування аграрної економіки на базі вдосконалення організаційно-правових форм господарювання та системи економічних взаємовідносин у цій сфері, усестороннього врахування різнобічних інтересів селянства, диверсифікації підприємницької діяльності на селі та надання сільськогосподарському виробництву багатофункціонального характеру при збереженні екологічно чистого сільського довкілля і розвитку соціальної інфраструктури. |