Анотація до роботи:

Головаха В.І. Функціональний стан печінки та її патологія у коней (етіологія, патогенез і діагностика). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 – діагностика і терапія тварин. Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2004.

Встановлені видові особливості функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені фізіологічні показники активності АСТ, АЛТ і ГГТ, вмісту холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней різних вікових груп та різного фізіологічного стану. Встановлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток зміни гепатоцитів спричинюють розвиток гіперпротеїнемії, синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється гіпоальбумінемію та диспротеїнемією. Встановлено схильність коней з патологією печінки до розвитку ентералгії та метеоризму кишечнику, теоретично обгрунтовані механізми розвитку патології печінки при метеоризмі.

Хронічний гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E.coli та Ps.аеrиgіnosa, призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів.

Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней алкалоїдами чорнокореня лікарського та В₁-афлатоксином. Патологія печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому холестазу і цирозу. Для діагностики патології печінки при амілоїдозі і стахіботріотоксикозі слід визначати вміст загального білка (більше 80 г/л) і альбумінів (менше 25 г/л), використовувати формолову і сулемову проби. Інформативним при стахіботріотоксикозі є також зростання активності ГГТ. При алкалоїдо- і В₁-афлатоксикозі, метеоризмі кишечнику необхідно визначати активність ГГТ та вміст білірубіну.

Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу – хронічного гепатохолангіту. Діагностика патології печінки ґрунтується на визначенні активності АСТ, АЛТ і ГГТ та вмісту альбумінів.

Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз. Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної недостатності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт. Для діагностики необхідно визначати активність ГГТ, АСТ і АЛТ, вміст загального і кон’югованого білірубіну.

Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней препарат бджолиного обніжжя “Бістим”.

1. У дисертації теоретично узагальнені механізми розвитку патології печінки у коней при захворюваннях різного генезу та експериментально обґрунтовані методи її лабораторної діагностики на основі вивчення видових особливостей функціонального стану печінки у коней різного віку, породи та фізіологічного статусу, що є новим розв’язанням наукової проблеми у ветеринарній гепатології.

2. Встановлено норми біохімічних показників функціонального стану печінки у коней: загального білка – 65,0–80,0 г/л; альбумінів – 26,0–40,0 г/л; білірубіну загального – 6,0–14,5 мкмоль/л, кон’югованого – 0,6–3,5 мкмоль/л; сулемової проби – не менше 2,0 мл; активність АСТ – у межах 750,0–1000,0 нкат/л
(2,7–3,6 ммоль/л); АЛТ – 50,0–110,0 нкат/л (0,18–0,40 ммоль/л); ГГТ – не вище 0,5 мккат/л; холестеролу – 2,5–6,5 ммоль/л; сечовини – 3,0–7,0 ммоль/л; глюкози – 2,5–5,5 ммоль/л.

Оцінку результатів дослідження функцій печінки слід проводити з урахуванням віку коней. У 18,2–21,4 % коней старше 9 років та 35,7 % старше 12 років встановлено субклінічний перебіг гепаторенального синдрому, який характеризується порушенням альбуміносинтезувальної функції печінки, підвищенням активності АСТ, АЛТ, ГГТ та збільшенням умісту сечовини.

3. В останні три місяці жеребності у кобил поступово розвивається олігоцитемія, олігохромемія, зменшується частка молодих еритроцитів та знижується їх кислотна резистентність. Характерними у цей період є фізіологічна гіпопротеїнемія (р<0,01) і гіпоальбумінемія (р<0,01), гіперхолестеролемія і гіперкреатинінемія, стабільний рівень сечовини, глюкози та активності відносно специфічних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ, ГГТ), що є вірогідним індикатором збереження структури цитоплазматичної і мітохондріальної мембран гепатоцитів, фізіологічного перебігу метаболізму жовчних кислот і відсутності внутрішньопечінкового холестазу.

4. Мінімальний рівень загального білка у кобил перед пологами становить 60, альбумінів – 26 г/л, максимальна активність АСТ – 1083 нкат/л (3,9 ммоль/л), АЛТ – 120 (0,43 ммоль/л), ГГТ – 700 нкат/л (0,7 мккат/л). В останні місяці жеребності, у зв’язку з інтенсивним ростом плода, посилюється ліполіз жирової тканини, що підтверджується підвищенням рівня холестеролу в сироватці крові кобил з 3,7+0,11 до 5,0+0,26 ммоль/л. Зі збільшенням терміну жеребності рівень загального білірубіну зростає з 11,0+1,3 мкмоль/л до 19,4+0,76 на 8–9 місяці і 34,6+2,13 мкмоль/л (р<0,001) перед пологами, що є наслідком зниження активності УДФ-глюкуронілтрансферази та зменшення виділення білірубіну гепатоцитами. Після пологів уміст білірубіну швидко знижується, тому передродову гіпербілірубінемію вважаємо фізіологічним явищем.

5. У лошат ліміти біохімічних показників, що характеризують функціо-нальний стан печінки, значною мірою залежать від віку. Найбільш життєво важливі функції печінки стабілізуються у них в різні періоди життя: білірубіносинтезувальна – у місячному віці, сечовиноутворювальна – у три-, вуглеводна та ліпідна – у шести-, білоксинтезувальна – у 12-місячному віці. У лошат до однорічного віку показники колоїдно-осадових реакцій (сулемової та з міді сульфатом) не є інформативними для діагностування диспротеїнемії. Процеси трансамінування, які каталізуються амінотрансферазами (АСТ, АЛТ), та активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у лошат стабілізуються у 6-місячному віці, а гідроліз фосфорних сполук, у якому бере участь лужна фосфатаза (ЛФ), – у 9-місячному. Вміст холестеролу знижується з 20,0±1,5 мммоль/л після народження до 4,4±0,3 – у 6-місячному віці.

6. У коней-продуцентів імунних сироваток виявлено тенденцію до розвитку брадикардії, послаблення першого тону серця, симптоми хронічного гастриту (у 15,8 % тварин) та мієлотоксичної анемії (олігоцитемія – у 25,6 % коней, олігохромемія – 100, гіпохромія – 63,2, мікроцитоз – у 47,3 % тварин). Функ-ціональний стан печінки при амілоїдозі характеризується гіперпротеїнемією (р<0,001) і гіпоальбумінемією (р<0,001), збільшенням кількості постальбумінів (р<0,001), трансферину (р<0,001), гаптоглобіну (р<0,01), ₂-макроглобуліну (р<0,05), Ig G+A (p<0,001) та Ig M (p<0,05). Високий уміст імуноглобулінів є результатом постійного впливу антигенів на імунну систему, а гіпергаммаглобулінемія (32,5+2,8 г/л) є показником необоротних змін у печінці внаслідок відкладання амілоїду і накопичення парапротеїнів. Прижиттєва діагностика амілоїдозу печінки у коней базується на визначенні показників білкового обміну, найінформативнішими серед яких є гіперпротеїнемія, гіпоальбумінемія (менше 25 г/л), гіпергаммаглобулінемія (більше 18,0 г/л) та позитивні результати формолової (від +++ до ++++) і сулемової (менше 2,0 мл) проб.

7. Стан гепатобіліарної системи відіграє важливу роль у виникненні ентералгії, оскільки у хворих коней виявлені зміни білоксинтезувальної (гіпопротеї-немія, гіпоальбумінемія та гіперальфаглобулінемія) функції печінки. На хроніч-ний перебіг ураження печінки вказує знижена активність амінотрансфераз: АСТ – у 27,3 %; АЛТ – у 50,0 % тварин. Найбільш інформативним показником для діагностики ураження печінки є вміст білірубіну (гіпербілірубінемія виявлена у 72,7 % коней).

8. Основою патогенезу патології печінки у коней, хворих на метеоризм кишечнику, є хронічне порушення годівлі, що призводить до посилення гнильних процесів, аутоінтоксикації і розвитку гепатодистрофії, яка характеризується цитолітичним (підвищення у 5,7 разів активності АЛТ) і холестатичним (зростання активності ГГТ у 21 раз, кон’югованого білірубіну – у 7,3 разів) синдромами та гепатоцелюлярною недостатністю (підвищення рівня загального білірубіну в 7,6 разів). Ці показники є інформативними для діагностики ураження печінки при метеоризмі кишечнику. У хворих коней розвивається гостра ниркова недостатність, яка характеризується порушенням фільтраційної функції нирок – уміст креатиніну зростає до 405,0+213,0 мкмоль/л (у деяких – більше 1000 мкмоль/л), порівняно з 142,4+11,5 – у здорових.

9. Хронічний гастроентерит у коней 1–3-річного віку, спричинений асоціацією E. coli i Ps. aеruginosa, призводить до гіпопротеїнемії, розвитку паренхіматозної жовтяниці (уміст білірубіну підвищується до 25,0–49,0 мкмоль/л), порушення плазмалеми (активність АЛТ підвищена у 2,4 рази у 60 % тварин) та мітохондрі-альної мембрани гепатоцитів (активність АСТ зростає у 66,7 % тварин).

Застосування “Бістиму” в комплексному лікуванні гастроентериту сприяє швидшому видужанню лошат, поліпшує їх імунно-гематологічний статус. Під дією препарату поліпшується білоксинтезувальна функція печінки та відновлюється цитозольна і мітохондріальна структура гепатоцитів, що підтверджується зниженням активності індикаторних ферментів – АСТ, АЛТ і ГГТ.

10. При отруєнні алкалоїдами чорнокореня лікарського і В₁-афлатоксином у коней виникають брадикардія, розщеплення другого тону серця, полідипсія, поліурія, алотріофагія, судоми, олігохромемія та гіпохромія. Патологія печінки характеризується розвитком холестазу (активність ГГТ підвищена в 2,5 рази у 100 % коней), холемії, паренхіматозної жовтяниці (уміст загального білірубіну – 20,3+4,6; кон’югованого – 6,2+1,3 мкмоль/л), гіпоальбумінемією (у 50 % коней), гіпергаммаглобулінемією (у 62,5 % тварин) та розростанням сполучної тканини (цироз). Інформативним показником патології є активність ГГТ. Біохімічні синдроми ураження печінки зберігаються протягом шести місяців після клінічного видужання.

11. При стахіботріотоксикозі коней функціональний стан печінки характеризується гіперпротеїнемією і різко вираженою гіпоальбумінемією (менше 21,2 г/л) у 100 % коней та диспротеїнемією (альбуміно-глобуліновий коефіцієнт – 0,25±0,08), що зумовлює позитивні результати колоїдно-осадових проб: формолової (різко позитивна) і сулемової (1,5+0,03 мл проти 2,75+0,1 мл у клінічно здорових), а також холестазом (активність ГГТ підвищена у 100 % коней до 4,0+1,0 мккат/л порівняно з 0,38+0,12 – у здорових), зниженням активності АЛТ і АСТ та синтезу сечовини (у 83,3 % коней, у тому числі у 33 % – менше
2 ммоль/л), розвитком цирозу і ознаками печінкової енцефалопатії. Найбільш інформативними для діагностики є показники білкового обміну, колоїдно-осадові проби та активність ГГТ.

12. Асоційований перебіг ІЕМ і лептоспірозу характеризується анорексією, анемічністю або іктеричністю видимих слизових оболонок, пригніченням, печінковою енцефалопатією, тахікардією і тахіпное, олігохромемією і гіпохромією (р<0,001), лейкоцитопенією, лімфоцитопенією, нейтрофілією з гіпопластичним зрушенням ядра, набряками підшкірної клітковини в ділянках голови і
грудної клітки.

13. Ураження печінки у коней при асоційованому перебізі ІЕМ і лептоспірозу характеризується гіпоальбумінемією (у 66,7 % коней), гіпербетаглобулінемією, гіпербілірубінемією, зниженням детоксикаційної функції, збільшенням активності АСТ у 93 % тварин (4,5+0,32 ммоль/л; р<0,01) і ГГТ (у 5,6 разів, порівняно з нормою). При гістологічному дослідженні виявлені зернисто-білкова дистрофія і некроз гепатоцитів, розростання сполучної тканини. Зміни функціонального стану і структури печінки є типовими для холестазу, гепатиту і цирозу. Біохімічні показники функціонального стану печінки у деяких тварин не відновлюються навіть через 6 місяців після клінічного видужання.

14. При хронічному перебізі ринопневмонії (титр гемаглютинінів за РЗГА 1:512 і вище) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200–1:800) виявляли іктеричність кон’юнктиви, виснаження, макроцитарну анемію, виражену гіпоальбумінемію у 71,4 % коней (22,4+1,6 г/л; р<0,01), розвиток холестазу (активність ГГТ становить у середньому 1,9+0,25 мккат/л проти 0,5+0,05 у здорових; р<0,001) і парен-хіматозної жовтяниці. Зміни функціонального стану і структури печінки харак-терні для хронічного перебігу гепатохолангіту. Найбільш інформативним показником діагностики патології є зростання активності ГГТ (у 100 % коней).

15. Зміни функціонального стану печінки у коней, хворих на сетаріоз, характеризуються гіпопротеїнемією і гіпоальбумінемією (р<0,001) у 100 % тварин, гіпергаммаглобулінемією (29,9+4,1 г/л проти 14,5+1,4 – у здорових; р<0,01), холебілірубінемією – частка кон’югованого білірубіну збільшується до 41,5–59,4 % від загального (у здорових коней – не більше 21,5 %), розвитком холестазу і холангіту (активність ГГТ підвищується в середньому у 8 разів, а у 38,5 % коней – у 10–15), синдромів цитолізу (активність АЛТ підвищена удвічі) і печінкової енцефалопатії (сонливість, атаксія, тастгіпоестезія).

16. Препарат “Бістим” позитивно впливає на перебіг жеребності кобил, підвищує вихід та збереження (на 23,3 %) лошат у перші місяці життя, запобігає руйнуванню цитозольної і субклітинних структур гепатоцитів у лошат, свідченням чого є стабільні показники активності індикаторних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ і ГГТ).

Публікації автора:

А. Підручники

1. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін, Д.Д.Мельничук, Л.І.Апуховська, В.Л.Галяс, В.І.Головаха, В.В.Сахнюк, В.А.Том- чук, В.А.Грищенко, М.І.Цвіліховський за ред. В.І.Левченка і В.Л.Галяса. – Біла Церква, 2002. – 400 с.

_2. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І.Левченко, В.В.Вліз-ло, І.П.Кондрахін, Й.Л.Мельник, М.О.Судаков, В.Ю.Чумаченко, В.М.Безух, Л.М.Богатко, В.І.Головаха, В.В.Лисенко, В.В.Сахнюк за ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 2004. – 608 с.

Б. Методичні рекомендації

3. Діагностика патології печінки у коней: Методичні рекомендації / В.І.Левченко, В.І.Головаха, О.Є.Галатюк. – Київ, 2003. – 27 с.

4. Біохімічні методи дослідження крові тварин / В.І.Левченко, Ю.М.Но-вожицька, В.В.Сахнюк, М.Я.Тишківський, В.І.Головаха, В.П.Москаленко, Н.В.Вовкотруб, А.В.Розумнюк, О.Ю.Голуб, Н.В.Тишківська, Л.Г.Слівінська, В.П.Фасоля. – Київ, 2004. – 105 с.

В. Список статей, опублікованих за темою дисертації

5. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип.2, ч.1.– Біла Церква, 1997. – С. 24 – 27.

6. Головаха В.І. Становлення функціонального стану печінки у лошат тракененської породи// Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип.4, ч.1.– Біла Церква, 1998. – С. 26 – 29.

7. Головаха В.І. Стан білоксинтезувальної функції печінки у конематок // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 9.– Біла Церква, 1999. – С. 36 – 40.

8. Головаха В.І., Галатюк О.Є. Стан пігментного обміну у коней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 8, ч. 1. – Біла Церква, 1999. – С. 49 – 53.

Дисертант провів лабораторні дослідження та узагальнив результати.

9. Головаха В.І. Зміни гепатобіліарної системи у коней при інфекційній ринопневмонії, лептоспірозі та стахіботріотоксикозі // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 13, ч.2. – Біла Церква, 2000. – С. 49 – 54.

10. Головаха В.І., Галатюк О.Є. Зміни гемопоезу і функціонального стану печінки у коней при інфекційному енцефаломієліті // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присв. 80-річчю зооінж. ф-ту ХЗВІ. – Вип. 6 (30), ч.2 – Харків, 2000. – С. 126 – 129.

Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження та узагальнив отримані результати.

11. Головаха В.І. Стан гепатобіліарної системи у коней при змішаній інфекції (інфекційний енцефаломієліт і лептоспіроз) // Вісник Білоцерків. держ.
аграр. ун-ту. – Вип.11. – Біла Церква, 2000. – С. 27 – 31.

12. Левченко В.І., Головаха В.І., Козій В.І. Становлення гепатобіліарної системи у новонароджених лошат // Науковий вісник НАУ.– Вип. 22.– К., 2000. – С. 189 – 192.

Дисертант проводив клінічні, морфологічні та лабораторні дослідження крові і статистичний аналіз отриманих результатів.

13. Індикаторні ферменти печінки у коней / В.І.Головаха, В.І.Левченко, О.Є.Галатюк, В.І.Козій // Наук. вісник Львів. держ. акад. вет. медицини
ім. С. З.Гжицького. – Т. 2 (2), ч.2. – Львів, 2000. – С. 46 – 48.

Дисертант провів біохімічні дослідження сироватки крові у коней.

14. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у лошат української верхової породи // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 14.– Біла Церква, 2000. – С. 170 – 173.

15. Головаха В.І. Стан вуглеводної, ліпідної та білірубіносинтезувальної функції печінки у конематок української верхової породи // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 79. – Т. 1. – Харків, 2001. – С. 89 – 95.

16. Головаха В.І., Левченко В.І. Індикаторні ферменти печінки та показники залишкового азоту в лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 16.– Біла Церква, 2001. – С. 40 – 46.

Дисертант провів біохімічні дослідження сироватки крові та аналіз одержаних результатів.

17. Головаха В.І. Ферментодіагностика гепатопатії у коней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 18. – Біла Церква, 2001. – С. 31 – 36.

18. Головаха В.І., Левченко В.І., Галатюк О.Є. Стан гепатобіліарної системи у коней при алкалоїдомікотоксикозі // Наук. вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З.Ґжицького – Т. 3 (2) .– Львів, 2001. – С. 20 – 23.

Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і їх аналіз.

19. Головаха В.І. Показники білкового обміну у конематок // Наук. праці Полтав. держ. аграр. акад. – Т. 2 (21). Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. – С. 264 – 268.

20. Головаха В.І. Інформативність деяких коагуляційних проб у коней // Науч. труды Крым. ГАУ. – Вип.71. – Симферополь, 2002. – С. 139 – 143.

21. Головаха В.І. Інформативність біохімічних показників крові для
діагностики патології печінки у конематок чистокровної верхової поро-
ди // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 80. – Харків, 2002. – С.177 – 180.

22. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у непородних коней // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присв. 150-річчю заснування ХЗВІ. – Вип. 33, ч. 2. – Харків, 2002. – С. 170 – 173.

23. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у коней-продуцентів імунних сироваток // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 77. – Харків, 2002. – С. 74 – 79.

24. Головаха В.І. Інформативність показників патології печінки при деяких захворюваннях лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 21. – Біла Церква, 2002. – С. 45 – 50.

25. Головаха В.І., Антіпов А.А. Зміни гепатобіліарної системи в коней при нематодозах // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 23. – Біла Церква, 2002. – С. 32 – 37.

Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові, аналіз одержаних результатів.

26. Функціональний стан печінки у коней при сетаріозі / В.Головаха, А.Ан-тіпов, П.Шульга, Г.Батенко // Вет. медицина України.– 2002. – № 4.– С. 22–23.

Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові та узагальнив результати.

27. Головаха В.І. Зміни еритроцитопоезу в коней // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Харків, 2003. –Вип.82 – С.170 – 174.

28. Головаха В.І. Діагностика гепатопатії у коней, хворих на ентералгію // Віс-ник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 28. – Біла Церква, 2004. – С. 49 – 56.

29. Головаха В.И., Лумьяник С.В. Функциональное состояние печени у жеребцов // Ученые записки УОВГАВМ: Витебск, 2001. – Т. 38. – С. 29–30.

Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові та узагальнив результати.

30. Головаха В.І., Ушкалов В.О., Романько М.Є. Діагностика гепатопатії у коней при хронічному гастроентериті // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 84. – Харків, 2004. – С. 232 – 235.

Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і узагальнив їх.

31. Ефективність “Бістиму” при гастроентериті у лошат / В.Ушкалов, М.Романько, В.Головаха, І.Жила і ін. // Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції: Матеріали. міжнар. наук.-практ. конф. (27–29 жовтня 2004 р.). – Ч. ІІ.– Одеса, 2004. – С. 82–87.

Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і узагальнив їх.