Анотація до роботи:

Гулега І.Є. Функціональний стан печінки і нирок у хворих з підгострою важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2002.

Дисертація присвячена обгрунтуванню доцільності й вибору найбільш оптимального варіанту інтенсивної терапії у хворих з гастродуоденальними кровотечами.

З цією метою обстежено функціональний стан печінки і нирок, кровотік в печінці у 124 прооперованих хворих з підгострою важкою крововтратою. Обстеження хворих включало загальноклінічні, біохімічні, інструментальні, статистичні методи. Вивчено влив різних варіантів інтенсивної терапії на функціональний стан печінки і нирок. Доведено, що найбільш оптимальним є ІТТ із застосуванням перфторану як компонента замісної ІТТ через усування тривалої лабораторно встановлюваної дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності в постгеморагічному періоді. Встановлено, що включення стабізолу до складу замісної ІТТ для корекції дефіциту ОЦК при підгострій важкій крововтраті доцільне через скорочення тривалості дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності в постгеморагічному періоді. Поєднання курсу ВЛОК із стандартною замісною ІТТ нераціональне у наслідок відсутності вираженої протекторної дії ВЛОК на органи. Запропоновано рекомендації, що використовуються в клінічній практиці.

^{1. Підгостра важка крововтрата до зупинки кровотечі хірургічними методами формує лабораторно встановлену дисфункцію печінки й олігуричну преренальну ниркову недостатність. Порушення кровотоку в печінці на фоні гіпоксеміїї виявляється зниженням систолічного припливу, зв'язаного з гіповолемією і пресинусоїдальним капіляроспазмом, що призводить до гіпоксичного ушкодження гепатоциту і розвитку цитолітичного синдрому. Це обумовлює порушення білковосинтетичної, пігментної, вуглеводної функцій печінки і зниження синтезу прокоагулянтів. Олігурична преренальна ниркова недостатність виявляється функціональною недостатністю переважно клубочків.}

^{2. Використання для корекції дефіциту ОЦК при підгострій важкій крововтраті стандартної замісної ІТТ із декстранами не усуває лабораторно встановленої дисфункції печінки протягом 11 діб постгеморагічного періоду і неолігуричної ниркової недостатності протягом 9 діб. Порушення кровотоку в печінці у вигляді зниження систолічного припливу і венозного відтоку, гіпоксемії пошкоджують гепатоцит, що виявляється цитолітичним синдромом, порушенням протромбінотворної і пігментної функцій печінки протягом 9 діб постгеморагічного періоду, вуглеводної – 7 діб, білковосинтетичної функції – 11 діб. Неолігурична ниркова недостатність пов'язана з порушенням функції клубочків у вигляді обмеження ультрафільтрату (зниження кліренсу креатиніну) протягом 9 діб постгеморагічного періоду і з порушенням функції канальців (збільшення екскреції і зниження реабсорбції води) протягом 7 діб.}

3. Після корекції дефіциту ОЦК із застосуванням стабізолу тривалість лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності скорочується на 2 доби. Під впливом стабізолу збільшується систолічний приплив крові до печінки без збільшення венозного застою, що сприяє усуненню цитолітичного синдрому на 3 постгеморагічну добу, відновленню білковосинтетичної і пігментної функцій печінки на 9 добу, синтезу прокоагулянтів - на 7 добу, вуглеводної функції - на 5 добу спостереження. Неолігурична ниркова недостатність характеризується переважним порушенням функції клубочків (зниження кліренсу креатиніну протягом 7 діб) і порушенням водовидільної функції канальців протягом 3 діб постгеморагічного періоду.

4. Після використання перфторану як компонента замісної ІТТ тривалість лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності скорочуються на 4 доби. Протекторна дія перфторану на гепатоцит, обумовлена нормалізацією печінкового кровотоку й усуненням гіпоксемії, що сприяє усуненню з 3 доби постгеморагічного періоду цитолітичного синдрому і нормалізації синтезу прокоагулянтів у печінці, відновленню пігментної функції печінки з 1 доби, вуглеводної, білковосинтетичної – з 7 доби спостереження. Неолігурічна ниркова недостатність супроводжується порушенням функції клубочків протягом 5 діб і функції канальців протягом 3 діб постгеморагічного періоду.

^{5. Поєднання курсу ВЛОК із стандартною замісною ІТТ не впливає на тривалість у постгеморагічному періоді лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності. Киснева недостатність гепатоциту на фоні курсу ВЛОК обумовлена ростом депонування крові в печінці внаслідок збільшення систолічного припливу до неї, а після припинення курсу - зменшенням як систолічного припливу, так і венозного відтоку. ВЛОК здійснює протекцію мітохондрій гепатоциту при недостатньому захисті клітки в цілому протягом 9 діб постгеморагічного періоду, що підтверджується динамікою цитолітичного синдрому. Це уповільнює відновлення білковосинтетичної функції печінки весь термін спостереження, нормалізує пігментну функцію з 1, а протромбінотворну і вуглеводну функції – з 7 доби спостереження. ВЛОК не впливає на тривалість неолігуричної ниркової недостатності, бо порушення функції клубочків триває 9 діб і канальців – 7 діб постгеморагічного періоду.}

^{6. Розрахунок ефективності лікувальної дії різних варіантів інтенсивної терапії в сукупності з аналізом летальності і функціонального стану печінки і нирок у постгеморагічному періоді при підгострій важкій крововтраті показав, що застосування перфторану (відсутність летальності, зниження відносного ризику смерті до 100%) чи стабізолу (летальність – 3,8%, зниження відносного ризику смерті на 56%) дають клінічно значимий ефект. Поєднання курсу ВЛОК із стандартною замісною ІТТ для корекції дефіциту ОЦК при підгострій важкій крововтраті не дає значимого клінічного ефекту (летальність - 8%, зниження відносного ризику смерті на 11%).}