1. Метою нашого дослідження було визначити систему категоріальних ситуацій ФСК можливості в класичній перській мові (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі). У роботі ми послуговувались функціонально-семантичним підходом (за О.В. Бондарком), який ґрунтується на семантичному принципі виділення мовних категорій та різнорівневості засобів їх вираження. Застосування функціонального підходу дало нам змогу розглядати модальні відношення можливості з урахуванням складної ієрархічної структури ФСП модальності, або, іншими словами, спираючись на цей підхід, ми змогли виділити і описати різнорівневі засоби категорії можливості у їх взаємодії. Також спираючись на принципи функціонального підходу, ми розглянули ці різнорівневі засоби з погляду їхніх функцій, закономірностей функціонування та зв’язків із конкретною мовленнєвою ситуацією і всім текстом, що дало змогу чіткіше виявити спеціалізацію засобів вираження можливості, а, отже, визначити систему категоріальних ситуацій можливості у класичній перській мові. 2. У дослідженні виділено дві субкатегорії можливості: об’єктивну можливість (суб’єкт здатен здійснити певну дію або ж суб’єкт має можливість здійснити певну дію) і суб’єктивну можливість (оцінка мовцем ймовірності певної модальної ситуації. Основне членування семантичної структури категорії об’єктивної можливості здійснюється за ознакою “зовнішній / внутрішній”. Інші семантичні ознаки залежні від неї. Внутрішня можливість – це такий потенційний зв’язок, який детермінується психічним та фізичними властивостями, системою поглядів і переконань, вміннями й навичками, рисами характеру суб’єкта. Зовнішня можливість – це такий потенційний зв’язок між суб’єктом та ознакою, існування якого зумовлене факторами, які знаходяться поза самим суб’єктом, наприклад, зовнішніми обставинами постійного чи тимчасового характеру, соціальними законами, законами природи. 3. Мікрополе суб’єктивної можливості включає в себе п’ять ФСГ, кожна з яких має свої засоби вираження: ФСГ сумніву (прислівники і , риторичні запитання); ФСГ оцінки доцільності події (модальний прислівник і конструкції з модальними дієсловами); ФСГ припущення ( , , ), ФСГ припущення-сподівання (, ); ФСГ застереження, сумнів з комунікативною метою (, ). Ситуацією, яка виражає ймовірність у найбільш загальному вигляді і передбачає як реалізацію, так і не реалізацію потенційної дії є ситуація припущення. Ця ситуація є центральною. Інші ситуації містять додаткові ознаки: особисте зацікавлення мовця у реалізації дії, прагнення мовця вплинути на реалізацію потенційної дії, невпевненість, бажання пом’якшити категоричність
вислову. 4. Внутрішня об’єктивна можливість представлена у таких типових ситуаціях: 1) набутої можливості, позначає здатність суб’єкта чи його вміння, яке отримане внаслідок тривалих тренувань (засоби вираження – конструкція з дієсловом і інфінітивом, з цим же дієсловом і іменником, модальні прикметники); 2) ненабутої актуальної можливості, позначає здатність чи здібність суб’єкта, якою він володіє від природи (засоби вираження – конструкція з дієсловом (виражає загальне значення можливості); конструкція з дієсловом (ненабута психологічна можливість), конструкція з дієсловом (ненабута психологічна можливість), заперечні конструкції (ненабута фізична можливість), а також модальні прикметники); 3) узуальної можливості, позначає постійну, або гіпотетичну здатність суб’єкта (речення з дієслівними формами); 4) непрямо вираженої можливості, або пасивної можливості – суб’єкт не сам виконує якусь дію, а зазнає її з боку інших суб’єктів, що виступає його характерною властивістю. 5. До зовнішньої можливості належить: 1) актуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена конкретною ситуацією можливість, для якої характерна вказівка на обставини, що зумовлюють характер дії (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами часовими формами); 2) узуальна недеонтична можливість, тобто можливість зумовлена моральними нормами; можливість, яка вказує на узагальнений характер дії, універсальний зміст (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами часовими формами); 3) актуальна деонтична можливість, тобто можливість, зумовлена волею мовця (виражається конструкціями з модальними дієсловами і заперечними формами); 4) узуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена суспільними законами (виражається конструкціями з модальними дієсловами і питальними формами). Конструкції з модальними дієсловами є основним, універсальним засобом вираження зовнішньої можливості. Питальні конструкції мають відтінок спонукання суб’єкта до дії, а заперечні конструкції мають відтінок категоричності, неможливості для суб’єкта втрутитися в існуючий стан справ У дієслівних формах значення зовнішньої можливості тісно переплетене з часовими значеннями. Результати дослідження можуть бути використані: по-перше, при читанні курсу морфології і синтаксису класичної перської мови, зокрема при читанні спецкурсу “Лінгвістичні особливості “Шагнаме” Фердоусі”; при створенні цілісної функціональної граматики класичної перської мови; по друге, у лексикографії, при укладанні словників різних типів, зокрема при укладанні тематичного словника перської мови; по-третє, у перекладознавстві при перекладі твору Фердоусі українською мовою; по-четверте, при вивченні “Шагнаме” Фердоусі, для кращого розуміння змісту твору. Що до першого. У нашій роботі ми не лише на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі узагальнили деякі граматичні правила класичної мови, а саме вживання інфінітива після модальних дієслів і прислівників; тлумачення як прислівника зі значенням суб’єктивної можливості, якщо після нього йде підрядне з’ясувальне і як дієслова зі значенням об’єктивної можливості, якщо після нього йде інфінітив тощо, а й суттєво доповнили перелік засобів, які виражають значення можливості. Так, окрім традиційних модальних дієслів як засобів вираження можливості, ми виділили заперечні конструкції, питальні конструкції, риторичні питання тощо, які в українському сходознавстві досі не вивчалися. Що до другого. У перській лексикографії основним засобом тлумачення певного слова є синоніми. Тому відмінності між значеннями засобів вираження категорії можливості, а також між окремими значеннями багатозначного слова залишаються невисвітленими. Розглянувши системно засоби вираження категорії можливості та їх функції, можна зробити висновок, що більшість одиниць цієї категорії є багатозначними. Модальні прислівники виражають різні відтінки суб’єктивної можливості: – сумніву і достовірності, – сумніву і припущення, – припущення і сподівання. У поєднанні з формою інфінітива модальні прислівники виражають усі відтінки зовнішньої можливості. Так, позначає 1) немає можливості (пройти); 2) не варто (цього робити); 3) не личить; 4) неможливо (змінити долю). Особові форми дієслів у поєднанні з інфінітивом є спеціалізованими засобами вираження конкретного відтінку внутрішньої можливості. Дієслово може у різних формах виражати і внутрішню, і зовнішню, і суб’єктивну можливість. Значення можливості, виражене заперечними і питальними конструкціями, також має бути відображене у статті на відповідний іменник чи займенник. Отже, відтінки можливості можуть стати основою для рубрикації значень конкретного прислівника, дієслова чи іншого засобу вираження можливості. Що до третього. У нашому дослідженні ми розробили механізм перекладу засобів вираження кожної категоріальної ситуації на українську мову залежно від значення цієї ситуації. Так, модальний прислівник у ситуації сумніву щодо настання певної дії ми перекладаємо як ‘навряд чи’, а у ситуації ствердження неможливості настання певної дії – ‘неможливо’. У бейті ‘Неможливо, щоб хтось був моєю, крім неї’ переклад ‘Навряд, що хтось буде моєю, окрім неї’ спотворив би зміст ситуації. Також ми пропонуємо перекладати засоби вираження ситуації припущення прислівником ‘мабуть’, а засоби вираження ситуації сподівання – прислівником ‘може’. Для розрізнення ситуації, коли здатність виконати певну дію є гіпотетичною, тобто постійною властивістю суб’єкта, яку він не має наміру реалізовувати, і ситуації, коли здатність суб’єкта виконати дію є реальною, або актуальною, ми пропонуємо перекладати засоби вираження першої модальним дієсловом ‘здатен’ + інфінітив, другої –добирати якомога точніший еквівалент, враховуючи додаткове значення кожного елемента. Засоби вираження деонтичної актуальної можливості українською краще перекладати прислівниками ‘не варто, не можна’, деонтичної узуальної можливості – ‘не личить’, для розрізнення значень недеонтичної узуальної і актуальної можливості рекомендуємо перекладати речення першого типу реченнями з інфінітивними формами, другого – реченнями з модальним модифікатором ‘можливо/неможливо’. Що до четвертого. Уживання конструкцій зі значенням внутрішньої можливості підтверджує відсутність індивідуальних рис героїв у “Шагнаме”. У тексті не описано жодного індивідуального вміння чи індивідуальної здібності. Фактично всі позитивні якості героя зводяться лише до здатності здолати супротивника. І навіть інформація про військову майстерність є загальною: він такий сильний, що ніхто його не здолає. Якщо відірвати цитату, яка характеризує потенційну здатність субєкта від контексту, неможливо навіть визначити, туранець він, чи іранець. Ситуація зовнішньої можливості у творі також досить стандартизована. Основними є конструкції, які містять мораль твору. Вони стосуються, по-перше, неможливості людини змінити свою долю, по-друге, необхідності жити за ідеалами добра і справедливості. Серед інших типів зовнішньої можливості звертає увагу ситуація “неможливо пройти” як основа ситуативно обумовленої можливості і ситуація возвеличення шахської влади як основа деонтичної можливості. Отже, у дисертаційній роботі вперше в українському мовознавстві подано комплексний всебічний опис ФСК можливості з урахуванням різноманітних мовних засобів вираження цієї модальної категорії на матеріалі класичної перської мови; встановлено взаємозв’язок цих засобів, їх ієрархію та місце в структурі категорії можливості; здійснено класифікацію засобів вираження досліджуваної категорії за семантичним принципом, за ситуаціями, у яких вони вживаються в тексті; виявлено особливості функціонування цих засобів у художньому тексті. |
