У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні лінгвокультурологічних особливостей утворення ФОТК у німецькій мові, в установленні системного характеру культурологічного компонента значення фразеологізмів, його взаємодії з іншими компонентами семантичної структури номінативних одиниць, а також у визначенні способів і механізмів відтворення, збереження та передачі культурної інформації у фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом. Використання лінгвокультурологічного підходу до вивчення проблем національно-культурної семантики мовних одиниць дало підставу для спростування тверджень про повну асемантичність власних назв, що дозволило детальніше дослідити семантичну структуру топонімів як особливих лінгвокультурних знаків, проаналізувати можливості її перебудови під впливом культурних конотацій, а також визначити провідну роль топонімічного компонента в передачі культурної інформації при створенні фразеологізмів. Топонім – це особливий лінгвокультурний знак, в якому знання про слово перетинається зі знанням про іменований географічний об’єкт як експонент матеріальної культури суспільства. Семантична структура топонімів організована як набір інтегральних, диференційних та індивідуальних сем, об’єднаних в інформаційні блоки: денотативний, граматичний, функціонально-стилістичний, етимологічний, культурологічний, емотивний, перифрастичний (мотиваційно-образний). Джерелом формування індивідуальних сем топоніма є різноманітна культурна інформація та конотації, пов’язані з географічною назвою. Актуалізація культурологічного й емотивного блоків є передумовою для перебудови семантичної структури топоніма й відповідно до зміни його функції індивідуалізуючої ідентифікації на характеризуючу, що зумовлює семантичне та функціональне зближення топоніма з загальною назвою. Утворення німецьких ФОТК у ході первинного фразотвору відбувається лексико-семантичним, фонетичним і лексико-граматичним шляхами. Найпродуктивнішим мовним механізмом первинного фразотвору є переосмислення слів і синтаксичних конструкцій через установлення нових видів логіко-семантичних відношень між ними, в результаті чого індивідуальні семи переходять в основні. Базою для переосмислення виступає культурна інформація й конотації, які, зазнавши з боку суспільства емотивної оцінки, закріплюються в семантичній структурі ФОТК у вигляді індивідуальних сем. Провідну роль у передачі культурної інформації у фразеологізмах німецької мови відіграє топонімічний компонент. Особливістю запозичення фразеологізмів із топонімічним компонентом у німецькій мові є повне перенесення семантичної структури вихідних ФО з мови-донора у мову-реципієнт. Подальша асиміляція запозичених одиниць відбувається за законами мови-реципієнта. Аналіз структурних і семантичних видозмін фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом уможливив висновок про змінний характер культурологічного компонента значення, який залежить від мовних механізмів змін і від позамовних чинників. Мовними механізмами є семантичні зміни, модифікація форми на фоні стабільного змісту, а також структурні та семантичні видозміни. Семантичні зміни ФОТК відбуваються в результаті розширення або звуження значення, зміни ступеня метафоричного переосмислення внаслідок затемнення вихідного образу, в результаті розширення лексико-семантичної та синтаксичної сполучуваності ФОТК з іншими одиницями або через зміну функціонально-стилістичної належності. Модифікація форми виявляється для ФОТК у структурному варіюванні: варіюванні означеного й неозначеного артиклів, однини і множини іменників, часових форм дієслова й у варіюванні порядку слів. Структурні й семантичні видозміни полягають у заміні лексичних і граматичних компонентів, їхньому скороченні, додаванні нових елементів та поєднанні кількох ФОТК. Лексикалізація ґрунтується на слівному характері топонімічного компонента, який при досягненні семантичної автономності починає функціонувати як переосмислена одиниця вільного вжитку. Фразеологізм і новоутворена лексема співіснують паралельно як твірна та похідна одиниці. Зміни культурологічного компонента ФОТК виявляються у втраті культурних асоціацій з вихідним топонімом, а отже з вихідним образом ФОТК, в оновленні або зміні образу через заміну топонімічного компонента, у створені нових відтінків значення через імпліцитні культурні конотації доданих компонентів твірних ФОТК. Виконане дослідження має перспективи подальшого розвитку. Перспективним вбачається лінгвокультурологічний аналіз досліджуваних одиниць у текстах різних жанрів і розробка принципів лексикографічної репрезентації культурологічного компонента значення фразеологічних одиниць німецької мови з топонімічним компонентом. Доцільним є також вивчення лінгвокультурологічного аспекту ФОТК в інших мовах та зіставний аналіз одержаних результатів. |