У дисертації наведені теоретичні узагальнення існуючих уявлень про творчі процеси і запропоновано нове розв’язання проблеми реалізації художнього задуму від первісних ескізів через уточнення і корекцію музичних образів до остаточної актуалізації (на конкретному музичному матеріалі). По-перше, художній задум доцільно розглядати як ключовий момент творчого процесу, де конкретно-історична реальність перетворюється на художню реальність твору. По-друге, розглянуті в такому аспекті п’ять партит Кармінського, що генетично пов’язані з музикою незавершеного балету, виявляють концепційну цілісність і можуть бути потрактовані як самостійний макроцикл. Їх задум визрівав наче "метелик" у "коконі" сценічного проекту. По-третє, виявлені чинники, що єднають п’ять партит у макроцикл. А саме: - наявність наскрізних лейтутворень різного рівня (інтонаційні, жанрові, різноманітні форми ostinato та політональні нашарування); - тенденції до жанрового синтезу (так, наприклад, Мадригал виявляє хоральні риси; токатність пронизує Концертино, Прелюдію, Бурлеску № 1, Risoluto; Багатель збагачується капричіозністю; Бурлеска № 2 несе вальсові ознаки, а Pietoso являє собою поєднання Lamento та елегії); - концептуальна єдність, спрямована на відтворення образу сучасної людини з розірваною свідомістю, яка, з одного боку, покликана діяти, з іншого – приречена шкодувати за вчинками, які викликають відчуття непоправних втрат; - музичній драматургії партит притаманні жанрові особливості новелет. По-четверте, хоч первинна ідея Кармінського змінилася до невпізнання, дослідження дає підстави стверджувати, що виник єдино можливий результат, вільний від попередньої літературної основи. По-п’яте, вивчення процесу роботи Кармінського над творами дозволяє виявити природу його композиторської індивідуальності, що полягає у певній літературоцентричності. Для втілення своїх художніх ідей йому спочатку необхідно було їх вербальне визначення. Він сприймав музику як слово, і в цьому був типологічно близький до романтиків. По-шосте, проблема завершення балету "Рембрандт", який безумовно є важливим фактом історії українського мистецтва, залишається невирішеною. Репрезентуючи дух свого часу, "Рембрандт" несе в собі багато цікавих та оригінальних ідей, які і в наш час не втратили своєї актуальності. Український балет поки що не має аналогів у вирішенні запропонованої Кармінським глобальної проблематики – зображенні митця і часу в узагальненому вигляді. Таким чином, первісним поштовхом було внутрішнє бажання сформулювати для себе власну концепцію людини. У даному випадку фігура Рембрандта стала своєрідною моделлю, саме для цього і був потрібен сюжет Кедрина. Віршована драма була використана композитором ніби своєрідне "риштування", яке було зняте після завершення "будівництва". Ретельно приховане балетне минуле остаточної версії проступало лише у певній специфіці музичного вислову. Сюжет "Рембрандта" допоміг композитору відтворити у музиці партит не конкретну особистість, навіть такого масштабу, як Рембрандт, а усвідомити у горизонті ХХ століття універсальну проблему сучасної людини. |