У Висновках формулюються підсумки дослідження. Такі «вільні жанри», як парафрази, транскрипції, фантазії, капричіо та інші, в першій половині XIX століття становлять сферу міжнаціонального культурного обміну доби романтизму, а фортепіанна творчість М. Глінки виявляється одним з рівноцінних «голосів» у європейському культурному діалозі. Фортепіанні парафрази Глінки – жанр, який, з одного боку, відкриває можливості експериментування, з іншого – якнайповніше демонструє шлях його стильової еволюції протягом чверті століття, хронологічно збігаючись, у свою чергу, з найпродуктивнішими роками творчої біографії композитора.
Найважливіші для російського мистецтва образні сфери спочатку формуються і отримують адекватне музичне вираження саме в жанрі глінкінського фортепіанного парафразу, який водночас стає для Глінки засобом адаптації нової інтонаційності до російського стилю.
М.І. Глінка першим із російських композиторів почав новий інтенсивний етап міжнаціонального культурного діалогу в професійному музичному мистецтві романтичної епохи, ввів у російську музику нові смисло-образи, співзвучні загальноєвропейській культурі. При цьому в кожному новому культурному просторі він незмінно відчував себе європейцем, завжди залишаючись російським музикантом і російським композитором. Екстравертні людські якості М. Глінки – його здатність до осягання «чужих мов», його природний космополітизм та відкритість до діалогу і розуміння, його цікавість до чужих країв, що була актуальною протягом всього життя і викликала пристрасть до подорожей, нарешті, його унікальне вміння по-новому зрозуміти своє – той ґрунт, на якому виникає можливість міжкультурного спілкування. Фортепіанні, камерно-вокальні мініатюри та парафрази – жанри, до яких Глінка звертався протягом усієї творчої біографії, відображають механізми і шляхи стильової еволюції, стаючи етапними у формуванні та функціонуванні його індивідуального стилю. Образні сфери глінкінської творчості, що складаються в музичній культурі переважно виходячи з сутності романтичних уявлень і, отже, ведуть свій початок з естетичного, духовного, повсякденного життя, – динамічні компоненти стилю – продовжують своє існування в творчості П. Чайковського, А. Рубінштейна, С. Рахманінова та інших російських митців.
|