Анотація до роботи:

Кривенда В.Ю. Форми і методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2009.

Дисертація присвячена аналізу форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах, їх відповідності Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина під час охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

В роботі досліджено сутність таких понять, як «громадський порядок», «особиста безпека», «громадська безпека» як об’єктів правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки, а також розкрито зміст їх «забезпечення» та «охорони».

На основі дослідження правової природи, ознак та різновидів форм адміністративної діяльності міліції громадської безпеки визначено основні шляхи їх удосконалення. Проаналізовано особливості застосування окремих методів діяльності міліції громадської безпеки в умовах євроінтеграції. Розроблено пропозиції, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики реалізації форм та методів діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні форм і методів адміністративної діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах, їх відповідності Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина під час охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Відповідно до поставлених завдань, в дисертації зроблено наступні висновки:

1. Громадський порядок – це врегульована правовими та іншими неправовими нормами (нормами моралі, релігії, звичаями, традиціями тощо) система вольових суспільних відносин, що виникають і розвиваються переважно в громадських місцях і спрямовані на забезпечення особистої та громадської безпеки, охорону життя, здоров’я, честі та гідності громадян, охорону власності, забезпечення належних умов для функціонування підприємств, установ і організацій, для праці та відпочинку громадян, а також охорону інтересів суспільства та держави від злочинних та інших протиправних посягань.

2. Особиста безпека – це стан захищеності кожної особи від протиправних посягань на її життя, здоров’я, права та свободи, честь і гідність, особисту недоторканість тощо.

3. Громадська безпека – це система суспільних відносин, урегульованих правовими та технічно-юридичними нормами, яка склалася у зв’язку з діяльністю державних органів і громадських організацій щодо попередження, припинення та ліквідації негативного впливу джерел підвищеної небезпеки та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на особисту безпеку громадян, реалізацію її прав, свобод і соціально-значимих потреб, безпеку суспільства та розвиток його матеріальних і духовних цінностей, а також безпеку держави, збереження її територіальної цілісності, суверенітету та конституційного ладу.

4. Міліція громадської безпеки – це організаційно-функціональне об’єднання взаємопов’язаних служб і підрозділів, основною метою діяльності яких є забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань.

5. З метою усунення недоліків у правовому регулюванні діяльності міліції громадської безпеки необхідно: приймати правові акти в сфері діяльності підрозділів міліції громадської безпеки лише за умови глибокого вивчення існуючих суспільних відносин, перспектив їх розвитку та зміни; враховувати положення міжнародних стандартів і позитивний світовий досвід; здійснювати глибокі теоретичні дослідження сфери регулювання, а також проводити експертний аналіз законопроектів та їх громадську оцінку; розширити сферу законодавчого регулювання діяльності підрозділів міліції громадської безпеки; підвищити чіткість норм закону, їх конкретизацію та деталізацію з метою унеможливлення двозначного трактування; закріпити дієвий механізм їх реалізації; приймати відомчі правові акти в сфері діяльності підрозділів міліції громадської безпеки лише після всебічного дослідження вже існуючих у цій сфері правових норм; активізувати процес кодифікації та систематизації відомчого нормативного матеріалу в зазначеній сфері; розробити цілісну, спрямовану на перспективу, концепцію відомчої нормотворчості.

6. З метою удосконалення відомчої нормотворчості міліції громадської безпеки необхідно: чітко закріпити права керівника групи з підготовки проекту правового акту; чітко закріпити зміст плану підготовки проекту правового акту; переглянути та більш чітко закріпити в законодавстві вимоги до форми та змісту правових актів міліції громадської безпеки; активізувати пошук оптимальних прийомів і засобів юридичної техніки, а також використання передових засобів обробки текстів правових актів; законодавчо закріпити вичерпний перелік видів правових актів, видання яких відноситься до компетенції міліції громадської безпеки; чітко закріпити строки обов’язкового візування проекту усіма зацікавленими відомствами, порядок направлення зауважень і пропозицій до проекту, а також порядок захисту прав зацікавлених осіб у випадку неврахування поданих пропозицій.

7. Реально покращити взаємодію підрозділів міліції громадської безпеки з іншими державними органами та громадськими організаціями можливо за наступних умов: удосконалення правового регулювання взаємодії, що передбачає закріплення в єдиному правовому акті всіх можливих форм взаємодії, їх цільового призначення та суб’єктного складу; закріплення єдиного правового регулювання порядку взаємодії як для органів внутрішніх справ, так і для державних органів та громадських формувань; створення та забезпечення належного функціонування надійної системи інформаційного забезпечення взаємодіючих суб’єктів; встановлення адміністративної відповідальності за порушення обов’язків у сфері забезпечення взаємодії; організації вивчення та розповсюдження передового досвіду взаємодії тощо.

8. До основних напрямів удосконалення матеріально-технічного забезпечення працівників міліції громадської безпеки слід віднести: встановлення на площах і вулицях великих міст камер відео спостереження; забезпечення автотранспортом, новітньою технікою; обладнання патрульних машин системою супутникового відео спостереження, фото- та відеотехнікою; встановлення в чергових частинах моніторів з електронними картами території обслуговування, на яких відображаються місця перебування нарядів, що дає змогу чітко скоординувати їхні дії та значно скоротити час реагування на зміни в оперативній обстановці; збільшення кількості патрулів на мотоциклах, мопедах, велосипедах і конях під час охорони правопорядку в місцях масового відпочинку громадян, лісопаркових, пляжних, курортних зонах, тобто в місцевості, де рух інших видів патрульних засобів ускладнено.

9. До основних напрямів удосконалення правового регулювання застосування адміністративно-запобіжних заходів міліцією громадської безпеки слід віднести: а) розробку та прийняття нових нормативних актів у сфері профілактики правопорушень; б) зміну та доповнення правових актів з метою удосконалення вже закріплених запобіжних заходів. Зокрема: 1) в Законі України «Про міліцію» необхідно закріпити вичерпний перелік підстав зупинки транспортних засобів; 2) КУпАП повинен регулювати лише порядок проведення огляду, як адміністративно-припиняючого заходу, а всі інші випадки застосування огляду мають бути врегульовані іншими актами.

10. З метою удосконалення застосування міліцією громадської безпеки заходів адміністративного припинення необхідно: у ст. 259 КУпАП передбачити додаткову підставу адміністративного доставлення – забезпечення притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності; в ст. 259 КУпАП чітко визначити максимальні строки адміністративного доставлення; в ст. 262 КУпАП закріпити положення про те, що працівники міліції громадської безпеки можуть проводити адміністративне затримання особи при вчиненні нею будь-яких правопорушень, складання протоколів по яких відносяться до їх юрисдикції; в законодавчому порядку врегулювати питання відшкодування шкоди, яка була заподіяна особі незаконним адміністративним затриманням і доставленням; доповнити ст. 264 КУпАП положенням такого змісту: «Понятим може бути незаінтересовані у справі особи. Поняті, присутні при проведенні огляду, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям».

11. З метою удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності підрозділів міліції громадської безпеки необхідно: виключити з їх підвідомчості повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення у сферах, на які не розповсюджується їх компетенція (зокрема, за ст. 164-1 КУпАП); виключити з КУпАП п. 3 ч. 1 ст. 255 і передати право на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 51, 132 та 179 від власника підприємства, установи організації або уповноваженого ним органу в повну підвідомчість органів внутрішніх справ; розширити адміністративно-юрисдикційні повноваження працівників окремих підрозділів міліції громадської безпеки відносно тих категорій справ, розгляд яких безпосередньо впливає на ефективність їх діяльності; позбавити дільничних інспекторів міліції права розглядати справи, передбачені ст. 177, а також ч. 1 та ч. 2 ст. 178 КУпАП.

Публікації автора:

1. Кривенда В. Ю. Проблеми протидії правопорушенням дільничним інспектором міліції / В. Ю. Кривенда // Держава та право. – 2004. – № 26. – С. 246–253.

2. Кривенда В. Ю. Види та зміст адміністративно-правових засобів примусу, що застосовуються у діяльності міліції / В. Ю. Кривенда // Міліція України. Науково-практичний збірник. - 2004. - № 30. - С. 17–21.

3. Кривенда В. Ю. Заходи спеціального призначення в системі заходів адміністративного припинення, що застосовуються міліцією / В. Ю. Кривенда // Міліція України. Науково-практичний збірник. - 2004. - № 32. - С. 8–12.

4. Кивенда В. Ю. Адміністративний примус як метод діяльності міліції громадської безпеки / В. Ю. Кривенда // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2005. - № 2. - С. 327–332.

5. Кивенда В. Ю. Забезпечення економічної безпеки заходами адміністративного примусу / В. Ю. Кривенда // Право і суспільство. Науковий журнал. – 2007. - № 2. – С. 125–129.

6. Кивенда В. Ю. Форми діяльності ОВС / В. Ю. Кривенда // Право і суспільство. Науковий журнал. – 2008. - № 1. – С. 72–79.

7. Кривенда В. Ю. Засоби адміністративного примусу в діяльності міліції: матеріали науково-практичної конференції [«Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України»] (Київ, 12-13 травня 2004 року). – Київ : Київський національний університет внутрішніх справ, 2004. – С. 275–277.

8. Кривенда В. Ю. Взаємодія міліції з населенням: шляхи удосконалення : матеріали науково-практичної конференції [«Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства»] (Київ, 22-23 квітня 2005 року). – Київ : Київський національний університет внутрішніх справ, 2005. – С. 324–326.