У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано нове для російської мови явище, яке перебуває в стадії формування. Результати дослідження дають підстави констатувати: 1. В останні десятиріччя спостерігається активне уживання субстандартної лексики, зокрема певного набору сленгових одиниць носіями мови – представниками різноманітних соціальних груп. Сленгізація мови, що невпинно зростає, підтверджується даними тлумачних словників російської мови, які почали спорадично відображати цей процес, а також текстами друкованих та інших ЗМІ. В сучасній російській мові формується нове явище – загальний сленг. 2. Аналіз матеріалу (записів спонтанного усного мовлення, газетних текстів, мови теле- і радіопрограм) засвідчив, що одиниці загального сленгу характеризуються такими ознаками: відносна стабільність для певного періоду часу; широка вживаність і загальновідомість; використання – для вираження оцінок і емоцій – носіями мови незалежно від віку, виду діяльності, соціального стану. 3. При ідентифікації одиниць загального сленгу з метою включення їх до тлумачних та спеціальних словників необхідно керуватися чіткими критеріями відбору. Критерії, що існують нині, підлягають справедливій критиці і мають бути уточнені з ураховуванням частотності вживання сленгізмів, розширенням матеріалів словарної картотеки за рахунок фіксації сленгової лексики, насамперед в усному мовленні, на радіо, телебаченні, у побутовому вживанні. У процесі дослідження зроблено висновок про те, що основою виділення одиниць загального сленгу можуть стати такі ознаки: 1) втрата сленговою одиницею корпоративності – закріпленості за мовною практикою окремих соціальних груп; 2) широке вживання слова в мовленні представників різних соціальних груп, особливо освічених носіїв літературної мови; 3) використання сленгової одиниці за межами „своєї”, первинної функціональної сфери; 4) активізація сленгізму в масмедійній комунікації; 5) перевага експресивно-емотивного змісту в структурі лексичного значення, першорядність експресивної функції (використання сленгової одиниці як засобу експресивізації мовлення і вираження оцінок й емоцій, а також як елемента мовної гри); 6) належність слова або виразу до „модних” одиниць; 7) залучення сленгізму в словотворчі процеси, поява похідних слів, не зафіксованих у соціолектах-джерелах; 8) семантична трансформація сленгізму в літературній мові. Обов'язковими критеріями для визначення меж загального сленгу, а отже, й відбору його одиниць для лексикографічної фіксації слід визнати перші п’ять. Ознаки 6), 7) і 8) свідчать про високий ступінь засвоєння сленгізму в загальному вживанні. 4. У результаті аналізу слів, зафіксованих в ТСРЗЖ, а також одиниць картотеки, зібраної нами в ході дослідження відповідно до розроблених критеріїв загального сленгу було з’ясовано, що вказаним критеріям відповідають 300 лексичних одиниць. Це становить лише дві третини лексики, ідентифікованої авторами ТСРЗЖ як „загальний жаргон”. 5. Певна частина лексики, зафіксованої нами в 2000 – 2006 роках (бабло, безнал, вестись на что-л., грузить, дерибан, дерибанить, заморочка, кидалово, козырный, крайний, крышевать, лохотрон, мобильник, навороченный, напряг, откат, отходняк, подняться на чём-л., подсадить кого-л. на что-л., подсесть, понятия, попасть, прикольный, прогнуться, продвинутый, разводить, разрулить, расклад, фишка, шара), відсутня в ТСРЗЖ (1999 року видання), що може свідчити зокрема про динаміку розвитку системи російського загального сленгу. Основними джерелами поповнення загального сленгу виступають молодіжний сленг та арго злочинців. 6. Продуктивність певних словотворчих моделей одиниць загального сленгу (використання специфічних суфіксів, метафоризація, семантична компресія) зумовлена специфікою сленгового словотвору – реалізацією експресивної функції, відбиттям різних відтінків конотацій, економією мовленнєвих зусиль. 7. Поширенню сленгової лексики, її переходу в розряд загального сленгу сприяють, насамперед, засоби масової комунікації, реклама, масова культура. Залучення носіїв мови різного віку та соціального стану до використання сленгу відбувається шляхом внутрішньосімейної комунікації (вплив молодших членів родини на мову старшого покоління) і побутового міського спілкування. Отже, результати дослідження засвідчують, що в сучасній російській мові формується нове явище – загальний сленг, який перебуває на межі просторіччя й загальнолітературної мови і частина одиниць якого з часом може набути статусу літературної норми. |
