1. Теоретичний аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу розкрити сутність поняття “формування умінь і навичок здорового способу життя” як категорії теорії та методики виховання, встановити співвідношення понять “формування”, “уміння” і навички”, “здоровий спосіб життя”. Вивчення стану проблеми в теорії і практиці засвідчив її актуальність і показав, що особливої уваги потребують дослідження проблеми формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкової ланки, які виховуються в закладах інтернатного типу. Успішність цього процесу забезпечується створенням низки педагогічних умов, розвитком мотиваційної, когнітивної та поведінково-діяльнісної сфери вихованців на уроках та у повсякденній здоров’язберігаючий життєдіяльності. 2. Дослідження сутності і особливостей формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів школи-інтернату показало, що значну роль у цьому процесі відіграють як об’єктивні (специфіка закладів інтернатного типу, соціальні та вікові особливості їх вихованців), так і суб’єктивні фактори: потреба дитини бути здоровою, знання про способи підтримки власного здоров’я, готовність і здатність застосовувати ці знання на практиці. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено, що ефективним напрямом формування умінь і навичок здорового способу життя є впровадження в практику роботи шкіл-інтернатів моделі, яка дала змогу створити цілісну систему педагогічних впливів на всі компоненти формування умінь і навичок здорового способу життя вихованців молодшого шкільного віку. 3. Встановлено, що основними компонентами сформованості вмінь і навичок здорового способу життя є: мотиваційний (інтерес і потреба власного здоров’я та оволодіння уміннями і навичками здорового способу життя); когнітивний, що включає наявність знань про здоров’я та способи його збереження; поведінково-діяльнісний (включає наявність досвіду застосування отриманих умінь і навичок на практиці). За означеними компонентами обґрунтовано рівні сформованості вмінь і навичок здорового способу життя: високий, середній та низький. 4. У процесі формувального експерименту встановлено, що оптимальними умовами ефективності формування умінь і навичок здорового способу життя в учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів є: моделювання системи навчально-виховної роботи, спрямованої на формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя; спеціальна підготовка вчителів і вихователів, підвищення рівня їхньої валеологічної, медичної, психологічної культури та фахової майстерності; використання можливостей навчальних предметів для формування валеологічних переконань, знань та умінь; включення кожного учня у різноманітну позаурочну валеологічну діяльність, спрямовану на формування сталих умінь і навичок здорового способу життя; досягнення взаємодії вчителів і вихователів з привчання дітей до повсякденного виконання вимог здорового способу життя, наступність у валеологічній діяльності педагогів і учнів. 5. Доведено, що з метою формування знань і умінь здорового способу життя в учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів необхідно використовувати можливості всіх навчальних предметів, насамперед – валеологічного спрямування. Серед різноманітних форм і методів навчання найрезультативнішими виявилися інтерактивні (рольові ігри, психологічні ігри і вправи, роботи в парах або малих групах, обговорення ситуацій тощо). Активізації освітньої діяльності учнів на уроках з “Основ здоров’я” сприяли дидактичні матеріали та зошити-посібники. Формування умінь і навичок у сфері фізичного здоров’я успішно відбувалося на уроках з предметів “Фізична культура” та “Основи здоров’я”. Проведення під час уроків та перерв фізкультхвилинок, фізкультпауз, розминок сприяло психологічному розвантаженню учнів, створенню гарного настрою, формуванню вмінь підтримувати працездатність організму. 6. Встановлено, що в умовах школи-інтернату закріплення набутих на уроках знань і вмінь здорового способу життя відбувається завдяки участі у валеологічних справах та дотримання режиму дня. Серед видів позаурочної валеологічної роботи найбільш успішними були фізкультурно-оздоровча (години здоров’я, спортивні змагання і свята, заняття в спортивних секціях і гуртках тощо), ігрова та клубна (об’єднання “Здоров’ятко”). Підвищенню інтересу учнів до здорового способу життя, зниженню втомлюваності під час навчальних занять і самопідготовки, покращенню фізичного і психічного здоров’я сприяло запровадження в навчально-виховний процес здоров’язберігаючих технологій. Успішне формування в молодших школярів умінь і навичок здорового способу життя відбулося завдяки використанню одночасно різних видів таких технологій. 7. Позитивні результати експерименту підтвердилися кількісним та якісним аналізом проведеної роботи. Дотримання запропонованих спеціальних педагогічних умов та застосування доцільних форм і методів сприяло підвищенню рівнів сформованості здорового способу життя молодших школярів. Про це свідчать отримані дані: на початку експерименту високий рівень сформованості вмінь і навичок здорового способу життя було зафіксовано у 19,2% учнів експериментальних класів, натомість на кінець експерименту цей показник зріс до 35,0%. В контрольних класах ці дані становили відповідно 20,2% і 23,8%. В той же час низький рівень сформованості умінь і навичок здорового способу життя зменшився на 17,6%, а в контрольних класах лише на 5,1%. Дані медичних обстежень засвідчили, що сформовані в учнів уміння і навички здорового способу життя позитивно вплинули на стан їхнього здоров’я. 8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого вивчення і розвитку потребують такі питання: особливості особистісно орієнтованого підходу до формування умінь і навичок, що зберігають і зміцнюють здоров’я, зміст, форми і методи формування здоров’язберігаючих умінь і навичок в учнів різних вікових груп закладів інтернатного типу, використання можливостей суспільно-корисної праці у закріпленні вмінь і навичок здорового способу життя. |
