У дисертації вперше здійснено теоретичне узагальнення і представлено експериментальне вивчення наукової проблеми, сутність якої полягає в обґрунтуванні й розкритті педагогічних умов оптимізації формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю. 1. Проведене дослідження та теоретичний аналіз засвідчили, що проблема формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю є актуальною, однак недостатньо розробленою в педагогічній теорії і практиці. Важливість формування ціннісного ставлення до світу яскраво підтверджується розвитком аксіологічної науки. Ціннісне ставлення являє собою одне з найважливіших утворень у свідомості й самосвідомості індивіда, воно зумовлює низку його сутнісних характеристик, які насамперед залежать від змісту наявної системи цінностей, а також представленої у ній спрямованості й аксіологічної вагомості. Вивчення філософської і психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу встановити взаємозв’язок між поняттями «цінність», «ставлення», «ціннісне ставлення» та виділити компоненти ціннісного ставлення особистості (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний). Це стало підґрунтям для розширення та уточнення сутності поняття «ціннісне ставлення до рідного краю» в контексті його формування у дітей молодшого шкільного віку. 2. З’ясовано, що формування у дітей молодшого шкільного віку ціннісного ставлення до рідного краю є можливим. У цьому віці розвивається здатність до супідрядності мотивів, усвідомлення сприйняття ціннісних орієнтацій. Це виражається у ставленні до людей, природи, традицій краю, розумінні ними моральних цінностей. З позиції врахування особливостей дітей молодшого шкільного віку ціннісне ставлення до рідного краю розглядається нами як інтегративна особистісна якість, яка виявляється в моральному, інтелектуально-ціннісному та вчинковому ставленні молодшого школяра до природного та соціального оточення, в якому він проживає, його культурно-духовної спадщини, історичного минулого та етнічної своєрідності. 3. Відповідно до визначених нами критеріїв (когнітивний, емоційно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний) і показників, у ході констатувального експерименту виявлено певні рівні сформованості ціннісного ставлення до рідного краю молодших школярів. У більшості школярів переважає середній рівень сформованості ціннісного ставлення до рідного краю та емоційно-ціннісний компонент даного конструкту. Отже, процес формування ціннісного ставлення до рідного краю у молодших школярів потребує системного, цілеспрямованого впливу з боку вчителя і батьків. 4. Проведене дослідження підтвердило припущення, що оптимізувати процес формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю можливо за умов: – інтегрування краєзнавчого матеріалу в зміст початкової освіти; – урізноманітнення форм, методів, прийомів, засобів навчально-виховного процесу; – здійснення цілісного підходу до урочної та позаурочної навчально-виховної роботи з молодшими школярами; – методичної готовності вчителів початкових класів до краєзнавчої роботи. Розроблено і представлено систему роботи вчителя (інтегровані уроки, виховні заходи, організація гуртків краєзнавчого спрямування, методичний інструментарій, практикуми для батьків та ін.), які оптимізують процес формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю. Визначено показники методичної готовності вчителів до оптимізації процесу формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю: – теоретична обізнаність учителів з краєзнавчими аспектами рідного краю (еколого-природознавчим, архітектурно-історичним та літературно-мистецтвознавчим); – володіння формами, методами, прийомами та засобами здійснення навчально-виховного процесу на краєзнавчій основі; – забезпечення співпраці вчителя і сім’ї щодо формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю; – набуття педагогічного досвіду в системі неперервної освіти (на етапі навчання у ВНЗ та післядипломної освіти). 5. Охарактеризовано динаміку змін у ставленні дітей до рідного краю, що виявляється в зростанні показників сформованості ціннісного ставлення до рідного краю в експериментальних групах з високим рівнем (когнітивний компонент – на 19,38% , емоційно-ціннісний – на 12,57%, поведінково-діяльнісний – на 16%) та зменшенні показників з низьким (когнітивний компонент – на 7,2%, емоційно-ціннісний – на 6,93%, поведінково-діяльнісний – на 12,67%) та середнім рівнями (когнітивний компонент – на 14,02%, емоційно-ціннісний – на 5,63%, поведінково-діяльнісний – на 3,34%). Усі зміни, що відбулися в експериментальних групах, є статистично значущими та свідчать про ефективність розробленої методики формування досліджуваного ставлення. Доведено, що робота за розробленою методикою сприяє збагаченню знань дітей про рідний край і його ціннісних надбань, усвідомленню та розумінню ними зв’язків, що існують між знаннями про рідний край та ставленням до нього; формуванню мотивації ціннісного ставлення до рідного краю, краєзнавчо доцільної поведінки. Узагальнення і порівняння відповідних емпіричних даних, отриманих у констатувальному та формувальному експериментах, засвідчує, що запропонована модель та визначені педагогічні умови оптимізації процесу формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю є ефективними й підтверджують припущення дисертаційної роботи. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розв’язання досліджуваної проблеми. Перспективами подальшого дослідження є вивчення наступності у формуванні ціннісного ставлення до рідного краю між початковою і середньою ланками освіти та співпраці початкової школи з позашкільними виховними закладами щодо формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю. | 