У дисертації по-новому вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в комплексному підході до формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, та розроблено науково-прикладні технології й методи, які забезпечують теоретичне і практичне використання отриманих наукових результатів. За допомогою цих результатів підтверджено, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, методологія правильна, гіпотеза підтвердилась, покладена в основу дослідження наукова і громадянська позиція автора себе виправдала. На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки і пропозиції. 1. Проаналізовано наукові джерела й досліджено історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління. Проведене дослідження, насамперед аналіз джерельної бази, дає змогу стверджувати, що політична аналітика є одним із найдавніших видів професійної діяльності, пов’язаних із виникненням та розвитком держави. Від найдавніших часів до початку ХІХ ст., коли розпочався бурхливий розвиток сучасної демократії, політична аналітика застосовувалася, передусім, як інструмент державного управління, покликаний сприяти збереженню та примноженню державної влади. В процесі своєї наукової еволюції політична аналітика набуває ознак міждисциплінарного знання й виокремлюється як галузь теоретичної і прикладної діяльності. У дисертаційному дослідженні не ставилося завдання проаналізувати весь комплекс еволюції політичної науки, охопити якомога більше коло авторів. Головною метою в даному разі було виявлення характерних ознак розвитку політичної аналітики на основі аналізу конкретних наукових джерел, характерних для того чи іншого її періоду. Зокрема з’ясовано, що від періоду становлення перших державних утворень і до часу, коли демократія набула сучасного вигляду й поширилася як форма правління в більшості розвинених держав, політична аналітика виконувала здебільшого функції теоретико-прикладного супроводу процесів державного управління. Електоральна політична аналітика зароджується як окрема галузь прикладної політології лише в кінці ХІХ ст. у відповідь на зростаючу потребу формування ефективних виборчих механізмів сучасної демократії. Виявлення ознак, спільних для світової практики впровадження політичної аналітики в процеси державного управління, дало змогу зробити гіпотетичне припущення про існування проблеми подальшої інституціоналізації та системної теоретико-прикладної імплементації політичної аналітики в процеси наукового супроводу державного управління сучасної України. 2. Розглянуто та проаналізовано історико-методологічні чинники розвитку, сучасний стан та проблемне поле формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні. З’ясовано, що з моменту виникнення на території України перших державних утворень і протягом осяжного історичного періоду, навіть у ті часи, коли власне держави на території України не було, оскільки окремими її частинами володіли інші держави, вітчизняна політична думка розвивалася в загальному руслі світової наукової традиції. Поряд із тим, використовуючи кращі надбання зарубіжної теорії, практики й методології політичної аналітики, українська аналітична школа не задовольнялася лише ними та розвивалася у власному, самобутньому, притаманному вітчизняній політичній думці руслі, основною особливістю якого тривалий період було домінування недержавних політичних спільнот. Політична аналітика в Україні практично втратила свої наукові позиції в радянський період. Із здобуттям незалежності молода Українська держава одразу гостро відчула потребу в аналітичному забезпеченні процесів вироблення та реалізації державної політики, що зумовило початок відродження вітчизняної політичної аналітики, створення державних аналітичних підрозділів та інституціоналізації недержавних аналітичних спільнот. Перед вітчизняною державно-управлінською наукою постає проблема формування теоретико-методологічних засад сучасної політичної аналітики в державному управлінні. На сучасному етапі еволюції вітчизняної політичної аналітики в державному управлінні складовими цієї проблеми виступають: недостатня наукова розробленість теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України та несформованість провідної вітчизняної наукової школи, яка розв’язуватиме цю проблему; розпорошеність аналітичної спільноти в недержавному секторі політичної системи України, практична відсутність системи ефективної взаємодії між державними й недержавними аналітичними структурами та слабкість системи координації взаємодії державних аналітичних структур; наявність та необхідність усунення потенційної загрози деструктивного впливу сучасних політичних технологій, які можуть бути спрямовані на систему державного управління України; нагальна потреба в розробці універсальної технології здійснення політико-аналітичної роботи в органах державної влади й місцевого самоврядування України з метою підвищення ефективності та результативності їх роботи; низький рівень підготовки фахівців з політичної аналітики в системі вітчизняної вищої школи, що не відповідає потребам розвитку аналітичної спільноти України тощо. Основним напрямом розвитку та практичного впровадження сучасних засобів політичної аналітики в діяльності органів державної влади України є органічне поєднання теоретико-прикладної співпраці діючих в Україні державних аналітичних структур за умови належної її координації, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної внутрішньої та зовнішньої політики достатньою мірою спроможне задовольнити потреби вищих органів державної влади України. Однак це не усуває проблему комплексного аналітичного забезпечення потреб функціонування вітчизняної системи державного управління та місцевого самоврядування в цілому. Попри значні здобутки демократії Україна досі належить до держав, які йдуть “пострадянським” шляхом розвитку політичної системи. Для цієї моделі розвитку характерна, насамперед, гіпертрофована роль держави, реалізована через так звану “вертикаль виконавчої влади”, стрижнем якої є уряд з максимально широкими повноваженнями. Даному способу організації суспільно-політичного життя не притаманна ключова роль інститутів громадянського суспільства. Система, побудована за принципами “виконавчої вертикалі”, не потребує розвинених каналів комунікації із суспільством, оскільки не відчуває потреби відповідної суспільної легітимізації, що на сучасному етапі становить ключову проблему формування сучасної системи політичної аналітики в державному управлінні. 3. Визначено і концептуально обґрунтовано структуру політичної аналітики та її зміст у системі державного управління, окреслено й охарактеризовано коло суб’єктів політичної аналітики в системі державного управління сучасної України. Зокрема доведено, що політико-аналітичній діяльності в державному управлінні притаманні якісні ознаки прикладної політичної аналітики, яка набуває власний об’єкт та специфіку, що дозволяє виділити її як окрему галузь професійної діяльності та наукового дослідження. Політичну аналітику в державному управлінні ми визначаємо, насамперед, як специфічну галузь наукового пізнання політичного буття суспільства, що спрямована на виявлення (шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та синтезу) та використання в практичній діяльності його закономірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації державної політики. Система політичної аналітики в державному управлінні складається з низки обов’язкових і специфічних процедур, зокрема: визначення суспільно значущої проблеми для аналізу державної політики, виокремлення проблеми для політичного аналізу, власне політичний аналіз, аналіз державної політики (загальний і галузевий), аналіз політичного ризику, політичне оцінювання, політичне прогнозування (оперативне й стратегічне), політичне консультування, політичний моніторинг, політичні консультації та експертизи тощо. Серед суб’єктів політичної аналітики в сучасній Україні можна окреслити й дати характеристику таким їх групам: аналітичні підрозділи владних структур, що залежать від конкретного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані; великі державні і недержавні дослідницькі центри, які займаються розробкою нових аналітичних методів й апробацією їх у прикладних політичних дослідженнях; і, нарешті, недержавні неприбуткові або комерційні аналітичні центри, серед яких виділяються такі, що прив’язані до одного суб’єкта політичного процесу, або ж такі, що працюють одразу з кількома замовниками. Дану класифікацію правильно було б доповнити таким суб’єктом політичної аналітики, як засоби масової інформації. Крім того, особиста роль професійних політичних експертів, чи-то інкорпорованих у державні структури, чи-то недержавних, підвищується як у сучасному політичному процесі, так і в процесі державного управління. 4. Досліджено й описано основні політико-аналітичні процедури в державному управлінні, якими є загальний та галузевий аналіз державної політики, політичний аналіз, політичне прогнозування, консультування та експертиза. Зокрема доведено, що аналітичне дослідження державної політики являє собою логічно обґрунтовану послідовність дій аналітиків, спрямованих на вироблення альтернатив-порад щодо змісту і форм реалізації державної політики в конкретних сферах суспільного розвитку. Методологія аналітичного дослідження втілюється в наборі видів, методів аналізу, способів збирання та обробки інформації, адекватних меті. Завдання дослідження зводиться до доведення чи спростування наявності суспільно значущої проблеми та вибору шляхів її вирішення. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій і остаточна порада. Порада має бути аргументована і обґрунтована як з погляду утилітарного підходу, так і з урахуванням змісту соціальної парадигми. Політичне прогнозування в державному управлінні – це процес розроблення науково обґрунтованого міркування про можливий розвиток політичних подій у майбутньому (спільне з прогнозуванням у політиці) у зіставленні їх із спрямованою на суспільство адміністративно-управлінською діяльністю (бездіяльністю) держави, її окремих органів або посадових осіб (що є відмінним від прогнозування в політиці); передбачення результатів та наслідків такої діяльності, що проявляються в стані політичної системи та її впливі на державну владу. Також пропонуємо розрізняти напрями й процедури консультування з питань державної політики і суто політичне консультування. Перше стосується суспільно значущих державно-управлінських дій суб’єкта державної влади, друге – власне стану державної влади її суб’єкта. Політична експертиза в державному управлінні (на відміну від правової, економічної та інших видів експертиз), по суті, виступає специфічною формою консультування. Її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб’єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. У перспективі політична експертиза має стати якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною процедурою процесу прийняття управлінського рішення. 5. Виділено специфічні категорії, процедури й технології політичної аналітики: політичний ризик, соціально-політичний моніторинг, оцінювання ефективності взаємодії суб’єктів державної політики та оцінювання політичних наслідків тощо. Це дало змогу охарактеризувати їх роль і місце в системі політичної аналітики в державному управлінні. Очевидно, що саме означення дефініції як “аналіз політичного ризику” підкреслює спробу системного підходу з погляду організації цього аналітичного процесу разом з логічним завершенням у вигляді створення державного механізму аналізу політичного ризику та управління ним, включаючи також елементи публічної презентації його результатів. Будучи, по суті, неодмінною прикладною технологією, соціально-політичний моніторинг у державному управлінні допомагає зробити процеси, що відбуваються у політичній сфері суспільства, більш передбачуваними і керованими. Соціально-політичний моніторинг у державному управлінні – це перманентний процес, що передбачає виявлення ряду суттєвих ознак соціально-політичної ситуації, яка оточує суб’єкт державного управління та впливає на його управлінську діяльність. Оцінювання результативності й ефективності взаємодії органів державної влади, спрямованої на реалізацію державної політики, розглядається як необхідна передумова раціоналізації державно-управлінської діяльності. Оцінювання результативності й ефективності є також суспільною вимогою до політичного аналізу державної політики. 6. Сформульовано та обґрунтовано концептуальні засади однієї з найважливіших та досі малорозроблених в Україні складових політичної аналітики в державному управлінні – політичного аналізу – та розроблено комплексну технологію застосування процедур політичної аналітики в процесі прийняття і впровадження політичних і державно-управлінських рішень в Україні. З’ясовано, що предмет політичного аналізу в державному управлінні відмінний від предмета аналізу державної політики, ним є ті втрати, яких державна влада може зазнати, або здобутки, які вона може отримати внаслідок існування певної суспільно значущої проблемної ситуації та дій її учасників. Політичний аналіз у державному управлінні містить у собі три основних компоненти: аналіз сформованої політичної ситуації та проблем (загроз або можливостей), які вона викликає, прогнозний аналіз щодо її розвитку і поради щодо прийняття компетентних політичних рішень. Також це сукупність різних методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичної ситуації в цілому, висунення припущень із приводу їх можливого розвитку і прийняття суб’єктами державної влади компетентних політичних рішень. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення механізмів, завдяки яким державна влада суб’єктів виникає, зберігається і примножується в межах права та соціальної парадигми (у національних, регіональних і місцевих масштабах). Технологія застосування процедур політичної аналітики в державному управлінні являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованих державно-управлінських рішень, які на відміну від звичайних вольових рішень ґрунтуються не на інтуїтивних, емоційних або меркантильних міркуваннях суб’єктів державної влади, а на обґрунтованих висновках, підкріплених консолідованою думкою громадськості та інших зацікавлених сторін. Комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державного управління, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління. 7. Надано рекомендації щодо практичного впровадження результатів дисертаційного дослідження, у тому числі удосконалення системи політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого самоврядування в Україні. Перспектива ефективного удосконалення такої системи полягає в тому, що її розвиток має відбуватися принаймні у трьох напрямах: модернізація структури, форм і методів діяльності експертно-аналітичних підрозділів органів державної влади й місцевого самоврядування та спеціалізованих державних науково-аналітичних установ; упровадження ефективної системи координації взаємодії цих інституцій між собою; розвиток інформаційно-аналітичного співробітництва між органами державної влади та місцевого самоврядування і недержавними аналітичними центрами. Цілеспрямована і поетапна реалізація вищевикладених напрямів та заходів, спрямованих на формування не лише теоретико-методологічних, а й організаційних засад національної системи наукового та експертно-аналітичного супроводу процесів вироблення та впровадження державної політики, державного управління й місцевого самоврядування, сприятиме підвищенню ефективності й результативності її діяльності, розвитку демократії та громадянського суспільства, європейській та загальносвітовій інтеграції України в найближчій часовій перспективі. 8. Виявлено тенденції, шляхи й перспективні напрями розвитку недержавної політико-аналітичної спільноти в Україні. Основна увага недержавної аналітичної спільноти в Україні спрямована на дослідження й моніторинг процесів національного державотворення і соціально-політичного реформування, розвитку громадянського суспільства і ринкової економіки, дотримання в Україні прав і свобод людини. Працюючи значною мірою завдяки фінансовій підтримці міжнародних недержавних організацій, які ставлять за мету поширення і розвиток демократії, вітчизняні НАЦ виступають вагомим фактором демократичних перетворень в Україні. Однак ця діяльність могла б розвиватися ефективніше у співпраці НАЦ з політичними партіями й органами державної влади. Перспективами подальшого розвитку недержавної аналітичної спільноти в Україні є не стільки подальше збільшення їх кількості, скільки еволюційна селекція НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Це, у свою чергу, має спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних аналітичних асоціацій. Загалом результати дослідження показали, що найбільш перспективним у майбутньому механізмом взаємодії державних і недержавних аналітичних установ в Україні виступатиме обмін аналітичною інформацією шляхом прямої співпраці у виконанні окремих аналітичних проектів, проведення спільних науково-комунікативних заходів та відкритої публікації основних результатів аналітичних досліджень (як НАЦ, так і державних установ). Більшої уваги з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування потребують механізми формування та розміщення державного замовлення НАЦ на виконання аналітичних досліджень. Лишається відкритим питання удосконалення механізмів правового регулювання діяльності вітчизняних НАЦ як щодо їх фінансування, так і захисту колективних авторських прав. Важливим механізмом як налагодження співпраці держави з НАЦ, так і розвитку аналітичної спільноти в цілому є впровадження професійної підготовки політичних аналітиків в Україні. 9. Здійснено практичну апробацію запропонованих підходів, моделей і методик політичної аналітики в державному управлінні на прикладі аналізу політичних процесів, пов’язаних з євроатлантичною інтеграцією України. Апробація показала, що висновки політичного аналізу державної політики в певних випадках можуть не збігатися з висновками загального та галузевого аналізу окремих аспектів державної політики. Поради аналітиків державної політики, які спрямовуються на здійснення низки заходів економічного, соціального, зовнішньополітичного тощо характеру, не завжди можуть бути підтверджені результатами політичного аналізу державної політики. Останній засвідчує, що в соціально-політичній ситуації, яка складається в країні, з великою вірогідністю може негативно позначитися на тому чи іншому аспекті державної політики, неналежно узгодженої з громадською думкою та інтересами зацікавлених сторін, що призводить до зростання політичного напруження, зміни у ставленні більшості населення до провідників певного політичного курсу та загалом не сприяє формуванню суспільного авторитету державної влади. Порада політичного аналітика також може відрізнятися від порад з аналізу державної політики. Зокрема, у випадку з аналізом процесів євроатлантичної інтеграції України з’ясовано, що основні кроки державної політики, спрямовані на політичну, економічну й військову інтеграцію України в НАТО, втрачають сенс за відсутності підтримки самого євроатлантичного вектора політики з боку більшості населення України. Це загалом засвідчило відмінність природи процедур аналізу державної політики і політичного аналізу в державному управлінні, які, однак, мають становити в сукупності цілісний комплекс аналітичного супроводу процесів формування та реалізації державної політики. 10. Позначено перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та впровадження їх результатів у системі державного управління, що полягають у сфері: розроблення та впровадження технологій експертизи, оцінки та моніторингу соціально-політичного стану та інституційного розвитку громадянського суспільства; науково-методичного забезпечення експертно-консультативної діяльності аналітичних підрозділів органів державної влади та місцевого самоврядування; розширення інформаційного банку міжнародного досвіду державотворення та соціально-політичного реформування; розширення мережі інформаційно-аналітичних підрозділів з моніторингу регіональної політики; створення нормативних дисциплін та розробки тренінгів з демократичного державного управління та публічної політики для підвищення професійної кваліфікації працівників апаратів органів державної влади та місцевого самоврядування тощо. Метою подальших наукових досліджень у галузі політичної аналітики в державному управлінні також є сприяння в демократичному реформуванні вітчизняного державного управління, зокрема підвищенні ефективності й результативності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, налагодженні їх взаємодії з суб’єктами громадянського суспільства та ринкової економіки. Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним системним дослідженням теоретико-методологічних засад політичної аналітики в Україні, що закладає основи формування нової вітчизняної науково-прикладної школи політичної аналітики в державному управлінні. |
