У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні економічної природи прибутку підприємств, сутності і класифікації джерел його формування та факторів, що впливають на формування та використання прибутку підприємств. Результати проведеного дослідження дозволили зробити ряд висновків теоретико-методологічного та науково-практичного характеру, зокрема: 1. Оцінено теоретичні аспекти прибутку підприємств, а саме – численні трактовки його сутності, теорії формування, пошук першоджерела. Доведено, що проблематика прибутку як наукової категорії міститься у тому, що насамперед в економіці немає єдиного чіткого підходу щодо з’ясування сутності, механізму утворення та першоджерел прибутку, відсутнє чітке розмежування закономірностей розвитку форми і способу виробництва та відповідних їм категорій (у тому числі й додаткової вартості). 2. Досліджено категорію прибутку, визначені основні особливості процесів його формування та використання на сучасному етапі. Приділено особливу увагу змінам у методичних засадах формування та використання прибутку підприємств, серед яких: визначення доходів і витрат підприємства у розрізі відповідних видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової, надзвичайної; формування собівартості продукції за неповними витратами (адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не відносять на собівартітсть продукції); загальні витрати підприємства (виробничого і невиробничого характеру) є витратами діяльності і відносяться на результати діяльності до оподаткування без формування фондів економічного стимулювання; вибір варіантів ведення обліку окремих об’єктів значно поширився (оцінка, за якою відбувається списання матеріальних запасів на виробництво - FIFO LIFO, методи нарахування амортизації основних засобів, і т. ін.).; право вибору підприємства списувати на фінансовий результат вартість окремих активів у разі недоцільності їх експлуатації. 3.Проведено аналіз доходів та витрат нафтопереробних підприємств України, виявлено їх галузеві особливості. В процесі дослідження прибутку нафтопереробних підприємств основними факторами його формування були визначені: ціни на сировину та матеріали, ціни на продукцію, обсяги виробництва продукції, рівень витрат, структура витрат. Виявлено, що серед основних особливостей формування витрат на нафтопереробних заводах є такі: розподіл витрат за технологічним процесом на основну продукцію та побічну, неоднозначність методу оцінки побічної продукції. Здійснена оцінка структури собівартості нафтопереробних підприємств показала, що великi резерви мiстяться в удосконаленнi органiзацiйної структури виробництва, методiв управлiння, покращаннi матерiало-технчiного постачання. Значнi можливостi зниження собiвартостi продукцiї пов’язанi зi скороченням витрат на обслуговування та управлiння пiдприємства. Абсолютна сума цих витрат по мiрi збiльшення та ускладнення виробництва набуває росту. Але цей зрiст може бути набагато меньшим за умови збiльшення економiчностi управлiння: підвищення продуктивностi управлiнської працi, правильного нормування цiєї працi та скорочення апарату управлiння на цiй основi. 4. Встановлено домінування процесів накопичення прибутку при дослідженні напрямків його використання нафтопереробними підприємствами. Такі напрямки використання прибутку як виплата дивідендів, поповнення статутного фонду не знайшли відповідного розвитку. Як показало дослідження, головною проблемою у практиці використання прибутку нафтопереробних підприємств України є переважне його спрямування на технічне оновлення виробництва, тобто відсутність пропорційності між споживанням та накопиченням. 5. Дисертантом розроблено систему “Управління прибутком”, яка в автоматизованому режимі розраховує математично обгрунтований обсяг операційного прибутку різними методами планування, моделює умови беззбитковості виробництва. У основу функціонування такої системи покладено розрахунки планових величин обсягу випуску й реалізації продукції, її повної собівартості, цін, асортименту товарів і послуг. Тому, без перебільшення можна сказати, що у плануванні прибутку беруть участь усі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Встановлено, що всебічна оцінка планування прибутку ґрунтується на чотирьох основних елементах: мета, об’єкти, строки та методи. Виявлено, що на характер планування та управління прибутком значно впливає розмір підприємства, стадія його життєвого циклу, організаційно – правові формі діяльності та галузева специфіка. Автоматизований синтез алгоритму комплексу розрахунків реалізується у такій послідовності: запровадження запиту, в ньому зазначається режим роботи, модель (метод), необхідна для реалізації моделі інформація, контроль запиту. В основі останньої процедури покладено послідовне порівняння даних, що вводяться з відповідними порогами значень; аналіз сукупності вхідних параметрів, перевіряється коректність і несуперечність їх одне одному; виведення результатів розрахунків у відповідності з обраним режимом функціонування системи. 6. Розраховано прогнозні значення факторів беззбитковості нафтопереробних підприємств на прикладі Херсонського нафтопереробного заводу, що відбувалося на основі автоматизованої системи управління прибутком і базувалося на моделі поточного плану доходів і витрат за операційною діяльністю. Визначення показників беззбитковості полягало у підрахунках критичного обсягу виробництва, впливу зміни постійних та змінних витрат, ціни продукції на обсяг беззбиткового виробництва, проводилася аналітика взаємозв’язку між зміною у сумі запланованого прибутку та сумою критичного обсягу реалізації. 7.Дисертантом запропоновано економіко-математичну модель оптимізації норми реінвестування прибутку підприємств. Зазначена економіко-математична модель в своїй основі містить ключовий параметр, який визначає динаміку відтворення чистого прибутку – його очікувану капіталовіддачу. Використання зазначеної моделі оптимізує співвідношення між часткою чистого прибутку, що спрямовується на структурно-технологічне оновлення, збільшення потужностей нафтопереробного заводу та тією частиною, яка йде на поповнення доходів акціонерів, інтереси яких є визначальними при формуванні фінансової стратегії підприємства. |
