Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економічна теорія


Власова Тетяна Рафаелівна. Формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. : Дис... канд. наук: 08.00.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Власова Т. Р. Формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

Досліджено природу і сутність інтелектуального капіталу, його структуру. Виявлено та охарактеризовано участь неформальних та формальних інститутів у творенні та оновленні інтелектуального ресурсу. Головним неформальним інститутом формування інтелектуального капіталу є сім’я. Остання розглядається всередині домогосподарства як економічної одиниці. Доведено, що сім’я є суб’єктом соціо-культуро-економічних відносин з приводу формування та використання інтелектуального капіталу. Виявлено головні закономірності формування інтелектуального капіталу. Визначено та охарактеризовано основні напрямки використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення.

Обґрунтовано та розвинуто теоретичні засади формування і використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення, а також запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів ефективного використання інтелектуального капіталу в розвитку людини і розбудові інтелектуально зорієнтованої економіки.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновані нові підходи до вирішення наукової задачі щодо формування та використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі теоретичні та науково-практичні висновки:

  1. Доведено, що базовими складовими існування та вдосконалення сучасного суспільства є формування та використання інтелектуального капіталу як джерела інтелектуалізації економічного середовища та нових наукових знань. На основі аналізу наукових поглядів і творчого осмислення існуючих позицій вітчизняних та зарубіжних дослідників автором виявлено природу і сутність інтелектуального капіталу. В процесі дослідження встановлено, що за своєю сутністю інтелектуальний капітал є сукупністю соціо-культуро-економічних відносин між суб’єктами з приводу залучення до системи суспільного виробництва творчого потенціалу людини у вигляді знань, інформації, досвіду і здібностей та реалізації матеріального і/або нематеріального інтересу, нагромадження інтелектуальних продуктів та їх використання для створення нової вартості, упредметнення творчих здібностей працівників, котрі створюють як об’єкти інтелектуально зорієнтованої економіки, так і продукти традиційних галузей, у тому числі матеріального виробництва.

  2. Обґрунтовано, що створення та нагромадження інтелектуальних продуктів як результатів інтелектуальної діяльності є субстанційною основою інтелектуального капіталу, а об’єктивізація нового знання в цих продуктах – необхідною передумовою реалізації інтелектуального капіталу. Це дало підстави стверджувати, що самі інтелектуальні продукти постають об’єктом, з приводу якого виникають соціо-культуро-економічні відносини формування та використання інтелектуального капіталу. Виявлено та охарактеризовано головні функції інтелектуального капіталу, які він виконує у процесі створення та нагромадження інтелектуальних продуктів – регулюючу, стимулюючу, відтворюючу, функцію накопичення, функцію впливу на економічне зростання.

  3. Запропоновано класифікацію інтелектуального капіталу за головними функціональними критеріями (за способом втілення – на природний та штучний; за суб’єктом втілення – на інтелектуальний капітал особистості, підприємств та організацій, суспільства країни; за змістом знання як складового елементу інтелектуального капіталу – на універсальний, загальнонауковий, компетентісний, технологічний), оскільки визначення критеріїв класифікації різновидів інтелектуального капіталу є нагальною потребою соціально-економічної теорії у розв’язанні проблеми класифікації його різновидів з метою глибшого пізнання його сутності і визначення особливостей управління ним.

  4. Доведено, що у прямому та непрямому формуванні інтелектуального потенційного ресурсу беруть участь соціо-культуро-економічні інститути. Виявлено, що ефективне використання інститутів зумовлено необхідністю формування якісно нового інтелектуального ресурсу. Арґументовано доцільність розгляду формування інтелектуального ресурсу в системі виробничих відносин домогосподарства у поєднанні з соціо-культурними відносинами, що виникають всередині сім’ї як неформального інституту, оскільки домогосподарство і сім’я відображають дві сторони одного явища. Сім’я є основним постачальником інтелектуальних ресурсів і виконує визначені функції, а саме: репродуктивну, виховну, функцію первинного соціального контролю, функцію духовного спілкування, соціально-статусну, емоційну, комунікативну та рекреаційну. Формування інтелектуального ресурсу в системі соціо-культурних відносин сім’ї потребує матеріальних умов, у створенні яких бере участь домогосподарство. Встановлено, що участь домогосподарства у формуванні інтелектуального потенційного ресурсу конкретизують такі його функції, як: економічна, господарсько-побутова та захисна.

  5. Обґрунтовано, що формальні інститути продовжують процес формування та збагачення інтелектуального потенційного ресурсу, посилюючи характеристики, закладені неформальними інститутами. Життя ставить нові вимоги до системи освіти, які мають реалізовуватися комплексно, у взаємодії. Виявлено та охарактеризовано найважливіші особливості нової освітньої системи: неперервність освіти в часі, глобальність у просторі, домінування самонавчання, індивідуалізація та інтернаціоналізація навчання, збільшення розмаїття освітніх стандартів і спеціальностей, перехід від формально-дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, яке сприяє творенню людини як особистості. Поліпшення якості освіти в країновому суспільстві потребує врахування світового досвіду і національних традицій.

  6. Виявлено умови перетворення інтелектуального ресурсу на інтелектуальний капітал. Такими умовами є: інтелектуальна діяльність суб’єкта суспільного виробництва, котрий має у своєму розпорядженні інтелектуальний ресурс; забезпечення процесу інтелектуальної діяльності необхідними засобами виробництва – предметами і засобами праці; забезпечення працівника гідними умовами праці та розвитку; нові ідеї, нові знання, нестандартні рішення, нові підходи до справи, нове бачення проблеми і т. ін. Встановлено, що умови, які забезпечують перетворювання інтелектуального ресурсу на інтелектуальний капітал, не є статичними: вони час від часу уточнюються, тобто поповнюються новими, ефективнішими, дієвішими аспектами/елементами.

  7. Визначено та охарактеризовано механізм використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. З’ясовано, що за сучасних умов виникає потреба в проміжній ланці між наукою і виробництвом. Такою ланкою постають організації типу «науковий парк» – регіони науки, технополіси, технопарки та бізнес-інкубатори. Доведено, що реалізація інтелектуального капіталу відбувається в процесі інтелектуальної діяльності та створює умови для поліпшення добробуту людей.

  8. Доведено, що добробут – можливості обирання довгого і здорового життя, здобування знання і використовування їх; творення і самовдосконалювання; отримування за результати своєї інтелектуальної діяльності доходів (заробітної плати, посадового окладу чи платні), достатніх не для підтримування, а для розвитку і розквіту життєдіяльності, яка є гідною людини загалом і людини як інтелектуального працівника зокрема.

  9. Здобувачем обґрунтовано, що інтелектуальний капітал необхідно і доцільно розглядати не тільки як засіб розширення добробуту, а й як чинник виробництва, який є втіленням добробуту та розвитку людини і суспільства. Водночас формування інтелектуального ресурсу також потребує визначених умов. Елементи добробуту уможливлюють створення бази формування інтелектуального ресурсу. Добробут стає важливим чинником формування інтелектуального ресурсу.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

  1. Власова Т. Р. Умови для інвестицій у людський капітал / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2003. – Вип. ІІ. – С. 95-101 (0,5 д.а.)

  2. Власова Т. Р. Інвестиції в людський капітал – основа економічного росту України / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2003. – Вип. ІІІ. – С. 28-39 (0,6 д.а.)

  3. Власова Т. Р. Професійна освіта як фактор формування людського капіталу / Т. Р. Власова // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. – 2004. – Випуск 4. – С. 280-286 (0,5 д.а.)

  4. Власова Т. Р. Значення людського капіталу у забезпеченні стійкого розвитку регіону / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2004. – Вип. ІІ. – С. 58-68 (0,5 д.а.)

  5. Власова Т. Р. Інтелектуальний капітал: економічний зміст та особливості / Т. Р. Власова // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. – 2005.
    – Вип. 18. – С. 142-147 (0,5 д.а.)

  6. Власова Т. Р. Інтелектуальний капітал як фактор економічного зростання / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2005. – Вип. І. – С. 69-80 (0,6 д.а.)

  7. Власова Т. Р. Місце і роль інтелектуального капіталу в генезисі економіки знань / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2005. – Вип. IV. Частина І. – С. 18-27 (0,5 д.а.)

  1. Власова Т. Р. Інтелектуальний капітал: види та їх особливості / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2006. – Вип. I. – С. 18-29 (0,6 д.а.)

  2. Власова Т. Р. Особливості використання інтелектуального капіталу у процесі виробництва / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2006. – Вип. IV. – С. 31-43 (0,6 д.а.)

  3. Власова Т. Р. «Відплив умів»: позитивні та негативні аспекти / Т. Р. Власова, О. С. Товпаш // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2007. – Вип. І. – С. 212-221 (автором виявлено вплив «відпливу умів» на економічне зростання та добробут народу країни – 0,3 д.а.)

  4. Кондрашова-Діденко В. І. Інтелектуальна діяльність: зміст та особливості / В. І. Кондрашова-Діденко, Т. Р. Власова // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. – 2006. – Випуск 10. – С. 256-264 (автором досліджено цільові функції та особливості інтелектуальної діяльності –
    0,3 д.а.).

За матеріалами конференцій:

  1. Власова Т. Р. Роль людського капіталу в розвитку регіону / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали XIV Міжнародної науково-практичної конференції,
    13-14 травня 2004 року. Вип. І. Економічні науки. Ч. 1. – Чернівці:
    АНТ Лтд, 2004. – 366 с., – С. 65-68 (0,25 д.а.)

  2. Власова Т. Р. Туристична індустрія як фактор формування людського капіталу / Т. Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку» 15-17 травня 2005 року. – Вип. ІІІ. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2005. – 528 с., – С. 49-52 (0,25 д.а.)

  3. Власова Т. Р. Євроінтеграція як база реформування української освіти / Т. Р. Власова // Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція: Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції, 11-12 травня 2006 року. Ч. І. – Чернівці, 2006. – 392 с., – С. 76-79 (0,2 д.а.)

  4. Власова Т. Р. Неперервна освіта – вимога часу / Т. Р. Власова // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. 2-3 березня 2006р., м. Київ – Вип. IV:
    У 3-х ч. – Ч. 2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. В. Д. Базилевича. – К.: Логос, 2006. – 384 с.,
    – С. 77-79 (0,2 д.а.)

  5. Власова Т. Р. Раціональне харчування як умова існування та розвитку людського ресурсу / Т. Р. Власова // Програма і матеріали 72-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті»,
    17-18 квітня 2006р. – У 2 ч. – К.: НУХТ, 2006. – Ч. 1. – 106 с., – С.26-27 (0,1д.а.)

  6. Власова Т. Р. Интеллектуальный капитал: значение, проблемы, перспективы / Т. Р. Власова // Материалы XIII Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов».
    Том II. – М.: Изд-во МГУ, 2006. – 512 с., С. 120-121 (0,2 д.а.)

  7. Власова Т. Р. Реалізація інтелектуального ресурсу через бізнес-інкубатори / Т. Р. Власова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України»,
    21-23 червня 2006р. – Д.: Національний гірничий університет, 2006.
    – 263 с., – С. 8-9 (0,2 д.а.)

  8. Власова Т. Р. Интеллектуализация как основная тенденция современного развития / Т. Р. Власова // Материалы XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И. А. Алешковский, А. И. Андреев, П. Н. Костылев. Том IV. – М.: Издательство МГУ, ИТК «Дашков и К», 2007. – 560 с., – С. 186 (0,2 д.а.)

  9. Власова Т. Р. Необхідність відповідності системи освіти сучасним вимогам у забезпеченні стійкого економічного розвитку / Т. Р. Власова // Матеріали XVІ міжнародної науково-практичної конференції «Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону»,
    17-18 травня 2007 р. – Чернівці, 2007. – 508 с., – С. 456-458 (0,2 д.а.)

В інших виданнях:

  1. Власова Т. Р. Методологічні основи вивчення інтелектуального капіталу / Т. Р. Власова // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. № 4-5, Київ, 2005. – 234 с., – С. 89-94 (0,5 д.а.)