У дисертації здійснено теоретичне обґрунтовування, запропоновані методичні і практичні рекомендації щодо формування і розвитку управлінського персоналу машинобудівних підприємств. Основні наукові і пракладні результати, а також рекомендації щодо практичного застосування є такими: 1. В результаті дослідження еволюції кадрового менеджменту виділено: чотири школи управління (наукового управління, адміністративна, людських відносин, кількісна), теорії мотивації (класичні, змістовні і процесуальні), концепції (використання трудових ресурсів, управління персоналом, управління людськими ресурсами й управління людиною) і моделі розвитку людини (економічна, соціальна, професійна, людина, що навчається і складна). На сьогодні теорія управління персоналом базується на сукупності цих підходів. 2. Установлено, що перехід на нові умови господарювання потребує трансформації принципів, функцій і методів управління персоналом. Сучасний менеджмент переходить до соціально – орієнтованої концепції управління, що базується на соціальному партнерстві, корпоративній культурі і соціальній відповідальності. Функції кадрового менеджменту, що покладаються на відділ управління персоналом на сьогодні істотно змінюються. Відбувається перехід від чисто рутинної до практичної творчої діяльності (маркетинг трудових ресурсів, вивчення індивідуальних особливостей членів колективу, їх мотивація, вивчення громадської думки, відповідність заохочення результатам трудового внеску тощо). Встановлено, що серед методів кадрового менеджменту особливу місце займають: відродження трудової мотивації; адаптація кадрів, планування кар'єри, навчання персоналу, формування кадрового резерву, організація трудового процесу, поліпшення умов праці, контроль і оцінка праці. 3. Запропоновано методичні підходи до дослідження формування та розвитку управлінського персоналу, які включають кількісну і якісну оцінку персоналу, визначення динаміки руху персоналу, оцінку культури праці з урахуванням умов праці діяльності, ранжирування негативних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, оцінку легальної і латентної мотивації, оцінку методів кадрової роботи, формування критеріїв оцінки діяльності управлінського персоналу, оцінку і прогнозування кадрових ризиків. 4. Установлено, що серед чинників зовнішнього середовища найбільший негативний вплив на діяльність управлінського персоналу здійснюють: відсутність державної підтримки промислових виробників (26,9%); високий рівень корупції (14,7%); відсутність економічної концепції розвитку галузі (9,8%); тінізація економіки (9,0%); а серед внутрішніх чинників: недостача фінансових засобів підприємства (28,2%); слабка мотивація персоналу (17,1%); висока плинність кадрів (12,9%); недостатній розвиток соціальної інфраструктури (7,8%). 5. Визначено, що офіційна винагорода управлінського персоналу становить незначну частку в бюджеті доходів керівників – 13,1%. Вона доповнюється неофіційними виплатами (19,7%). Недостатня трудова мотивація зумовила потребу в підприємницькій діяльності і тіньових доходах. Не використовуються такі методи стимулювання управлінського персоналу, як участь у капіталі, розподілі прибутку, дивіденди на акції, стимулювання більш ефективного внеску співробітників. Наявна гостра необхідність у відновленні трудової мотивації персоналу. Недостатньо використовуються нематеріальні методи мотивації (формування корпоративної культури, вдосконалення умов праці, формування корпоративного духу співробітників). 6. Запропоновано кадрову стратегію на основі підходів до формування та розвитку управлінського персоналу для машинобудівних підприємств, які забезпечують відповідність кадрового потенціалу загальній стратегії підприємства. Кадрова стратегія включає: місію підприємства, принципи і методи роботи з персоналом, критерії оцінки діяльності. Кадрова стратегія реалізується завдяки методам формування (розрахунок потреби в персоналі, проведення конкурсів, оцінка претендентів і визначення кращих, визначення відповідності робітника стандартам корпоративної культури підприємства) та розвитку (рейтинг управлінця й управління кар’єрою, компенсації інтелектуального та ділового внеску). 7. Розроблений прогноз кадрових ризиків свідчить про загальне зниження їх рівня: ХРП «АвтоЗАЗ – Мотор» – 0,94; ДПМЗ «Гідромаш» – 0,92; ТОВ «АГАТ» – 0,91; ВАТ «Автокольорлит» – 0,88. Такий стан, в першу чергу, викликано збільшенням рівня вмотивованості персоналу. Методами мінімізації кадрових ризиків є: визначення правової сфери кадрового розвитку, сукупність адміністративно-правових методів, постійне вдосконалення колективно-договірного регулювання і контролю за виконанням трудових угод, формування важелів мотивації персоналу, підвищення ефективності і продуктивності роботи, система соціальних гарантій і пільг, створення кадрового резерву, адаптація персоналу, засвоєння цінностей корпоративної культури. 8. Для практичної реалізації підприємствам галузі запропоновано: методику оцінювання рівня культури праці управлінського персоналу; методику оцінювання впливу чинників, що характеризують умови праці управлінського персоналу; методику оцінювання використання робочого часу управлінським персоналом з урахуванням наданих умов праці; функціональні положення відділу управління персоналом і рекомендації щодо вдосконалення його діяльності; пропозиції щодо вдосконалення мотивації праці управлінського персоналу; методику оцінювання кадрових ризиків і пропозиції з їх зниження. |