У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання – обґрунтування засад формування та регулювання ринку корпоративних облігацій України як джерела довгострокових фінансових ресурсів, що дало змогу сформулювати наступні висновки. 1. Визначальним фактором розвитку суб’єктів господарювання є наявність та використання довгострокових фінансових ресурсів, що потребує додаткового фінансування інвестицій із зовнішніх (екзогенних) джерел. Ринок корпоративних облігацій є джерелом залучення довгострокових фінансових ресурсів і позиціюється як частина ринків кредитного, фондового і капіталів. Інвестиційне накопичення та перерозподіл позикового капіталу на основі випуску та обігу корпоративних облігацій забезпечує в необхідних обсягах додаткове фінансування підприємств. При цьому унормовується концентрація та переміщення індивідуальних позикових ресурсів між учасниками–контракторами економічних угод відповідно до їх потреб. Функціонування ринку корпоративних облігацій України тісно пов’язане з розвитком інших сегментів економіки та обумовлюється макроекономічними характеристиками розвитку країни. 2. Корпоративні облігації є фінансовим сек’юритизованим інструментом залучення підприємствами довгострокових ресурсів, що відображає узгодженість між підприємством–емітентом облігацій та їх власниками умов запозичення (таких як цілеспрямованість використання ресурсів, їх обсяги, терміни та вартість). Корпоративні облігації орієнтовані на широке коло інвесторів (юридичних та фізичних осіб, резидентів та нерезидентів), що обумовлює значні їх переваги у сукупності інструментів фінансування корпоративного розвитку. 3. Інституціоналізація ринку корпоративних облігацій відображає процес і результат його функціонування в рамках дотримання формальних і неформальних правил контрактації угод залучення додаткових ресурсів. Інституційне середовище та інфраструктура ринку корпоративних облігацій України постійно розвиваються і у першооснові відображають адекватність регулятивного впливу державних та інших органів. 4. Механізм регулювання ринків корпоративних облігацій є відмінним в різних країнах у рамках економічних моделей їх розвитку – євроконтинентальної і англо-американської (для першої з них більш вираженою є активна державна регуляція, а для другої – характерна діяльність саморегулівних організацій). При становленні ринку корпоративних облігацій України передбачливим є дотримання євроконтинентального типу його регулювання. 5. Реалізація регулятивних умов започаткування та розвитку ринку корпоративних облігацій України спрямована на формування регульованих ринків капіталу з використанням позикових корпоративних інструментів. Удосконалення організаційно–економічного механізму формування та регулювання ринку корпоративних облігацій забезпечує модифікацію важелів державного регулювання та самоорганізації ринку корпоративних облігацій України відповідно до вирішення державних та корпоративних завдань. Як рестрикційний і превентивний засіб обґрунтовано необхідність лімітування порогу облігаційних запозичень підприємств–емітентів України з дотриманням рівновеликих пропорцій щодо розміру власного капіталу чи розміру забезпечення (гарантії) третьої сторони. 6. Аналіз кількісної динаміки, якісних перетворень і проблем ринку корпоративних облігацій України протягом 1992–2007 рр. дозволив визначити особливості його функціонування, що проявляються у стрімкому збільшенні кількості емітентів корпоративних облігацій та обсягів залучених фінансових ресурсів за останні роки; деформованості структури ринку за емітентами та інвесторами – зокрема у домінуванні частки банків як емітентів та інвесторів при обмеженій участі підприємств реального сектора економіки; асиметричності розподілу ресурсів через концентрацію організації торгів облігаціями – більшість первинних розміщень і організація вторинного ринку здійснюється через монопольне посередництво біржі ПФТС; активному формуванні євроринку українських корпоративних облігацій, – при цьому компенсується недостатність фінансових ресурсів внутрішнього походження; фрагментарності інфраструктурного забезпечення і недостатній дієвості державного регулювання та саморегулювання ринку. Специфіка структури інвестицій в основний капітал підприємств за джерелами фінансування також впливає на формування ринку корпоративних облігацій України, – підприємства переважно використовують власні кошти для фінансування свого розвитку, порівняні обсяги облігаційних запозичень є незначними, поступаючись також обсягам банківських кредитів. 7. Вибір інструментів боргового фінансування підприємств зводиться до обґрунтування найбільш прийнятного з них у сукупності множинності варіантів на основі оцінки умов та параметрів їх використання. Використання основних двох альтернатив залучення підприємствами ресурсів – випуск корпоративних облігацій та використання банківських кредитів, має відмінності, що залежать від оцінки наявних та очікуваних фінансових результатів господарювання підприємства. Корпоративні облігації є більш прийнятним фінансовим інструментом при залученні значних обсягів довгострокових ресурсів. 8. Мінімізація ризиків ринку корпоративних облігацій досягається одночасно з удосконаленням управління процесом залучення ресурсів підприємства при комбінуванні фінансових інструментів залучення капіталу з варіативною часткою корпоративних облігацій залежно від кон’юнктури ринку; використання інвесторами кредитних рейтингів платоспроможності емітента облігацій; використання можливостей страхування. 9. Економічними передумовами забезпечення перспектив стабільного розвитку ринку корпоративних облігацій України є: а) середовище з передбачуваною макроекономічною і політичною ситуацією та з належною нормативно–правовою базою, що регламентує випуск і обіг облігацій; б) імпліцитний прозорий розвиток інших боргових сегментів фінансових ринків в єдиній макроекономічній системі – банківських кредитів і ринку державних цінних паперів для індикації вартості запозичень з мінімальним ризиком; в) підвищення платоспроможності підприємств–емітентів корпоративних облігацій, якості інфраструктурного забезпечення фондового ринку в цілому і підвищення інвестиційної привабливості корпоративних облігацій для масового, а не тільки інституційного інвестора. 10. Подальший розвиток ринку корпоративних облігацій України повинен бути орієнтованим на: а) удосконалення чинного нормативно–правового забезпечення здійснення угод фінансування підприємств з використанням корпоративних облігацій, підвищення вимог до розкриття інформації щодо їх випуску та підтримки обігу; б) сприяння забезпечення його прозорості і ліквідності, зменшення ризиків розміщення та придбання корпоративних облігацій інвесторами; в) нівелювання фрагментарності ринку корпоративних облігацій та захисту прав інвесторів–власників цих облігацій. | 