У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо застосування критерію екологічності на рівні одного з центральних системоутворюючих факторів проведення державної інноваційної політики, який вбудовано в проблемно-орієнтовану модель формування національної інноваційної системи в Україні. 1. Аналіз сутності та закономірностей державної інноваційної політики підтвердив актуалізацію ролі фактора екологічності в якості одного із найважливіших її пріоритетів. Визначено, що держава виступала і виступає найбільшим власником наукоємного виробництва і споживачем наукоємних технологій. Без підтримки держави, без вдосконалення державної інноваційної політики неможливо просунення на світові ринки конкурентної продукції, яка в свою чергу, повинна відповідати, перш за все, екологічним стандартам. 2. Визначено потребу в об’єктивних змінах цілей формування та механізмів реалізації державної інноваційної політики на сучасному етапі розвитку України. У зв’язку з цим пропонується визначити основою метою державної інноваційної політики – формування інноваційної стратегії та інноваційних структур адекватних вимогам ринкової економіки, що, в свою чергу, вимагає необхідність розробки відповідного механізму державного управління інноваційним процесом. 3. Доведено, що вирішення проблеми інноваційного розвитку прямо залежить від внесення до механізму реалізації державної інноваційної політики законодавчо врегульованих змін, орієнтованих, перш за все, на розробку системи визначення пріоритетів та принципів формування інноваційної політики в державі таких, як: державна підтримка та стимулювання інвесторів, які вкладають кошти в наукоємне, високотехнологічне виробництво; формування податкової системи, орієнтованої на активізацію інноваційної діяльності виробничих структур незалежно від форм власності; забезпечення гарантій прямих державних інвестицій для розробки та реалізації інноваційних проектів. 4. Встановлено, що перехід від екстенсивних форм інноваційного розвитку до прискореного зростання питомої ваги віддачі від наявного потенціалу та інтенсивних форм організації інноваційної діяльності вимагає покращення методичних засад формування, використання та інтерпретації кола показників, що визначають стан та якість науково-технічної та інноваційної сфери. У зв’язку з цим основними вимірниками, які застосовуються у міжнародних порівняннях, визначено витрати на дослідження та розробки, індекси публікацій та посилань (цитувань) у наукових виданнях, а також кількість патентів. 5. Проаналізовано стан науково-технічної та інноваційної діяльності галузі охорони навколишнього природного середовища та окремого регіону в контексті світових тенденцій, на основі чого запропоновано концептуальні підходи щодо формування Програми інноваційного розвитку регіону. Головною метою такої Програми визначено реалізацію середньострокових інноваційних пріоритетів регіонального рівня відповідно до статті 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» через інноваційні проекти. 6. Визначено функції державної інноваційної політики та досліджено трансформацію її основних методів в контексті зарубіжного досвіду і запропоновано загальну класифікацію основних інструментів державної інноваційної політики таких, як: бюджетне фінансування інвестиційної кооперації; коопераційні програми і проекти; надання преференцій учасникам кооперації; удосконалення законодавчих засад інноваційної взаємодії між інноваційними структурами; організація посередницьких ланцюгів; технологічне забезпечення інноваційної кооперації; координація діяльності ланцюгів інноваційної системи; надання державних ресурсів на потреби інноваційних взаємодій; підтримка інтеграційних структур; формування дефіцитних ланцюгів НІС; сумісна виробка науково-технічних пріоритетів з бізнесом. 7. Запропоновано нові підходи щодо організації інноваційних взаємодій на основі критерію екологічності, який передбачає перехід від відомчого рівня управління наукою і інноваціями до міжвідомчої координації науково-технічного розвитку, проведення серйозної інституційної перебудови управління наукою і інноваціями на національному рівні, більш тісної координації центральних і регіональних наукових програм. 8. Визначено концептуальні підходи щодо відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра на основі встановлення факту та обсягу наднормативних втрат корисних копалин при їх видобуванні, який проводиться шляхом порівняльного аналізу документів первинного обліку, даних звітів за формою №70-тп та №71-тп (графи ІІ.Ж; ІІІ.5), пояснювальної записки, яка додається до звіту №70-тп та спеціального дозволу (ліцензії), який містить геологічні карти, розрізи, стратиграфічні колонки та інше, а також встановлення факту та обсягу втрат корисних копалин внаслідок вибіркового вироблення багатих ділянок родовищ, який проводиться за їх фактичною кількістю, яка визначається прямим або непрямим методами. | 