У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування і ефективного функціонування ринку цукру (на прикладі Вінницької області). За результатами проведених досліджень отримано наступні висновки: 1. Узагальнено теоретичні засади сутності ринку, на основі чого удосконалено його визначення. Сучасний ринок – це динамічна структура, яка постійно видозмінюється під впливом численних факторів і є складною системою ринків окремих продуктів, у тому числі й цукру. Ринок цукру традиційно був і залишається стратегічним для економіки України, оскільки від ефективності його функціонування великою мірою залежить продовольча й економічна безпека держави. 2. Аналіз наявного нормативно-правового забезпечення, існуючого рівня організації та управління як національним, так і місцевим ринком цукру дає підстави стверджувати, що не забезпечуються необхідні економічні умови для ефективного розвитку ні бурякосійних господарств, ні цукрових заводів. Основними причинами такого стану є: відсутність обґрунтованої державної економічної політики щодо розвитку галузі та законодавчого забезпечення умов ефективного її функціонування у ринкових умовах; безсистемний перехід до нерегульованого ринку; майже повна втрата державного впливу і контролю над економічними процесами в цукробуряковому підкомплексі. 3. Цукробуряковий підкомплекс має ряд специфічних особливостей, зумовлених біологічними і технологічними характеристиками продуктів, що виробляються і реалізуються. Ефективність його функціонування закладається ще на початкових етапах технологічного ланцюга від виробництва цукрових буряків до реалізації цукру. Тому цукробуряковий підкомплекс потребує посилення своєї цілісності на базі інтеграції всього його технологічного процесу та впровадження комплексної програми розвитку цукробурякового виробництва. 4. Вступ України до СОТ потребує пристосування норм і методів контролю продукції до міжнародних документів: постанов і директив ЄС, стандартів і директив міжнародної Комісії Кодекс Аліментаріус, а цукор має відповідати європейським чи міжнародним параметрам. Тому цукрові заводи повинні мати можливості виконувати ці стандарти, щоб продукція конкурувала на рівних з іншими країнами. 5. Важливою умовою нарощування урожайності та зниження собівартості виробництва цукрових буряків є забезпечення сільськогосподарських товаровиробників необхідними матеріально-технічними ресурсами як один із визначальних шляхів підвищення ефективності виробництва цукру, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим цукрові заводи теж потребують постачання технічних матеріально-ресурсних засобів для оновлення виробничого обладнання, поповнення пально-мастильних матеріалів, вапнякового каменю, таропакувальних засобів, запасних частин до технологічного обладнання тощо. 6. Досліджено місце Вінниччини у загальнодержавному виробництві цукрових буряків і цукру, що становить відповідно 14 і 12,5%. В розрахунку на одного жителя області виробляється 1065 кг коренеплодів і 114,3 кг цукру. За цими показниками вона поступається лише Тернопільській області, де ці показники становлять відповідно 1368 і 132,1 кг. 7. Встановлено, що сукупний попит на цукор у регіоні має тенденцію до зменшення через зниження купівельної спроможності населення та зменшення обсягів виробництва продовольчих товарів, у яких цукор є технологічним компонентом. Проте регіон залишається спроможним забезпечувати власні споживчі потреби, що за мінімального рівня виробництва у 2005 році не перевищували 30%, і брати участь у формуванні міжрегіональних і експортних фондів цукру. При цьому за період з 1990 по 2007 роки виробництво цукру зменшилося з 841,3 до 307,8 тис. тонн через різке зменшення виробництва цукрових буряків. Як наслідок, наявні виробничі потужності цукрових заводів області були забезпечені сировиною лише на 28–41%, що спричинило скорочення тривалості виробничого періоду, підвищення вартості технічної переробки цукрових буряків і собівартості цукру. 8. Валовий збір цукрових буряків у Вінницькій області в 2007 році становив 2630,7 тис. тонн на площі 87,8 тис. га при середній урожайності 299,5 ц/га. Не зважаючи на те, що протягом останніх років значно скорочуються посівні площі під цукрові буряки, обсяги заготівлі цукросировини збільшуються, підвищується її якість. Це свідчить про підвищення культури вирощування цукрових буряків, інтенсифікацію їх виробництва. 9. Висока трудомісткість та значні матеріально-грошові витрати на вирощування цукрових буряків, що не відшкодовуються виручкою від реалізації цукру, та неврегульованість економічних відносин з цукровими заводами змушують підприємства щорічно скорочувати посівні площі, які за останні десять років зменшилися майже вдвічі. Одночасно з цим знижувалась урожайність цукрових буряків через недотримання технологічних вимог та їх економічна ефективність. 10. За період досліджень цінова ситуація на ринку цукру характеризувалась поступовим підвищенням цін реалізації як цукрових буряків, так і цукру, однак темпи зростання цін на цукор випереджали темпи зростання цін на цукрові буряки, за умови, що собівартість цукрових буряків підвищувалася значно вищими темпами, ніж собівартість цукру. Зниження реалізаційних цін на цукрові буряки стало основною причиною збитковості більшості бурякосійних господарств. Негативний вплив на цінову кон’юнктуру ринку цукру спричиняє не організована належним чином оптова торгівля ним. Дуже малі його обсяги реалізуються через створені в області біржі, агроторгові доми й інші підприємства оптової торгівлі. У роздрібній торгівлі наявність великої кількості продавців і посередників, які здійснюють реалізацію, обумовлює ситуацію, за якої він реалізується за ціною, нижчою ніж встановлена Кабінетом Міністрів України мінімальна ціна реалізації цукру. 11. Прогнозування діяльності цукробурякової підгалузі свідчить, що виробництво цукрових буряків і цукру має тенденцію до зростання, що є позитивним фактором у розвитку галузі. Так, на 2012 рік прогнозується виробництво цукрових коренеплодів близько 5000 тис. тонн та цукру буде вироблено приблизно 650 тис. тонн, а це майже рівень 1990-1991 років. Тому для ефективного функціонування цукробурякової підгалузі слід збільшувати виробництво цукрових буряків, відповідно і зросте виробництво цукру за рахунок інтенсивних технологій, відновлення і функціонування сировинних зон, і найголовніше – за рахунок державного регулювання виробництва цукру та ринку цукру як у загальнодержавному масштабі, так і на місцевому рівні. Розрахована потреба в посівних площах цукрових буряків для задоволення переробних потужностей цукрових заводів за варіантами тривалості роботи їх. 12. Залучення інвестицій суб’єктів господарської діяльності у виробництво та природно-ресурсний потенціал цукробурякового підкомплексу залежить від багатьох чинників, зокрема: фінансової стабілізації, гнучкості та стимулюючої спрямованості податкової політики, завершеності реформування форм власності. Встановлено, що інвестиційні надходження в цукробурякову підгалузь Вінницької області починаючи з 2000 року коливаються з кожним роком. Так, з 2003 року відбувалося зниження їх обсягів на 22,7% порівняно з 2000 роком. З 2004 року спостерігається зростання обсягів капіталовкладень у підгалузь, і в 2007 році вони зросли в 3,1 раза або на 213,1% порівняно з 2000 роком. Розрахована потреба в інвестиціях для Красносільського цукрового заводу з метою модернізації обладнання та виробничого процесу. |