1. Під ринком овочевої продукції слід розуміти систему установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління виробництвом, сферами переробки та зберігання овочевої продукції на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб громадян. Процеси формування та функціонування овочевого ринку мають свої особливості. Це - високі витрати праці при виробництві овочевої продукції, досить широкий набір окремих овочевих культур, які мають свої технологічні відмінності, тобто відсутність монокультури; низька ступінь зберігання продукції; розпорошеність та неефективність формування пропозиції (через зміну форм власності); спонтанний, позбавлений зовнішнього цілеспрямованого впливу характер формування овочевого ринку, який має незавершений характер; просторова локалізація обмінних процесів; обмеженість просування продукції по території країни; низький рівень товарності галузі у системі сільськогосподарського ринку. 2. Вивчення потенціалу споживчого попиту (різниця між вартістю продукції при раціональних і фактичних нормах споживання) овочевої продукції показало, що вона займає третю позицію після м’яса і м’ясопродуктів та молока і молокопродуктів. Дефіцит споживчого попиту на продукцію овочівництва серед вищевказаних продуктів найменший. Тому в системі ринків сільськогосподарської продукції в якості самостійної складової необхідно виділити овочевий ринок, оскільки для цього існують не тільки теоретико-методологічні основи, а й практичні причини. 3. Основним виробником овочів в Україні за останні 15 років стали дрібнотоварні господарства, частка яких у структурі виробництва овочів у 2004р. зросла порівняно з 1990р. у 4,2 раза і склала 89% від загального валового збору овочів, а надходження овочевої продукції від крупнотоварних сільськогосподарських підприємств зменшилося на 85,5%. У Харківській області частка крупнотоварного сектора складала 3,5%. Це спричинило зміну ролі сільськогосподарських підприємств і господарств населення в задоволенні потреб споживачів, насиченні ринку овочевою продукцією. 4. Вирівнювання динамічних рядів посівних площ, рівня урожайності та валових зборів у Харківській області за 1990-2004рр. у всіх категоріях господарств за рівнянням прямої показало, що валове виробництво продукції щорічно підвищувалося в середньому на 12,7 тис. т щорічно за рахунок росту урожайності на 2,48 т/га при одночасному скороченні посівних площ під овочевими на 444,3 га. 5. Магістральним шляхом розвитку овочівництва є його інтенсифікація, рівень якої за останні роки значно знизився. В умовах ринкової економіки при підвищенні рівня інтенсивності дуже важливо раціонально використовувати всі виробничі ресурси з урахуванням науково-обгрунтованих норм, що дозволить високоефективно вести овочівництво. Ці нормативи можна використовувати при розробці бізнес-планів господарств, обґрунтуванні потреб у кредитах для розвитку овочівництва. 6. Одним з найбільш дієвих факторів інтенсифікації овочівництва є використання перспективних сортів (гібридів) овочевих культур, економічна ефективність яких повинна бути всебічно обґрунтована. За нашою участю розроблено методику визначення економічної ефективності використання нових сортів (гібридів), яка пройшла виробничу перевірку і прийнята до використання. В основу методики покладено урахування приросту врожайності, якості продукції (за різними показниками, в т.ч. за маркетинговою привабливістю) та застосування сучасної технології виробництва. 7. Важливою складовою овочевого ринку є продукція переробки, виробництво якої в області за останні роки значно знизилося. Наявна потужність переробних підприємств через недостатнє забезпечення сировиною та слабку матеріально-технічну базу використовується лише на 6-7%. Виробництво овочевих консервів у Харківській області в 2004р. складало 2167 ТУБ, що у розрахунку на 1 людину становило 2,4 у.б., або тільки 4,9% від науково-обгрунтованої норми. Асортимент продукції залишається недосконалим - недостатньо виробляється соків, маринадів та закусочних консервів. В останні роки імпорт і експорт перероблених овочів зменшився. Отже, розвиток ринку переробки продукції в області взагалі недостатній, оскільки ніяк не може на сьогодні задовольнити потреби внутрішнього споживача. 8. В загальному обсязі реалізованих овочів з відкритого і закритого грунту в 2004р. в області найбільшу частку займала продукція, що продавалася на ринку через власні магазини, ларки, палатки (17,1%) та за іншими каналами (79,7%). Внутрішній ринок овочів і баштанних культур у області неоднорідний, його структура значно відрізняється по окремих культурах. Сільськогосподарські підприємства найбільше продавали томатів, огірків, капусти, буряків столових та моркви. Їх частка відносно 1998р. становила відповідно: 90, 77, 23, 62 та 14%. Основні канали реалізації дрібнотоварних господарств -крупний опт (25%), дрібний опт (10%), роздрібний продаж (50%), бартерні угоди (10%), продаж організаціям (5%). Крупнооптова торгівля відбувалася на примітивно обладнаних місцях тимчасової сезонної дії, де часто відсутнє розфасування, сортування, контроль якості товару. 9. Ціни реалізації овочевої продукції з відкритого і закритого грунту протягом 1998-2004рр. у сільськогосподарських підприємствах Харківської області в середньому зросли в 4,2 раза, у тому числі на: капусту в 1,1, огірок – 2, томат – 10, буряк столовий – 1,3, моркву – 1,5, цибулю ріпчасту – 1,2 та інші овочі – в 2 рази. Це обумовило підвищення прибутковості овочівництва, але її зростання не слід повністю пов’язувати з подальшим розвитком ефективності галузі. Для цього необхідно враховувати також можливості зниження собівартості овочевої продукції, підвищення її якості, покращення асортименту. 10. На внутрішньому ринку продовольства області триває спад попиту на свіжі овочі через погіршення купівельної спроможності населення. Обсяги продажу на 40 міських ринках області (всього 64) знизилися проти рівня 2000р.: капусти в 1,8 раза, цибулі ріпчастої – 3,2, буряка столового – 1,9, моркви – 2,4, огірка – 3,7, томата – 3,1, часника – 4,7, цибулі зеленої – 7,1, редиски – 8,7, петрушки – 6,9, салату – 9, кропу – 6,7, щавлю – 21 та редьки – у 1,3 раза. Перероблені овочі (капуста квашена, огірки та томати солоні) у загальному обсязі продажу на обстежуваних ринках займають тільки 3,4%. Тобто, відмічається звуження внутрішнього овочевого ринку області, скорочуються обсяги продукції, що завозиться. Насичення овочевого ринку забезпечується в основному за рахунок власного виробництва. 11. На перспективу в Україні протягом тривалого періоду в розвитку овочівництва збережеться переважання особистих господарств населення, існує потреба значного підвищення ролі крупнотоварних сільськогосподарських підприємств інтенсивного типу. Прогнозується створення виробничих кооперативів на засадах довгострокової оренди. Такі господарства зможуть більш ефективно використовувати техніку та нові технології, високопродуктивні сорти і гібриди овочевих культур. Зі зростанням посівних площ, зайнятих під овочевими культурами, суттєво підвищується норма прибутку, різко скорочуються строки окупності капітальних вкладень. При цьому необхідне щорічне залучення матеріально-технічних ресурсів, прогнозована вартість яких у цінах 2005р. повинна зрости з 1,574 млрд. грн в 2010р. до 1,753 млрд. грн в 2015р. |