1. Виробничий потенціал є складною системою ресурсів виробництва, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. До нього включаються основні виробничі засоби, промислово – виробничий персонал, управління, технологія, енергія, інформація. Виробничому потенціалу підприємств властиві наступні особливості: всі його елементи повинні адаптуватися до вимог продукції, що виготовляється: вони тісно взаємопов'язані, взаємодіють один з одним і представляють собою систему, здатну, до самовідтворювання. На виробничий потенціал впливає рівень розвитку економіки регіону, де функціонує промислове підприємство (макросистема). 2. Для оцінки виробничого потенціалу існують різноманітні методичні підходи. Найбільш вдалим з них є той, що запропонований П.А. Фоміним і М.К.Старовойтовим, який ураховує всі слабкі і сильні сторони підприємства і прогнозує перспективу його розвитку. Ця методика прийнятна як окремими промисловими підприємствами, так і галузями. Разом з тим ми вважаємо, що потребує уточнення назва вказаної методики, в якій фігурують слова « рівень виробничого потенціалу», тоді як в самій методиці відображені не тільки показники рівня цього потенціалу, а і ефективності його використання. І це, на наш погляд, потрібно відобразити в назві. 3. У даний час під впливом негативних процесів у сфері аграрного виробництва і зниження життєвого рівня населення споживання молока і молочних продуктів в Миколаївській області на душу населення за 1990 – 2005 роки скоротилося на 30,3% і становить нині 248,1 кг за рік (49,6% від норми). Основною причиною погіршення забезпечення населення молокопродуктами є зменшення поголів'я продуктивного стада, що спричинило скорочення обсягів виробництва молока в області на 41,8 % - з 743,4 тис. тонн в 1990 році до 432,3 тис. тонн в 2005 році. А це, звичайно ж, негативно відбилося на рівнях забезпеченості сировиною підприємств молочної промисловості, собівартості і прибутковість їх продукції. У зв’язку з кризовим станом сільськогосподарських підприємств припинили свою діяльність багато молокозаводів в Миколаївській області. В даний час ефективно працюють лише: ЗАТ «Лакталіс-Миколаїв» і ЗАТ «Баштанський сирзавод», які успішно зміцнюють не тільки свій потенціал, а і виробничу базу господарств – постачальників молока. 4. Молочна промисловість за обсягами виробництва не досягла рівня 1990р. Проте набагато розширився асортимент продукції, особливо - кисломолочної, що відзначається високою рентабельністю. У 2004 рік випуск цих продуктів дорівнював 18,3 тис.тонн, що на 89,4% більше рівня 2000 р. Однак, незважаючи на це, за останні роки намітилося фінансове оздоровлення підприємств молочної промисловості. Починаючи з 1999 року їх діяльність в цілому була прибутковою. 5. Важливими завданнями переробних підприємств є: створення умов для найповнішого використання всіх наявних сировинних ресурсів (особливо вторинної сировини – знежиреного молока і сироватки) для харчових цілей; раціональне їх розміщення відносно сировинних зон і районів споживання - з метою усунення диспропорції між сировинними ресурсами і виробничими потужностями. Для створення високоефективних сировинних зон переробним підприємствам доцільно розвивати інтеграційні зв'язки з крупними молочними господарствами. 6. В останні роки на деяких молокопереробних підприємствах Миколаївської області накопичений позитивний досвід в організації заготівлі і доставки молока. Для цього спеціальним устаткуванням оснащуються молокоприймальні пункти, товаровиробники забезпечуються кормозбиральною технікою, ветеринарними препаратами, підбираються і навчаються спеціальні кадри. Молокопереробні підприємства мають налагодити роботу по складанню чітких графіків збору і вивезення молока з господарств. 7. З урахуванням стану і ступеня використання виробничого потенціалу нами спрогнозовано подальший розвиток молочної промисловості Миколаївської області в цілому та ії ЗАТ «Баштанський сирзавод». На 2009р. пропонується довести обсяги переробки молока відповідно до 305,5 і 135,5 тис.т. Це дозволить значно збільшити споживання молока і молочної продукції в регіоні. 8. В організації реалізації готової продукції акцент слід робити на ії продаж в регіонах, які мають більші обсяги збуту товару. Безсистемна ж політика в організації продажу молочної продукції одночасно в багатьох регіонах невеликими партіями, без концентрації зусиль на перспективних каналах збуту, малоефективна. Одним з оптимальних варіантів організації збуту продукції є фірмова торгівля, що дозволяє знизити витрати, пов'язані з реалізацією товару, і посилити зв'язок підприємства із споживачами його продукції, отримувати від них інформацію про попит, а на її основі – регулювати асортимент своєї продукції. 9. Оплату молочної сировини доцільно здійснювати відповідно до базисних параметрів вмісту білка і жиру, термостійкості, щільності, бактеріального обсіменіння і наявності соматичних кліток. Надбавка (знижка) до базисної ціни за кожен додатковий (бракуючий) відсоток повинна становити: по жиру - 3%, по білку - 5%. Запропонований нами порядок оплати молока заводами забезпечить його виробникам значну матеріальну винагороду. 10. Забезпечення паритетності цін на сільськогосподарську і промислову продукцію можливо лише за допомогою грамотної політики держави. Як показує досвід закордонних країн, пріоритетним напрямом в розвитку молочного сектора повинен стати державний протекціонізм (насамперед відносно відродження та сприяння ефективному розвитку крупних молочних комплексів і механізованих ферм, господарств, які в найближчому майбутньому повинні стати головними постачальниками молока для переробки). Необхідно відродити гарантовані держзамовлення на постачання потрібних обсягів високоякісного молока з належним державним датуванням молоковиробників. Дотації повинні надаватися в першу чергу тим сільгосппідприємствам, які здатні вести виробництво на основі прогресивних технологій. |
