У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукового завдання, що полягає у розробці методологічних та теоретичних засад формування системи регулювання доходів населення в трансформаційній економіці. Основні результати роботи теоретико-методологічного та науково-практичного змісту є наступними. Традиційне коло питань, що підлягають розгляду при дослідженні системи регулювання доходів населення, було розширено на підставі: - дослідження трьох рівнів регулювання доходів населення (створення умов формування доходів, вплив на первинний розподіл доходів, перерозподіл доходів); - аналізу широкого кола суб'єктів регулювання доходів населення певної країни, до складу якого увійшли: держава, домогосподарства, фірми, громадські організації, державні органи інших країн, наддержавні структури, іноземні громадські організації, фірми і домогосподарства інших країн; - вивчення не лише цілеспрямованого, але й непрямого регулювання доходів населення; - обґрунтування необхідності доповнення уявлень про склад доходів за рахунок упущених (знехтуваних) доходів та неявних флуктуаційних доходів. Це дозволило більш широко та системно підійти до проблеми реформування регулювання доходів населення в трансформаційній економіці, включити до розгляду додаткові питання, зокрема: недержавне регулювання, регулювання доходів на рівні формування умов їх отримання та на рівні первинного розподілу, різні аспекти непрямого впливу на доходи населення. З метою отримання додаткових інструментів аналізу регулювання доходів населення було, по-перше, запропоновано тлумачення змісту категорії економічної експлуатації, проведено аналіз її типів (внутрішньолокаційної і міжлокаційної, випадкової і систематичної). Це дозволило розробити комплекс рекомендацій із зниження ступеню економічної експлуатації в перехідній економіці. По-друге, виділено три типи соціальної справедливості та розмежовано сфери їх застосування: сферою застосування принципів недиференційованої еквівалентної соціальної справедливості має бути первинний розподіл доходів, а їх перерозподіл слід більшою мірою засновувати на принципах нееквівалентної соціальної справедливості. По-третє, розкрито основне протиріччя формування доходів та охарактеризовано основні етапи розвитку системи формування доходів, яка охоплює регулювання та саморегулювання доходів (фізіологічно-орієнтований, проміжний, і соціально-орієнтований). З’ясовано, що сучасний стан системи формування доходів населення в трансформаційній економіці характеризується поєднанням рис різних етапів розвитку системи формування доходів. Систему регулювання, формування якої розглядається як кінцева мета перетворень системи регулювання доходів населення в трансформаційній економіці, було визначено як соціально-ринкову. З’ясовано, що специфіка реформування системи регулювання доходів населення в трансформаційній економіці полягає в необхідності, окрім розбудови власне системи регулювання, додатково реформувати загальні умови формування доходів та розвивати ринкове саморегулювання доходів, одночасно вирішуючи поточні проблеми функціонування системи. Як підсистема соціально-економічної системи, система регулювання доходів населення зазнає суттєвого зовнішнього впливу. До базових умов, необхідних для формування в перехідній економіці соціально-ринкової системи регулювання доходів населення, слід віднести: конкурентний ринок, високу ефективність системи господарювання, баланс соціально-економічних сил, розвинену систему державного і недержавного регулювання, високу здатність суспільства нав'язувати бізнесу принципи нееквівалентної соціальної справедливості. Становлення соціально-ринкової системи регулювання доходів населення в Україні вимагає формування таких рис: високий життєвий рівень основної частини населення, розвиненість відносин партнерства, наявність у працюючих великої кількості формально вільного часу, потенційна загальнодоступність просування соціальними сходами, помірна диференціація доходів, низький ступінь випадкової і систематичної економічної експлуатації, соціальне вирівнювання тощо. Проведений аналіз дав підстави стверджувати, що трансформація системи регулювання доходів в Україні за багатьма параметрами відхилилась від побудови системи, властивої соціальному ринковому господарству. Зокрема, відсутні такі умови, як відокремлення держави від бізнесу, баланс соціально-економічних сил, не створений конкурентний порядок. У функціональному розрізі перед системою регулювання доходів в Україні постають такі основні завдання: - збільшити сукупний дохід; - забезпечити більш рівномірний розподіл сукупного доходу, тобто знизити міжгалузеву, міжрегіональну та децільну диференціацію доходів, а також збільшити частку зарплатні у ВВП, аби поступово довести ці показники до рівня економічно розвинених країн ЄС; - забезпечити прийнятний рівень соціального захисту із збереженням стимулів до праці. До актуальних завдань реформування системи регулювання доходів населення в Україні слід віднести інституціоналізацію доходів ринкового типу, інституціоналізацію суб’єктів внутрішнього регулювання доходів ринкового типу, розвиток соціального партнерства, посилення соціальної спрямованості виробництва, зменшення частки у структурі доходів тіньових та незаконних доходів, забезпечення тісного зв’язку усіх форм доходів з суспільно-корисним вкладом їх отримувача. Обґрунтовано, що трансформація системи регулювання доходів населення в Україні має здійснюватися в два етапи. Специфічною рисою першого етапу є недостатній ступінь регульованості економіки, тому на цьому етапі необхідно робити наголос на створенні передумов побудови соціально-ринкової системи регулювання доходів населення. Формування цих передумов дозволить перейти до другого етапу, по завершенню якого повинна бути сформована соціально-ринкова система формування доходів. З’ясовано, що розвиток соціального партнерства в Україні повинен здійснюватися шляхом формування інституціональних засад, по-перше, трипартізма, по-друге, вільного асоціювання паралельно зі створенням умов наповнення їх реальною діяльністю. Результатом трансформації системи регулювання доходів населення в Україні має стати створення розвиненої системи регулятивного впливу, як з боку держави, так і з боку інших суб’єктів регулювання доходів. Важливою рисою цієї системи повинна стати невразливість до негативного впливу суб’єктів зовнішнього регулювання доходів. Регулювання доходів слід здійснювати на всіх трьох рівнях регулювання їз застосуванням широкого кола інструментів прямого і непрямого впливу. Вирівнювання можливостей людей в економічній діяльності та вирівнювання рівнів споживання мають стати пріоритетами функціонування системи регулювання доходів населення. |