У дисертаційній роботі теоретично узагальнено, емпірично перевірено та обґрунтовано методичні положення з вирішення наукової задачі щодо формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для просторово-часових оцінок окремого регіону. Результати виконаного наукового дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки теоретичного, прикладного і методичного змісту. 1. У сучасних умовах наукова парадигма “регіон-система” перетворюється на одну з найбільш затребуваних у середовищі фахівців, учених-регіоналістів. Пов’язано це з тією очевидністю, що основними складовими регіональної економічної системи виступають елементи продуктивних сил. Просторова взаємодія регіональних економічних систем породжує конкурентну боротьбу, яка іманентна стану регіонів різних рівнів. У зв’язку з цим регіональна конкурентоспроможність одержує свою затребуваність і об’єктивну потребу у дослідженні за допомогою визначених характеристик. 2. Однією зі складових дослідження конкурентоспроможності регіонів виступає необхідність уточнення відповідного наукового апарату, зокрема, терміну “регіональні конкурентні позиції”, що сполучено з розпливчастим уявленням про зміст процесів, що забезпечують використання наявних конкурентних переваг. У дисертаційній роботі під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують їй (території) відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями. Регіональні конкурентні позиції виявляються у внутрішній і зовнішній компетенції регіону як системи, здатної забезпечувати динамізм у реалізації граничних значень, спрямованих на позитивні результати в конкурентній боротьбі із собі подібними. 3. У дисертаційній роботі на основі порівняльного аналізу теоретичних поглядів різних як вітчизняних, так і зарубіжних наукових шкіл одержали подальший розвиток наукові підходи до визначення основних характеристик регіональної конкурентоспроможності. Використовуючи методи логічного аналізу окремих наукових постулатів, що характеризують регіональні конкурентні переваги і регіональні конкурентні позиції, висунуті й доведені припущення про необхідність кількісної та якісної визначеності не тільки показників, а також їхнього застосування щодо обраного об’єкту дослідження. 4. Характер конкурентної боротьби, що складається між регіонами, змушує здійснювати вибір основних показників, які найбільшою мірою забезпечують комплексну оцінку конкурентоспроможності регіонів. З цією метою в роботі знайшли подальший розвиток методичні рекомендації з обмеження переліку показників регіональної конкурентоспроможності, в основу яких покладений системний підхід, що сприяє урахуванню для цих цілей основних характеристик елементів продуктивних сил: природи, людей, засобів виробництва, організаційних форм у суспільному виробництві, наукового й інформаційного забезпечення. 5. Для аналізу потенційної регіональної конкурентоспроможності використані офіційні статистичні показники економічного і соціального стану окремих регіонів України. Результатом такого аналізу стали виявлені недоліки в офіційній статистичній інформації, що не дозволяє повною мірою сформуватися уявленню (знанню) про конкурентні здібності окремих регіонів. З урахуванням виявлених “вузьких місць” обґрунтовані пропозиції щодо заповнення прогалин відсутніми показниками, які характеризують регіональні конкурентні переваги. 6. Результати порівняльного аналізу використання регіональних конкурентних позицій, отримані шляхом застосування базисних і ланцюгових індексів, засвідчили, що в різних регіонах спостерігаються розходження як в інтенсивності (швидкості) залучення до суспільного виробництва основних факторів (елементів продуктивних сил) за відносно тривалі проміжки часу, так і у швидкісних режимах їх використання за більш короткі проміжки часу. Ця обставина потребує розробки додаткових умов застосування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що стосуються критерію її ефективності. 7. У дисертаційній роботі представлена концептуалізація формування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що враховує: реальні умови виникнення конкурентної боротьби між регіонами; особливості взаємодії продуктивних сил на даній території; призначення, мету і задачі показників конкурентоспроможності регіонів; основні принципи відповідності показників параметрам регіональної економічної системи; структуризацію і склад системи показників регіональної конкурентоспроможності; статистичну базу формування системи показників; інструментарій оцінок конкурентоспроможності регіонів та ін. 8. На основі виділення основних ознак формування (залежно від: розташування регіону стосовно інших об’єктів, ступеня впливу один на одного, можливостей управлінського впливу, характеру впливу, можливостей виміру величини фактора) у роботі запропонована класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів. Така класифікація дозволяє моделювати взаємодії регіонів у зовнішньому і внутрішньому середовищах в процесі формування їхньої конкурентоспроможності. Ця обставина змушує регіон як економічну систему здійснювати перманентний пошук найефективніших заходів, здатних забезпечувати не тільки його стійкий стан, але й відтворювальний характер суспільних процесів, що відбуваються на даній території. 9. Для відстеження динаміки і змісту процесів, що роблять вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів, у дисертаційній роботі обґрунтований критерій її ефективності. Цей критерій визначений виходячи з розрахунку єдності і взаємозв’язку його кількісної та якісної визначеності. З одного боку він відбиває виробничі відносини, тобто співвідношення результатів і витрат, зміни умов перебування одного регіону стосовно іншого. А з іншого боку, цей критерій відбиває спосіб виміру цієї ефективності, тобто показує особливості обліку порівнянь досягнутого рівня з установленими можливими стандартами чи зразками. 10. Отримані за результатами виконаного дослідження залежності, удосконалені методи, сформульовані визначення і вимоги до методичних положень з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності визначають його теоретичну новизну. Результати аналізу, розроблені заходи для ефективного використання системи показників конкурентоспроможності регіонів становлять прикладний зріз наукової новизни виконаного дослідження. |