| За результатами дослідження у дисертації зроблені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми – розробки теоретичної моделі цілісної системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу. На основі здійсненого дослідження зроблені такі основні висновки й запропоновані пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Щодо об'єкта дослідження. Проведений у дисертації аналіз свідчить, що серед проявів сучасної організованої злочинності наркобізнес посідає особливе місце. Це не стільки прояв, скільки суттєва складова найбільш небезпечних злочинів – корупції, тероризму, відмивання грошей – та інших протиправних діянь, що становлять загрозу національній безпеці України. Сучасний наркобізнес набув глобалізованого характеру, став реальною загрозою для існування людства. Злочини, пов’язані з наркобізнесом, загрожують безпеці держави в цілому, оскільки знищують її генофонд. Водночас такі злочини виступають у системному вигляді й загалом впливають на психоактивну поведінку особистості. 2. Дослідження стратегії і тактики діяльності транснаціональних наркосиндикатів дає достатньо підстав вважати, що з подальшою глобалізацією та криміналізацією наркобізнесу наша держава все більше приваблює підпільні штаб-квартири головних наркоструктур світу. 3. Ще більшою мірою загроза від наркобізнесу усвідомлюється при розкритті його змістовно-функціональної спорідненості з іншими видами злочинів, передусім – з корупцією, економічною основою якої виступають надприбутки від наркобізнесу. Повнота змістовно-функціональної спорідненості корупції та наркобізнесу розкривається при аналізі тактики взаємодії наркобаронів та правлячої державної еліти. Проведений у праці аналіз означеного альянсу дає змогу дійти теоретичного висновку щодо природи сучасної організованої злочинності. Запропоноване в дисертації визначення поняття мафії як різновиду організованої злочинності, котрий підтримується і діє разом із спільниками в органах влади і правоохоронних органах, є важливим з методологічного погляду, оскільки вказує на мафію як своєрідний механізм реалізації наркоприбутків в якості фінансово-економічного підґрунтя організованої злочинності. Водночас таке визначення розкриває спосіб взаємозв’язку наркобізнесу з організованою злочинністю. 4. Не менш важливим у розкритті змістовно-функціональної спорідненості наркобізнесу з іншими видами злочинів є з’ясування механізму зрощування наркобізнесу та тероризму. З одного боку, наркобізнес є живильним ґрунтом для тероризму, з іншого – він чинник політичних конфліктів, оскільки й наркоділки, й терористи, як правило, становлять опозицію офіційній владі. У роботі автор доводить, що наркоторгівля та тероризм у багатьох випадках мають спільну основу, єдині геополітичні інтереси. Тероризм і наркобізнес як різновиди транснаціональної злочинності мають спільну мету – об’єднаними зусиллями дестабілізувати економічну, політичну та соціальну ситуацію в сучасному світі, сприяти деградації й розладу цивілізованого суспільства, розхитати та зламати міжнародний правопорядок, діючу фінансово-банківську систему, а в етично-психологічному плані – сприяти руйнуванню громадських та культурних цінностей, демократичного волевиявлення, історичної свідомості, самобутності, генетичної пам’яті й кращих традицій людства. В основі взаємозалежності наркобізнесу й тероризму лежать їх спільні фінансові інтереси. Наркомафія забезпечує терористів грошима, необхідними для усіх стадій терористичної діяльності – від підготовки бойовиків до здійснення самого теракту. У свою чергу, терористичні угруповання організують збройне прикриття нелегальної наркодіяльності, забезпечують охорону підпільних заводів і лабораторій з виробництва наркотиків, супроводження наркотрафіку тощо. 5. Досліджуючи взаємозалежність наркобізнесу та відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом, автор обґрунтовує такий висновок: без викорінення наркобізнесу неможлива ефективна протидія відмиванню доходів, одержаних від злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Враховуючи, що ці доходи є за своєю природою головною детермінантою наркобізнесу, слід комплексно вирішувати питання організації протидії цим явищам. 6. Синтезуючи викладене щодо об'єкта дослідження, можна констатувати новий компонент еволюції сучасного наркобізнесу, а саме: його соціальну мімікрію, витончену пристосовуваність до реалій, що постійно змінюються. Виокремлюючи основне можна дійти висновку, що для викорінення наркобізнесу потрібна ефективна, чітко налагоджена національна та міжнародна система політичних, економічних, культурно-виховних, правових, оперативно-розшукових та інших заходів, створення теоретичної моделі якої становить предмет і основний зміст дисертації. 7. Щодо предмету дослідження. На відміну від раніше пропонованих і реалізованих проектів розроблена автором система базується на нових методологічних підходах як для вивчення об'єкта протидії, тобто власне наркобізнесу, так і для побудови та функціонування системи його викорінення: діалектика єдності змістовно-функціонального (діяльнісного) і формально-логічного (системного) аналізу, застосування всього арсеналу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, використання епістемологічних засобів сучасної глобалістики, кримінології, правової психології тощо. Системний підхід дає змогу розкрити наркобізнес як систему, тобто відокремлену, відносно самостійну множину взаємодіючих елементів, якій притаманні свої специфічні унікальні закони зародження, становлення та функціонування. За допомогою цього підходу визначається склад, структура та організація елементів даної системи, пошуки головних взаємодій між ними, і, насамкінець, виявлення зовнішніх зв’язків системи наркобізнесу з терористичними організаціями, “мафією”, організованою злочинністю в цілому. 8. Існуючі визначення наркобізнесу дають уявлення про його специфіку, відмінність від інших різновидів злочинної діяльності, але не розкривають його змісту. Застосування функціонально-діяльнісного підходу дає змогу цей зміст розкрити, виявити систему складових наркобізнесу та функцій, які ці складові виконують, зокрема, у сфері організованої злочинної діяльності. Таким чином, автор пропонує новий підхід до розкриття сутності, змісту, форм і методів сучасного наркобізнесу як антисоціального феномена і, відповідно, пропонує комплекс заходів з його викорінення. Виходячи з головної мети дослідження – розробки теоретичної моделі системи національної та міжнародної протидії наркобізнесу в його тісному переплетінні з міжнародним тероризмом, корупцією, відмиванням грошей, етномафією тощо, – автор доводить, що основою протидії багатьом сучасним глобальним загрозам повинна бути єдність національних та міжнародних зусиль з викорінення одного з найнебезпечніших породжень глобалізованого злочинного світу – наркобізнесу. 9. Один із найвагоміших теоретичних здобутків дисертанта – концептуально-прогностична розробка запобіжної системи протидії наркобізнесу, упереджувальної його стратегічно-тактичної установки і дії. Рекомендована сучасній практиці, ця розробка може відіграти вирішальну роль у профілактиці наркобізнесу, а в перспективі і його викорінення. 10. У загальнонаціональному масштабі сучасні профілактичні стратегії протидії наркобізнесу застосовуються, на жаль, у вкрай обмежених обсягах. Формування державної політики у зазначеній сфері повинно базуватися на стратегіях зменшення шкоди і збалансовано поєднувати у собі заходи боротьби з нелегальним обігом наркотиків, різні форми профілактичної роботи й заходи щодо зменшення попиту на наркотики. Перспективними шляхами вирішення цієї проблеми в Україні силами правоохоронних органів, на думку дисертанта, можуть стати: 1) розробка і впровадження "Міжвідомчої програми налагодження та розвитку взаємодії спеціальних служб і правоохоронних органів України у сфері протидії злочинним посяганням транснаціональних наркоугруповань"; 2) загальнодержавні заходи: 1. Утворення міжвідомчого наукового центру (інституту) вивчення наркоситуації в Україні. 2. Створення правоохоронної структури (із функціями спецслужби) по боротьбі з наркобізнесом. 3. Закріплення в законодавстві функцій боротьби з незаконним обігом наркотиків і профілактики наркоманії за всіма зацікавленими відомствами, фактично зайнятими в цій сфері діяльності. 4. Організація державного і міжнародного банків даних, постійно поповнюваного детальними зведеннями, що відображають параметри наркобізнесу. 5. Науково-практичне обґрунтування необхідності налагодження додаткового фінансування боротьби з наркозлочинністю за рахунок грошових і інших матеріальних доходів, конфіскованих у ділків наркобізнесу. 6. Визначення критеріями ефективності роботи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків показників виявлення організаторів злочинів і їхніх спільників, установлення джерел фінансування і каналів надходження наркотиків. 7. Підвищення рівня технічного оснащення всіх служб, що борються з незаконним обігом наркотиків. 8. Залучення державних структур до участі в антинаркотичному русі всіх здорових сил суспільства: громадських організацій, трудових колективів і батьківських об’єднань. 9. Сприяння організації широкої і послідовної антинаркотичної пропаганди у всіх засобах масової інформації. 10. Організація системи постійного і повномасштабного моніторингу зловживання наркотиками, їх обігу і злочинності, пов'язаної з ними. 11. Міжнародна складова системи протидії сучасному наркобізнесу має передбачати взаємне співробітництво у сфері боротьби з транснаціональним незаконним обігом наркотиків у більш твердому режимі наднаціональних законодавчих, виконавчих, судових, пенітенціарних і науково-прикладних ініціатив. У зв’язку з цим пропонується модель міжнародної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків: 1) з метою визначення реального наркопотенціалу суб’єктів світового співтовариства (країн, регіонів) провести міжнародне міждисциплінарне дослідження незаконного обігу наркотиків за єдиною методологією. У ролі головного виконавця тут може виступати ООН, а в регіонах, наприклад, у Європі – Рада Європи. На національних рівнях – компетентні в цьому питанні установи й організації; 2) для координації міжнародної антинаркотичної діяльності узгодити національну стратегію, програми і плани з контролю над незаконним обігом наркотиків для того, щоб ці документи не суперечили один одному; 3) організувати Міжнародну стратегічну розвідку, що включає Центр космічного сканування нарконебезпечних регіонів планети з метою контролю над виробництвом і транспортуванням препаратів у тих державах, що ініціюють незаконний обіг наркотиків у світове співтовариство; 4) через Управління ООН з наркотиків та злочинності вийти з пропозицією перед ООН про формування Міжнародних сил швидкого розгортання для їхнього застосування в нарконебезпечних регіонах планети; 5) на основі конвенцій ООН 1961, 1971 і 1988 років розробити, погодити і ратифікувати Міжнародний звід законів про злочини, що пов’язані з незаконним обігом наркотиків; 6) створити при ООН і ЄС секцію Міжнародного суду для розгляду справ, які пов’язані з незаконним транснаціональним обігом наркотиків. 12. Реалізація запропонованих ініціатив, на думку дисертанта, забезпечить необхідні передумови для локалізації причин і умов наркозлочинності, закладе фундамент для використання правоохоронними органами України й інших держав необхідних важелів при організації тактико-оперативних заходів запобігання наркобізнесу. Усупереч численним песимістичним прогнозам стосовно наркобізнесу, зокрема, щодо його зростаючої динаміки, у проведеному дослідженні автор аргументовано стверджує: наркобізнес не є фатальною перспективою людства, йому можна ефективно протидіяти, його потрібно остаточно викорінити. | 